Ухвала суду № 40568535, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5463/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Практика» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.01.2014 №0000012203, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Практика» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2014 №0000012203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підставі наказу начальника №860 від 28.11.2013 року та керуючись п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Практика» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансімпекс-Захід» за період з 01.01.2013 року по 31.10.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.12.2013 року № 357/26-57-22-03-07/24733539, відповідно до якого позивачем порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі даного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 08.01.2014 року прийнято податкове повідомлення рішення №0000012203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - на 1947481 грн. 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 973740 грн. 50 коп.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04 січня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Практика» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансімпекс-Захід» (постачальник) укладено договір № 5к, за умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товар (продукцію), а покупець - прийняти та оплатити його.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 розділу 2, п. 3.2 розділу 3 договору № 5к, предмет, кількість, асортимент та конкретні умови поставки визначаються в узгоджених сторонами видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Якість товару повинна відповідати вимогам стандартів, технічних умов, іншій технічній документації.

Ціна за одиницю товару визначається у підписаних сторонами видаткових накладних.

Для підтвердження виконання умов договору № 5к представником позивача надано суду копії: договору № 5к, договорів від 28 лютого 2013 року № 3 та № 4, від 22 березня 2013 року № 5, від 22 квітня 2013 року № 6 та від 24 квітня 2013 року № 7 про переведення боргу, видаткових накладних, актів прийому металопрокату, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, міжнародних товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок з рахунку позивача, платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, ліцензії АД № 037851 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів, свідоцтв про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, сертифікату на систему управління якістю, сертифікату відповідності, висновку від 28 лютого 2013 року № 061/505ВНД, протоколу випробувань.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Оскільки, на підтвердження використання придбаних робіт та послуг у межах господарської діяльності позивачем було надано до суду первинну документацію, а саме: копії відповідних господарських договорів, видаткових накладних, актів прийому металопрокату, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, міжнародних товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок з рахунку позивача, платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, ліцензії на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів, свідоцтв про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, сертифікату на систему управління якістю, сертифікату відповідності, протоколу випробувань, судова колегія дійшла висновку, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансімпекс-Захід» є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 16 вересня 2014 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.