Рішення № 40565556, 14.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14476/14 14.08.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-21"про стягнення 220 318, 87 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Левченко В.І. (дов. № 91/2013/08/16-2 від 16.08.2013 року)від відповідача Мітіньов С.В. (дов. № 12-01/2014 від 12.08.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14 серпня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово- будівельного кооперативу "Суднобудівник - 21" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 220 318,87 грн., з яких 191 845,44 грн. основного боргу за договором № 1640057 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.1999 року, 589,60 грн. пені, 17 636,45 грн. інфляційної складової боргу та 10 2467,38 грн. три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/14476/14, слухання справи призначено на 14.08.2014 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.08.2014 року від позивача надійшли додаткові документи по справі, зокрема довідка про надходження коштів від Житлово- будівельного кооперативу "Суднобудівник - 21" за спожиту від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" теплоенергію, з якої вбачається, що станом на 12.08.2014 року, внаслідок часткової оплати, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 173 547,64 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.08.2014 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача судовому засіданні 14.06.2014 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням поданої 12.08.2014 року довідки про надходження коштів від Житлово- будівельного кооперативу "Суднобудівник - 21" та підтвердив факт часткової оплати відповідачем суми боргу, а саме, у розмірі 18 297,80 грн. та заперечив проти відкладення розгляду даної справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відмовляє в його задоволенні, з підстав необґрунтованості.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.08.2014 року надав усні пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 січня 1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кивенерго" (енергопостачальна організація) та Житлово- будівельним кооперативом "Суднобудівник - 21" (абонент) було укладено договір № 1640057 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі по тексту - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору, енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

У відповідності до пункту 2.3.1 Договору, абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії

Пунктом 2.3.2. Договору сторони погодили, що абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділенні теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.1999 року (пункт 8.1. Договору).

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з договором № 1640057 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.1999 року, внаслідок чого, у останнього, за період з 01.10.2011 року по 01.06.2014 року, виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" у розмірі 191 845,44 грн.

В процесі розгляду даної справи, відповідачем було здійснено часткову оплату суми основного боргу у розмірі 18 297,80 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів від Житлово- будівельного кооперативу "Суднобудівник - 21", наданою позивачем.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 173 547,64 грн. основного боргу, 589,60 грн. пені, 17 636,45 грн. інфляційної складової боргу та 10 2467,38 грн. три проценти річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, у судовому засіданні надав усні пояснення по суті справи, в яких заперечив проти задоволення позову, проте, не надав суду жодних доказів на спростування викладених позивачем обставин.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 18 297,80 грн. підлягає припиненню, а інші позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з відомостей обліку споживання теплової енергії та облікових карток відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього, за період з 01.10.2011 року по 01.06.2014 року, виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 191 845,44 грн.

Водночас, судом встановлено, що відповідач, в процесі розгляду даної справи, сплатив суму основної заборгованості у розмірі 18 297,80 грн.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки, зобов'язання відповідача перед позивачем в частині оплати основної суми боргу у розмірі 18 297,80 грн. за поставлену теплоенергію припинились, то предмет спору в цій частині заявлених позовних вимог між сторонами у справі відсутній, а отже провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, суд припиняє провадження по справі № 910/14476/14 в частині стягнення 18 297,80 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Житлово- будівельного кооперативу "Суднобудівник - 21" в частині стягнення 191 845,44 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово- будівельного кооперативу "Суднобудівник - 21" 191 845,44 грн. основного боргу за договором за договором № 1640057 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.1999 року, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 589,60 грн. пені, 17 636,45 грн. інфляційної складової боргу та 10 2467,38 грн. три проценти річних.

Пунктом 3.5. Додатку № 4 до Договору сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеня на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачем в процесі розгляду даної справи здійснено оплату суми основної заборгованості у розмірі 18 297,80 грн.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що добровільне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо сплати суми основного боргу свідчить про визнання останнім факту наявності відповідної заборгованості.

Таким чином, встановивши прострочення відповідача щодо оплати боргу за Договором, беручи до уваги пункт 3.5. Додатку № 4 до Договору, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені, за період з лютого 2014 року по червень 2014 року, у розмірі 589,60 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово- будівельного кооперативу "Суднобудівник - 21" трьох процентів річних на загальну суму 10 2467,38 грн., нарахованих за період з 01.10.2011 року по 01.06.2014 року .

Згідно з положеннями пунктів 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово- будівельного кооперативу "Суднобудівник - 21" інфляційних нарахувань за період з 01.10.2011 року по 01.06.2014 року на загальну суму 17 636,45 грн. є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі № 910/14476/14 в частині стягнення 18 297,80 грн. основного боргу - припинити.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Житлово- будівельного кооперативу "Суднобудівник - 21" (02217, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 63-Б, код ЄДРПОУ 23493229) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, рахунок № 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській обл., МФО 322669) 173 547 (сто сімдесят три тисячі п'ятсот сорок сім) грн. 64 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 589 (п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн.. 60 коп. пені, 10 247 (десять тисяч двісті сорок сім) грн. 38 коп. три проценти річних, 17 636 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 45 коп. інфляційних нарахувань, 4 406 (чотири тисячі чотириста шість) грн. 38 коп. витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2014 року

Суддя С.В. Стасюк