Ухвала суду № 40567934, 22.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7311/14-ц Провадження № 22-ц/772/2712/2014Головуючий в суді першої інстанції Борисюк І. Е.Категорія 27Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ПАТ «КБ «Надра» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2014 року у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановила:

У квітні 2014 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося в суд з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 20 квітня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір комплексного банківського обслуговування, відповідно до якого відкрито кредитну карту № НОМЕР_1.

За умовами договору, надання кредиту здійснювалось шляхом списання з рахунку кредитної картки сум за рахунок кредитних коштів в межах встановленого ліміту кредитування, а саме в розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30, 36 % річних.

Починаючи з травня 2007 року відповідачем не здійснено жодного обов'язкового мінімального платежу.

Посилаючись на те, що свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 12 грудня 2013 року, за ним рахується заборгованість, ПАТ «КБ «Надра» просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 9 322, 53 грн., з яких: заборгованість з повернення кредиту - 4 980, 68 грн., заборгованість по процентах - 1 568, 26 грн., заборгованість по пені - 2 773, 59 грн., а також судові витрати по справі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2014 року у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача Кошельник І.В. просить рішення суду скасувати, посилаючись не неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, про задоволення позову.

Представник позивача Кошельник І.В. у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність. Вимоги апеляційної скарги підтримує.

Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості заявлені після спливу строку позовної давності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім

випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Установлено, що 20 квітня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір комплексного банківського обслуговування, відповідно до якого відкрито кредитну карту № НОМЕР_1.

За умовами договору, надання кредиту здійснювалось шляхом списання з рахунку кредитної картки сум за рахунок кредитних коштів в межах встановленого ліміту кредитування, а саме в розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30, 36 % річних.

Починаючи з травня 2007 року відповідачем не здійснено жодного обов'язкового мінімального платежу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 неналежно виконував, що призвело до виникнення заборгованості у загальній сумі 9 322, 53 грн., яка відповідно до ст.ст. 611, 629, 1050, 1054 ЦК України підлягає стягненню у примусовому порядку.

Разом з тим у суді першої інстанції відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 цієї статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14цс14) зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності ( ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно п. 17.1. кредитного договору № б/н від 20 квітня 2007 року, укладеного між сторонами, договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 14.7. кредитного договору № б/н від 20 квітня 2007 року за умовами виконання клієнтом всіх положень договору, картка клієнта та картки всіх держателів додаткових карток автоматично перевипускаються банком (плановий технічний перевипуск карток), а договір вважається подовженим на наступний строк, якщо клієнт не повідомив про бажання розірвати (припинити) договір за 20 календарних днів до дня закінчення строку дії основної картки.

Позивач не надав суду жодних доказів перевипуску картки та встановлення нового терміну її дії, а також доказів отримання відповідачем нової картки чи, навіть, повернення первинної картки до банку.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк дії кредитної картки закінчився 30 квітня 2009 року.

Крім того, судом встановлено, і це вбачається з розрахунку заборгованості, що останній платіж за кредитним договором № б/н від 20 квітня 2007 року відповідач здійснив 15 травня 2007 року, а строк дії кредитної картки закінчився 30 квітня 2009 року, тобто трирічний строк позовної давності не переривався і відповідно обчислюється саме з цієї дати - 30 квітня 2009 року.

Також встановлено, що умовами кредитного договору № б/н від 20 квітня 2007 року, укладеного між сторонами, не передбачено (відповідно до ст. 259 ЦК України) спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за цим договором.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що строк на звернення ПАТ «КБ «Надра» до суду з позовом про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором закінчився 30 квітня 2012 року, а дана позовна заява ПАТ «КБ «Надра» була подана до суду лише 10 квітня 2014 року.

Відмовляючи в позові, суд врахував вищевказані обставини і вимоги закону та правильно виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом (трирічний строк позовної давності), причини пропуску строку позовної давності позивач не повідомив, не вказав на їх поважність та не просив їх поновити, а відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності.

Доводи представника позивача про те, що у попередньому судовому засіданні відповідач визнав позов, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач про застосування позовної давності заявив до ухвалення рішення по справі.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ПАТ «КБ «Надра» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: