Ухвала суду № 40564360, 10.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 року м. Київ К/9991/23785/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2012

у справі № 2а/0570/12616/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглересурс»

до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглересурс» (надалі - позивач, ТОВ «Вуглересурс») до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області, правонаступником якої є Торезька об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Торезі), про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 № 0000182310.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та його контрагентом договору підтверджується належно оформленими первинними документами. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в м. Торезі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів по декларації за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у лютому та березні 2011 року. За наслідками перевірки складено акт від 06.07.2011 № 537/23-3/31843321, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, абз. «а» п.200.4, абз. «б» п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року на 96 680 грн. у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 № 0000182310, яким позивачу зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 96 680 грн.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість є акт перевірки (від 04.03.2011 № 78/23-37288173) Ленінською МДПІ м. Луганська контрагента позивача - ТОВ «Юрторгпак», в якому зазначено, що у ТОВ «Юрторгпак» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, кількість штатних працівників складає 1 особа, у зв'язку з чим у відповідності до ч. 1, 5 ст. 20, п.1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угода між ТОВ «Вуглересурс» та ТОВ «Юрторгпак» має ознаки нікчемності.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Нормами ст. 198 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 та містить аналогічні норми, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Вуглересурс» та ТОВ «Юрторгпак» укладено договір купівлі-продажу № 06/12-10 від 06.12.2010, за умовами якого продавець (ТОВ «Юрторгпак») зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ «Вуглересурс») оплатити та прийняти товар, номенклатура, ціна, кількість, якість якого визначається в специфікаціях-додатках. Відвантаження товару відбувається протягом 30 календарних днів з моменту домовленості. Транспортні витрати повинні погашатись за рахунок покупця. Товар вважається проданим з моменту підписання товарної накладної або акта прийому-передачі товару, а оплата виконується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов угоди ТОВ «Юрторгпак» виписало у грудні 2010 року, січні 2011 року податкові накладні з урахуванням податку на додану вартість, а також видаткові накладні.

За січень 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ «Юрторгпак» позивачем була задекларована сума податку на додану вартість у розмірі 161 340,49 грн.

За лютий 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ «Юрторгпак» позивачем була задекларована сума податку на додану вартість у розмірі 96 680,38 грн. на підставі виданих контрагентом видаткових накладних та податкових накладних з урахуванням податку на додану вартість, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до банківських виписок ТОВ «Вуглересурс» за надану продукцію перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Юрторгпарк» 23.03.2011 суму у розмірі 77 563,16 грн., 10.03.2011 - 300 000,00 грн., 10.03.2011 - 350 000,00 грн., 28.02.2011 - 103 260,00 грн., 15.02.2011 - 135 000,00 грн., 04.02.2011 - 436 726,50 грн., 21.01.2011 - 145 575,50 грн.

Факт використання придбаної продукції у господарській діяльності позивача підтверджують накази від 12.01.2011 № 9 та від 18.01.2011 № 10 про створення комісії по введенню в дію основних фондів та списанню товарно-матеріальних цінностей і основних фондів, акти від 31.12.2010, від 31.01.2011, від 01.03.2011 про використання матеріальних цінностей, лімітні карти на видачу матеріалів.

Перевезення товару засвідчують подорожні листи вантажного автомобіля, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2011 по справі № 2а/0570/9786/2011, яка набрала законної сили 19.12.2011, встановлено безпідставність висновків податкового органу, зроблених на підставі акта Ленінської МДПІ у м. Луганську від 04.03.2011 № 78/23-37288173, щодо здійснення нікчемного правочину між позивачем та ТОВ «Юрторгпак».

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Вуглересурс» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Висновки Ленінської МДПІ у м. Луганську в акті від 04.03.2011 № 78/23-37288173 про відсутність у ТОВ «Юрторгпак» можливості здійснювати господарську діяльність, відсутність його за юридичною адресою не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та сум бюджетного відшкодування, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Оскільки укладений між ТОВ «Вуглересурс» та ТОВ «Юрторгпак» договір не віднесено законом до нікчемного та відсутні судові рішення про визнання його недійсним, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договору з ТОВ «Юрторгпак» ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин та положень част. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та реалізації права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, а також про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2012 у справі № 2а/0570/12616/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна