Ухвала суду № 40564367, 10.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 року м. Київ К/9991/42295/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012

у справі № 2а-12863/11/0170/3

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта»

до Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта» (надалі - позивач, ТОВ «Санаторій «Алушта») до Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ в м. Алушті АР Крим ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011 № 0001622301.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та його контрагентом договору підтверджується належно оформленими первинними документами. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.09.2011 ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Санаторій «Алушта» з питань достовірного визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, за результатами якої виявлено порушення положень ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочину з ПП «Стар-Гоу», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит за червень 2011 року на загальну суму 131 020,02 грн., занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на 131 020,02 грн., про що складено акт № 1072/23/02651032 від 22.09.2011.

10.10.2011 ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0001622301, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання з ПДВ на 131 020,02 грн. та накладено штрафні санкції у сумі 1,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Нормами ст. 198 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

01.04.2011 між позивачем та ПП «Стар-Гоу» укладено договір купівлі-продажу продуктів харчування № 81.

Згідно п. 2.2, 3.2 Договору № 81 вартість товару визначається за показниками: собівартість, транспортні витрати, вартість тари при її наявності, ПДВ.

ПП «Стар-Гоу» на адресу позивача складено податкові накладні № 6, № 40, № 80, № 93, № 127, № 116.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано документів, які підтверджують рух та використання у власній господарській діяльності придбаних у ПП «Стар-Гоу» товарів, спростовуються наявною в матеріалах справи накопичувальною відомістю з використання продуктів в червні 2011 року, якою підтверджується, що у червні 2011 року на склад санаторію було оприбутковано продукти харчування від ПП «Стар-Гоу» на загальну суму 655 100,11 грн. (без ПДВ), у т.ч. по видаткових накладних: № 06/6 від 01.06.2011 на суму 82 565,00 грн., № 40/06 від 06.06.2011 на суму 120 668,75 грн., № 80/06 від 10.06.2011 на суму 86 200,24 грн., № 93/06 від 14.06.2011 на суму 145 647,27 грн., № 126/06 від 14.06.2011 на суму 115 958,65 грн., № 114/06 від 15.06.2011 на суму 104 060,20 грн.

У період з 01 червня 2011 р. по 30 червня 2011 р. постачальнику ПП «Стар-Гоу» на підставі виставлених рахунків було перераховано 786 120,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 131 020,02 грн.) згідно платіжних доручень № 217 від 02.06.2011, № 241 від 08.06.2011, № 255 від 14.06.2011, № 264 від 15.06.2011, № 282 від 20.06.2011, № 290 від 23.06.2011.

Крім того, використання продуктів харчування підтверджується меню-розкладками та порціонниками, у яких вказується чіткий та точний перелік, а також кількість використаних продуктів для харчування відвідувачів санаторію.

Для розрахування вартості використаних продуктів харчування, які включено до меню-розкладки, виписується внутрішня видаткова накладна, на підставі якої вказаний перелік продуктів видається зі складу на кухню для приготування відповідних блюд. На підставі вказаних внутрішніх видаткових накладних у бухгалтерському обліку здійснюється списання продуктів харчування зі складу на виробництво та одночасне їх відображення у складі валових витрат підприємства.

Тобто, накопичувальною відомістю підтверджується щоденний рух продуктів харчування по кожному найменуванню із зазначенням використаної кількості у розрізі меню-розкладок з метою надання повноцінного триразового харчування при наданні санаторно-курортних послуг відвідувачам.

Суди попередніх інстанцій також дослідили звіт по господарських операціях з 01.06.2011 по 30.06.2011 щодо ПП «Стар-Гоу», звіт з надходження матеріальних цінностей за рахунком 201/1 за червень 2011 р., оборотну відомість руху матеріальних цінностей за червень 2011 року (по кожному дню).

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Санаторій «Алушта» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Висновки податкового органу про відсутність у ПП «Стар-Гоу» можливості здійснювати господарську діяльність, відсутність його за юридичною адресою не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі Європейського Суду «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Оскільки укладений між ТОВ «Санаторій «Алушта» та ПП «Стар-Гоу» договір не віднесено законом до нікчемного та відсутні судові рішення про визнання його недійсним, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договору з ПП «Стар-Гоу» ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин та положень ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 у справі № 2а-12863/11/0170/3 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна