Ухвала суду № 40564355, 10.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 року м. Київ К/9991/61008/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012

у справі № 2а/1570/7873/2011

за позовом Приватного підприємства «Транском»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012, задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Транском» (надалі - позивач, ПП «Транском») до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2011 № 0004922301.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність прийнятих судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.09.2011-09.09.2011 посадовими особами відповідача проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин між ПП «Транском» та ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна», за результатами якої складено акт перевірки № 248/23-213-31648258/3380 від 12.09.2011.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за червень 2011 р. на 661 210 грн. та занижено податок на додану вартість за червень 2011 р. на суму 661 210 грн. Зокрема, зазначено, що ПП «Транском» у спірному періоді безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ у розмірі 661 210 грн. по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна».

На підставі вказаного акта перевірки 26.09.2011 ДПІ в Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004922301, яким ПП «Транском» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 661 211 грн. (у томі числі: за основним платежем - 661 210 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.).

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

21.07.2011 ПП «Транском» було складено та подано до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС, під реєстраційним № 9005170722, податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період (червень 2011 р.) та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкової декларації з ПДВ), реєстраційний № 9005170767, в яких позивачем самостійно було визначено суму ПДВ у загальному розмірі 796 505 грн., у тому числі: по постачальнику за індивідуальним податковим номером 331376315536 (ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна») - у сумі 661 210,00 грн.

18.08.2011, у зв'язку із самостійним виявленням помилок у поданій 21.07.2011 податковій декларації з ПДВ за червень 2011 р., ПП «Транском» було складено та подано до відповідача уточнюючий розрахунок (№ 9006863368) податкових зобов'язань з податку на додану вартість та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкової декларації з ПДВ), реєстраційний № 9006863433, в яких позивачем уточнено контрагента (постачальника), та зазначено, зокрема, 372238815531 (ПП «Трейд Фудс»), замість - 331376315536 (ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна»). Подання вказаних уточнень, серед іншого, підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями від 18.08.2011, з яких вбачається факт отримання їх податковою інспекцією 18.08.2011 о 12 год. 36 хв.

Нормами ст. 198 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, протягом спірного періоду контрагентом позивача було ПП «Трейд Фудс», що підтверджується Договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 57-11 від 01.06.2011.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться: податкові накладні № 279 від 01.06.2011, № 398 від 02.06.2011, № 607 від 03.06.2011, № 702 від 06.06.2011, № 845 від 08.06.2011, № 973 від 10.06.2011, № 1062 від 14.06.2011, № 1219 від 16.06.2011, № 1291 від 17.06.2011, № 1356 від 20.06.2011, № 1451 від 21.06.2011, № 1528 від 22.06.2011, № 1651 від 24.06.2011, № 1755 від 27.06.2011, № 1776 від 28.06.2011, № 1800 від 29.06.2011, № 1917 від 30.06.2011; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1917 від 30.06.2011, № 1062 від 14.06.2011, № 973 від 10.06.2011, № 845 від 08.06.2011, № 702 від 06.06.2011, № 607 від 03.06.2011, № 398 від 02.06.2011, № 279 від 01.06.2011, № 1219 від 16.06.2011, № 1291 від 17.06.2011, № 1356 від 20.06.2011, № 1451 від 21.06.2011, № 1528 від 22.06.2011, № 1651 від 24.06.2011, № 1755 від 27.06.2011, № 1800 від 29.06.2011 та № 1776 від 28.06.2011.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено нормами п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, відповідно до якого первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зазначені документи містять опис господарських операцій та підтверджують їх фактичне виконання, тобто є первинними документами, що спростовує висновок відповідача щодо відсутності фактичного отримання обумовлених договором послуг з перевезення вантажів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Оскільки укладений між ПП «Транском» та ПП «Трейд Фудс» договір не віднесено законом до нікчемного та відсутні судові рішення про визнання його недійсним, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договору з ПП «Трейд Фудс» ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного періоду та про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 у справі № 2а/1570/7873/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна