Ухвала суду № 40568517, 04.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 9104/181037/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

25 липня 2012 року Спільне українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю «Термобуд» (далі - СУП ТзОВ «Термобуд») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Яворівському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001962320, № 0001982320, № 0004141700, № 0001972320 та № 0001992320 від 05 червня 2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби № 0001962320, № 0001982320, № 0004141700, № 0001972320 та № 0001992320 від 05 червня 2012 року.

Із таким судовим рішенням не погодилася ДПІ у Яворівському районі, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати оскаржувану постанову. В якості обґрунтування апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для задоволення позову, оскільки перевіркою встановлено завищення СУП ТзОВ «Термобуд» від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 417040 грн., заниження податку на додану вартість в сумі 608343 грн., не сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 7804 грн. Так, перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, пов'язаних з виробництвом продукції (пінопласту), витрат, пов'язаних з виробництвом (електроенергія, газ, вода) та інших послуг. При цьому, встановлено завищення задекларованих СУП ТзОВ «Термобуд» показників, так як підприємство при формуванні ціни реалізації безпідставно не включало до собівартості реалізованої продукції вартість паливно-мастильних матеріалів, використаних для транспортування готової продукції до покупців та не виставляло окремих рахунків за надані транспортні послуги. У рядках 10.1 Декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року відображено податковий кредит у загальній сумі 4512239 грн. На формування цього показника мало вплив здійснення операцій з придбання виробничих запасів, отримання орендних, комунальних та інших послуг, придбання основних фондів (будівельні матеріали, які використані на будівництво основних фондів). Податковим органом встановлено завищення задекларованих СУП ТзОВ «Термобуд» показників у рядку 10.1 Декларацій «Операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» всього на суму 98931 грн. й зайво включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Також перевіркою відображених у рядку 12.1 Декларацій «ПДВ, сплачений митним органом» показників за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року встановлено, що на їх формування мало вплив отримання виробничих запасів та основних фондів від нерезидента, при цьому мало місце завищення показників у рядку 12.1 Декларацій в сумі 521017 грн. Так, у жовтні - грудні 2008 року, а також січні 2009 року позивач отримав від фірми Іmport-eksport Henrik Magdecki (Польща) сировину згідно вантажно-митних декларацій, однак отриманий товар виявився неякісним, про що свідчить ухвала районного суду м. Познань від 05.06.2009 року, і це стало підставою для дозволу суду не проводити оплату з постачальником. Однак позивачем по вантажно-митних деклараціях № 022628 від 23.10.2008 року, № 000440 від 19 січня 2009 року вже була проведена часткова оплата. Вартість неякісної сировини включена до валового доходу підприємства за результатами діяльності підприємства за ІІ квартал 2009 року та відображена в Декларації про прибуток за І півріччя 2009 року в сумі 2438245 грн. та нарахована курсова різниця в сумі 747755 грн. Податковий орган стверджує, що вартість сировини згідно ухвали суду зменшилась на 2438245 грн., так як в жовтні-грудні 2008 року та січні 2009 року підприємством до податкового кредиту було включено ПДВ по вище вказаних ВМД в повній сумі, то в червні 2009 року підприємству слід було зменшити податковий кредит шляхом коригування на суму 521017 грн. (виходячи з вартості неякісної сировини). Також, проведеною перевіркою встановлено, що підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 7804 грн., оскільки не оподатковано податком з доходів фізичних осіб заробітну плату громадянина Польщі за ставкою 30%, як це встановлено п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Враховуючи викладене, апелянт вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та підстав для їх скасування немає.

Судом апеляційної інстанції здійснено заміну відповідача у зв'язку з його реорганізацією на Городоцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного упрпавлівння Міндоходів у Львівській області.

У судовому засіданні представник апелянта Гейвич М.М. підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що суд першої інстанції прийняв постанову про задоволення адміністративного позову з порушенням норм матеріального законодавства. Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, які підтверджуються письмовими доказами. Тому просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відомву в позові.

Представник СУП ТзОВ «Термобуд» у судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, наголосив на тому, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення й підстав для його скасування немає.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Яворівському районі проведено планову виїзну перевірку СУП ТзОВ «Термобуд» питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року, результати якої відображені в акті № 129/22-40/30274892 від 10.05.2012 року.

Згідно цього акту встановлені такі порушення СУП ТзОВ «Термобуд»:

- п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 417040 грн., в тому числі за 2009 рік в сумі 339377 грн. та за 2010 рік в сумі 77663 грн., а також заниження податку на прибуток в сумі 19404 грн., в тому числі за 2010 рік - на суму 4898 грн., за І квартал 2011 року - 14506 грн., заниження всього на суму 741748 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 608343 грн., в тому числі за червень 2009 року - на суму 521017 грн., за грудень 2009 року на суму - 67875 грн., за грудень 2010 року на суму - 19451 грн., та зменшення залишку від'ємного значення за березень 2011 року на суму 11605 грн.;

- п. 1.6, пп. 1.20.1 п. 1.2 ст. 1, п. 7.3 ст.7, ст. 4, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.11. п. 9.11 ст. 9, пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок чого підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 7804 грн..

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.04.2009 по 31.03.2011 року у загальній сумі 15460519 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, пов'язаних з виробництвом продукції (пінопласту), витрат, пов'язаних з виробництвом (електроенергія, газ, вода) та інших послуг. При цьому, встановлено завищення задекларованих СУП ТзОВ «Термобуд» показників у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» в сумі 494655,0 грн., в т.ч. за 2-4-й квартали 2009 року на суму 339377 грн., за 2010 рік - на суму 97254 грн., за 1-й квартал 2011 року - на суму 58024 грн. Це розходження виникло в результаті того, що підприємство при формуванні ціни реалізації не включало до собівартості реалізованої продукції вартість паливно-мастильних матеріалів, використаних для транспортування готової продукції до покупців та не виставляло окремих рахунків за надані транспортні послуги.

У рядках 10.1 Декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року відображено податковий кредит у загальній сумі 4512239 грн. На формування цього показника мало вплив здійснення операцій з придбання виробничих запасів, отримання орендних, комунальних та інших послуг, придбання основних фондів (будівельні матеріали, які використані на будівництво основних фондів). Податковим органом встановлено завищення задекларованих СУП ТзОВ «Термобуд» показників у рядку 10.1 Декларацій «Операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» всього на суму 98931 грн., а саме: в грудні 2009 року на суму 67875 грн., в грудні 2010 року на суму 19451 грн., березні 2011 року на суму 11605 грн., в результаті чого зайво включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості отриманих ТМЦ, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Перевіркою відображених у рядку 12.1 Декларацій «ПДВ, сплачений митним органом» показників за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року у загальній сумі 1147104 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив отримання виробничих запасів та основних фондів від нерезидента. При цьому, встановлено завищення задекларованих СУП ТзОВ «Термобуд» показників у рядку 12.1 Декларацій в сумі 521017 грн. Розходження виникли внаслідок наступних порушень: у жовтні - грудні 2008 року та січні 2009 року підприємство отримало від фірми Іmport-eksport Henrik Magdecki» (Польща) сировину згідно вантажно-митних декларацій, однак отриманий товар виявився неякісним і згідно ухвали районного суду м. Познань від 05.06.2009 року СУП ТзОВ «Термобуд» дозволено не проводити оплату за некондиційний товар. Однак по вантажно-митних деклараціях № 022628 від 23.10.2008 року та № 000440 від 19.01.2009 року позивачем була проведена часткова оплата. Вартість неякісної сировини включена до валового доходу підприємства за результатами діяльності підприємства за ІІ квартал 2009 року та відображена в Декларації про прибуток за І півріччя 2009 року в сумі 2438245 грн. та нарахована курсова різниця в сумі 747755 грн. (всього - 3186000 грн.). Податковий орган стверджує, що вартість сировини згідно ухвали суду зменшилась на 2438245 грн., так як в жовтні - грудні 2008 року та січні 2009 року підприємством до податкового кредиту було включено ПДВ по вище вказаних ВМД в повній сумі, то в червні 2009 року підприємству слід було зменшити податковий кредит шляхом коригування на суму 521017 грн.

Також, проведеною перевіркою встановлено, що підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 7804 грн., зокрема оподатковано податком з доходів фізичних осіб доходи (заробітну плату) громадянина Польщі за ставкою 15%, в той час як згідно п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка для нерезидентів становить 30% .

5 червня 2012 року Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001962320, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в сумі 20629 грн.;

- № 0001982320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 760729 грн.;

- № 0001992320, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11605 грн.;

- № 0001972320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 417040 грн.;

- № 0004141700, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 9755 грн..

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність цих рішень з таких підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток формується як різниця між загальною сумою доходу від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах та сумою сплачених (нарахованих) будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 47 Постанови Ради Міністрів УРСР «Про статус автомобільного транспорту УРСР» від 27.06.1969 року № 401, товарно-транспортна накладна - це єдиний документ, який є підставою списання ТМЦ у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоотримувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, СУП ТзОВ «Термобуд» здійснює господарську діяльність по виробництву та реалізації пінополістирольних плит (пінопласту).

Поставка продукції покупцям відбувається на підставі цивільно-правових угод. Згідно з представленими позивачем договорами поставки вироблена продукція відвантажується як силами та засобами замовника (покупця) зі складу СУП ТзОВ «Термобуд», що знаходить за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, так і на умовах «Інкотермс 2000», тобто позивач бере на себе зобов'язання доставити пiнополiстирольнi плити (пiнопласт) у мiсце визначене замовником. Так, СУП ТзОВ «Термобуд» здiйснювало поставку товарів по захiдних областях України. Для виконання таких договорiв поставки СУП ТзОВ «Термобуд» використовує власнi транспортнi засоби.

ДПI у Яворівському районi Львівської областi на сторінці 13 Акту перевірки для визначення терміну «собівартість» посилається на Типове положення з планування, обліку i калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 26.04.1996 року, однак воно втратило чинність з 16.05.2002 року.

Вiдповiдно до п. 11 П(С)БО 16 «Витрати» собiвартiсть реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

- виробничої собiвартостi продукції (робiт, послуг), реалізованої протягом звiтного перiоду;

- нерозподiлених постiйних загальновиробничих витрат;

- наднормативних виробничих витрат.

У свою чергу, виробнича собiвартiсть включає витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, зумовленi технологією та організацією виробництва (прямі матерiальнi витрати, прямi витрати на оплату праці, iншi прямi витрати), а також змінні загальновиробничi та постiйнi розподiленi загальновиробничi витрати.

Витрати, пов'язанi з операцiйною дiяльнiстю, які не включаються до собiвартостi реалізованої продукції (товарів, робiт, послуг), подiляються на адмiнiстративнi витрати, витрати на збут та iншi операцiйнi витрати.

Витрати на збут включають в т.ч. витрати, пов'язанi з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робiт, послуг):

- витрати на утримання основних засобiв, iнших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зi збутом продукції, товарів, робiт, послуг (операцiйна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освiтлення, охорона);

- витрати на транспортування, перевалку i страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедицiйнi та iншi послуги, пов'язанi з транспортуванням продукції (товарів) вiдповiдно до умов договору (базису) поставки;

- витрати на транспортування готової продукції (товарів) мiж складами підрозділів (фiлiй, представництв) підприємства;

- iншi витрати, пов'язанi зi збутом продукції, товарів, робiт, послуг.

Вiдповiдно не включаютъся до складу собiвартостi продукції адмiнiстративнi витрати, витрати на збут та iншi операцiйнi витрати, які окремо обліковуються на рахунках 92, 93, 94 i списуються на фiнансовi результати наприкiнцi звітного періоду.

Собiвартiсть реалiзованої продукції (товарів, робiт, послуг) вiдображається за дебетом вiдповiдних субрахункiв активного рахунку 90 «Собiвартiсть реалізації», за кредитом таку собівартість списують на субрахунок 791 «Результати операційної діяльності», що і було належним чином вчинено СУП ТзОВ «Термобуд».

Як вбачається з матеріалів справи, СУП ТзОВ «Термобуд» несе витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів з метою збуту (поставки) виробленої продукції власними вантажними автомобілями у місце визначене замовником, а не з метою використання їх у процесі виробництва продукції.

Позивач стверджує, що підставою для придбання паливно-мастильних матеріалів в постачальника є договір, а для списання фактично витрачених паливно-мастильних матеріалів є подорожній лист та товарно-транспортна накладна.

Податковий орган не спростував відомості, які містяться в подорожніх листах та товарно-транспортних накладних, складених за період перевірки, що містяться в матеріалах справи та відображають факти перевезення продукції до покупців продукції, адресата доставки такої продукції, пробіг вантажного автомобіля, який дозволяє вирахувати норми втрат палива і мастильних матеріалів.

Відтак, суд першої інстанції правильно встановив, що податковий орган дійшов до помилкового висновку про те, що паливно-мастильні матеріали в сумі 494655 грн. не були використані СУП ТзОВ «Термобуд» у господарській діяльності.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згiдно з пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примiрниках i надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Пiдпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звiтним податковим документом i одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здiйснення першої з наступних подiй:

а) дату списання коштів з банкiвського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робiт, послуг).

Таким чином, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їx подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської дiяльності платника податку.

Позивач документально підтвердив використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності, пов'язаній із транспортуванням виробленої продукції до місця поставки, визначеного замовником (покупцем) за договором, отже висновки відповідача про безпідставне формування податкового кредиту в цій частині є необґрунтованими.

З приводу висновків податкового органу про завищення задекларованих СУП ТзОВ «Термобуд» показників у рядку 12.1 Декларацій з ПДВ за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року на суму 521017 грн. судом встановлено наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи iз договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% вiд звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається iз сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їx подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Таким чином, сплачений при імпopті товарiв податок на додану вартість, обчислений відповідно до вимог податкового i митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарiв в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку.

СУП ТзОВ «Термобуд» у перiод з жовтня 2008 року по сiчень 2009 року імпортувало та отримало вiд фiрми Іimport-eksport Henrik Magdecki» сировину згiдно вантажно - митних декларацій :

- № 022628 вiд 23.l0.08 p., вартість сировини - 167002 грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 35 571,62грн.;

- № 023478 вiд 05.11.08 р., вартість сировини - 223442 грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 47 593,77грн.;

- № 023662 вiд 07.11.08 p., вартість сировини - 228940,57грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 48 764 грн.;

- № 023838 вiд 10.11.08 р., вартість сировини - 207002 грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 44 091 грн.;

- № 024109 вiд 14.11.08 р., вартість сировини - 206414 грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 43 966 грн.;

- № 024222 вiд 17.11.08 p. вартість сировини - 228364 грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 48641,57грн.;

- № 024358 вiд 19.11.08 р., вартість сировини - 210108,78 грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 44 753грн.;

- № 024584 вiд 21.11.08 р., вартість сировини - 208038 грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 44 312 грн.;

- № 024790 вiд 25.11.08 р., вартість сировини -224735 грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 47 868грн.;

- № 025594 вiд 08.12.08 р., вартість сировини - 180167,90 грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 38 375 грн.;

- № 025879 вiд 12.l2.08 p., вартість сировини - 182276,86грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 39 037,97 грн.;

- № 025982 вiд 15.12.08р., вартість сировини -182 941 грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 38 966,54 грн.;

- № 000440 вiд 19.01.09 р., вартість сировини - 203280 грн., сплачено ПДВ на митниці в сумі 47 235 грн..

Відповідач не заперечує факт сплати позивачем податку на додану вартість у вищевказаних сумах.

З отриманої сировини СУП ТзОВ «Термобуд» виготовило пiнополiстирольнi плити (пiнопласт), які були реалiзованi контрагентам, тобто використані в оподатковуваних операцiях у межах господарської діяльності СУП ТзОВ «Термобуд». Кошти вирученi вiд реалiзацii виготовленої продукції віднесено СУП ТзОВ «Термобуд» до податкових зобов'язань та сплачено податок на прибуток підприємства та податок на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність включення позивачем сплаченого при імпорті товару податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо правильності сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, громадянин Польщі ОСОБА_4 працював на пiдприємствi СУП ТзОВ «Термобуд» на посадi технічного директора у 2009-2010 роках вiдповiдно до дозволу на працевлаштування № 2149 виданого 20.10.2009 року державним центром зайнятості.

Згідно п.п. 9.11.1 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходiв фiзичних осіб» доходи з джерелом їx походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентiв, пiдлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентiв, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Вiдповiдно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходiв фізичних осіб» ставка податку становить 15 вiдсоткiв вiд об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті. Ставка податку становить подвiйний розмiр ставки, визначеної пунктом 7.1 цiєї статті, вiд об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразi) на користь резидентiв або нерезидентiв, та вiд будь-яких iнших доходiв, нарахованих на користь нерезидентiв фiзичних осіб, за винятком доходiв, визначених у пп. 9.11.3 п. 9.1 ст. 9 цього Закону (п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходiв фізичних осіб»).

Як вбачається з п.п. 1.1.20 п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходiв фiзичних осіб» фiзична особа-резидент - фiзична особа, яка має мiсце проживання в Україні. У разi якщо фiзична особа має мiсце проживання також в iноземнiй державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постiйного проживання в Україні; якщо особа має місце постiйного проживання також в iноземнiй державі, вона вважається резидентом, якщо має бiльш тісні особистi чи економiчнi зв'язки (центр життєвих iнтересів) в Україні. У разi якщо державу, в якiй фiзична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фiзична особа не має мiсця постiйного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днiв (включаючи день приїзду та вiд'їзду) протягом перiоду або перiодiв податкового року.

ОСОБА_4 працював на території України згідно дозволу № 2149, виданого Державним центром зайнятості 20.10.2009 року, та згідно відмовіток у паспорті перебував в Україні з 25.09.2009 року по 10.11.2009 року, з 13.11.2009 по 19.10.2010 року.

Враховуючи викладене, ця особа мала резидентський статус і підстав для застосування щодо нього ставки 30% не було.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року по справі № 2а-6578/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повиний текст виготовлено та підписано 15 вересня 2014 року.