Ухвала суду № 40564363, 10.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 року м. Київ К/9991/48540/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012

у справі № 2-а-8683/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІГРА»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІГРА» (надалі - позивач, ТОВ «ІГРА») до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (надалі - відповідач-1) та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач-2, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва): скасовано рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 13.04.2009 № 0001362370 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 400 грн. В задоволені позовних вимог щодо визнання протиправними дій відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач-2 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач та відповідач-1 не надали письмових заперечень та пояснень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.02.2009 співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва здійснено перевірку залу гральних автоматів, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 27, який належить ТОВ «ІГРА», щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої 03.02.2009 складено акт перевірки № 0197/15/54/23/33721690.

Під час перевірки встановлено, що в залі гральних автоматів знаходиться 10 гральних автоматів. Внесення або зняття ставки (виграшу) виконує оператор-касир за допомогою спеціальних ключів.

Вказані РРО не опломбовані, не зареєстровані згідно встановленого порядку. На всіх гральних автоматах проводяться азартні ігри та розрахунки. Відповідно до висновку акта перевірки позивачем порушено п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акта перевірки ДПІ в Суворовському районі м. Одеси прийняло рішення від 13.04.2009 № 0001362370, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 400 грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з урахуванням вимог п.2 ст. 17 цього Закону, яка передбачає відповідальність у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій не переведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій, у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідачами не надано доказів в обґрунтування того, що позивачем здійснювалися розрахункові операції на гральних автоматах без застосування РРО, передбаченого в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, сфера застосування якого поширюється, зокрема, на зал гральних автоматів.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

З урахуванням положень ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», ст. ст. 15, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ДПІ в Голосіївському районі м. Києва здійснило перевірку на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки зафіксовано, що під час перевірки в залі гральних автоматів знаходилось 10 гральних автоматів. Внесення або зняття ставки (виграшу) виконував оператор-касир за допомогою спеціальних ключів.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, гральні автомати відносяться до реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно п. 1 ст. 3 названого Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

При цьому, внесення ставки (придбання кредиту) через РРО не є розрахунковою операцією, проведеною на гральному автоматі.

Розрахункова операція (розрахунок за послугу) здійснюється саме в момент використання кредиту (опускання жетону) в гральному автоматі.

Таким чином, при застосуванні РРО в залі гральних автоматів при обміні коштів на гральні замінники (електронний кредит, жетони) споживачем придбавається право на отримання послуги.

В акті перевірки зазначено про наявність гральних автоматів, які перебувають у робочому стані та підключені до електромережі, на яких здійснюються азартні ігри.

Водночас, дані акта перевірки не містять відомостей про проведення розрахункових операцій на гральних автоматах (не вказано кількість задіяних гральних автоматів, конкретна проведена розрахункова операція, на яку суму проведена розрахункова операція тощо), тобто відсутній факт надання послуг за допомогою гральних автоматів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що зафіксований в акті перевірки факт не відповідає змісту порушення, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, суд першої інстанції, з чим доречно погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За наведених обґрунтувань, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Викладене доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 у справі № 2-а-8683/09/1570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна