Постанова № 40564511, 22.09.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 33/781/390/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Безуматов М. В.

Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Бондарчук Р.< Суддя-доповідач По батькові >.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2014 року суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області Бондарчук Р.А.,

з участю особи, яка подала скаргу ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2014 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, на утриманні троє малолітніх дітей, який працює сторожем Єлизаветградківського психоневрологічного інтернату, проживає за адресою: АДРЕСА_1, -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та призначено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, -

в с т а н о в и в:

Оскарженою постановою судді ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно постанови, 29.05.2014 року о 11 год. 20 хв., ОСОБА_3 по вул. Леніна в с. Омельгород, Олександрівського району, Кіровоградської області, керував транспортним засобом ЗАЗ 968, номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду та продуття алкотестеру «Драгер» на визначення стану сп'яніння відмовився у присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин справи, визнаючи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікацію суддею його дій за ст. 130 ч. 1 КУпАП, просить скасувати постанову та накласти на нього стягнення у вигляді мінімального штрафу.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначив, що вперше притягується до адміністративної відповідальності, працює сторожем та підробляє трактористом, а також на своєму автомобілі, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, які хворіють і є необхідність постійно відвозити їх до районного центру. Зазначив, що має можливість сплатити мінімальний штраф.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що її необхідно задовольнити частково, а постанову судді суду змінити, виходячи з таких підстав.

Оскільки скаржник визнає свою вину повністю та не оспорює фактичних обставин справи, встановлених суддею районного суду, то апеляційний суд не входить в дослідження фактичних обставин справи та вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення.

При накладенні адміністративного стягнення, суддя суду першої інстанції не врахував обставини, передбачені ст. 33 ч. 2 КУпАП, внаслідок чого наклав остаточне адміністративне стягнення без врахування даних про особу правопорушника.

Зокрема, правопорушник має на утримані дружину та трьох малолітніх дітей (а.с. 13, 25-28). Відповідно до характеристик з місця проживання та роботи, ОСОБА_3 характеризується позитивно, виховує та забезпечує життєдіяльність трьох малолітніх дітей, шанобливо ставиться до праці та є законослухняним громадянином.

Також, апеляційний суд враховує клопотання трудового колективу про те, що порушник може бути виправлений без застосування до нього адміністративного стягнення.

Крім того, ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції щиро розкаявся у скоєному правопорушенні, до адміністративної відповідальності притягується вперше, обтяжуючих обставин не має та тяжких наслідків від правопорушення не настало, керування транспортним засобом є його єдиними засобом для існування, утримання та забезпечення належної життєдіяльності своєї родини.

Тому вважаю, що доводи апелянта є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, оскільки підстав для скасування постанови судді районного суду апеляційним судом не встановлено. Накладення адміністративного стягнення саме у вигляді штрафу буде необхідним і достатнім для виправлення правопорушника, оскільки аргументи апелянта про те, що транспортний засіб є єдиним і основним джерелом для існування, а також використовується для утримання та виховання малолітніх дітей, апеляційний суд вважає обґрунтованими і, позбавляючи правопорушника права керування транспортними засобами, суд може ускладнити його життєдіяльність та призвести до негативних наслідків його існування та існування його родини у суспільстві.

За таких обставин, постанову необхідно змінити в частині виду адміністративного стягнення,та враховуючи матеріальний стан правопорушника (а.с. 18), суд апеляційної інстанції погоджується з вимогами апелянта про призначення стягнення у виді мінімального штрафу.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2014 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП України змінити в частині визначення виду адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн., в дохід держави.

В решті постанову судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2014 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області Р.А. Бондарчук