Постанова № 40564915, 27.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 р. Справа № 804/12067/14

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2014 р. Лівобережний районний центр зайнятості м.Дніпропетровська (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) з позовною вимогою про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 23328, 97 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що позивач неправомірно отримував кошти по безробіттю, проте добровільно заборгованість не повернув, що і стало підставою для звернення до суду.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні.

Відповідач до суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заперечення проти позову не надав.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються, зокрема, працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Статтями 22, 23 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначаються умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю, розмір допомоги по безробіттю.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська з питань пошуку роботи та у період з 22.10.2013 р. по 16.04.2014 р. перебував на обліку в якості безробітного.

Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/ 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.03.2009 р. за № 232/16248 визначено механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.16 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок) .

Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) у разі, коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до інформації, отриманої внаслідок обміну даними між Державним центром зайнятості та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на підставі чого складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 04-14/87 від 16.04.2014 р., яким встановлено, що з метою одержання виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності відповідно до ч.1 ст.7, ч.7 ст.22, ч.5 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» після закінчення навчання на курсах «Підприємець початківець» ОСОБА_1 зареєструвався в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та отримав виписку серії АД за № 228861, в якій зазначено дату державної реєстрації, дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення до Єдиного державного реєстру: 17.03.2003 р., 02.04.2014 р. № 2 224 175 0000 093220. Згідно вищезазначеної виписки ОСОБА_1 на час реєстрації в Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська був зареєстрований як приватний підприємець.

Таким чином, перебуваючи на обліку в Лівобережному районному центрі зайнятості як безробітний з 22.10.2013 р. по 16.04.2014 р. гр. ОСОБА_1 не повідомив позивача, що з 17.03.2003 р. належав до фізичних осіб-підприємців.

Згідно розрахунку заборгованості що підлягає поверненню, гр. ОСОБА_1 отримано кошти у період з 29.10.2013 р. по 28.03.2014 р. включно як допомога по безробіттю на суму 23143,47 грн. Вартість навчання ОСОБА_1 склала 185,50 грн. Загальна сума, що підлягає поверненню складає 23 328,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Таким чином, беззаперечним є той факт, що позивач під час перебування на обліку в центрі зайнятості, належав до зайнятого населення, що виключало можливість виплати йому допомоги по безробіттю.

Статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення»).

Ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» визначені права та обов'язки зареєстрованих безробітних, до яких зокрема відноситься, інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, зокрема, у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Згідно п.6 Порядку у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (п. 7 Порядку).

Судом досліджено наявний в матеріалах справи Наказ №235 від 22.04.2014 р. про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1, в якому вказано про вжиття заходів повернення коштів у сумі 23328,97 грн. У разі відмови відповідача повернути кошти добровільно або у разі відмови неповернення їх в установлений термін звернутись до суду із відповідною позовною заявою.

13.05.2014 р. відповідачу було направлено претензію про відшкодування коштів у розмірі 23328,97 грн., у якому останнього попереджено, що у разі відмови від повернення вказаної суми, матеріали будуть передані до суду.

Доказів сплати заборгованості до суду не надано.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, згідно ч. 1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення», гр. ОСОБА_1 на момент звернення в Лівобережний районний центр зайнятості належав до зайнятого населення і не мав права на нарахування допомоги по безробіттю.

За наведених обставин, сплачена допомога по безробіттю у розмірі 23328,97 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська суму коштів у розмірі 23328,97 грн. (двадцять три тисячі триста двадцять вісім грн., 97 коп.). незаконно отриманих від Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 27.08.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун