Ухвала суду № 40564177, 17.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2014 р. м. Київ К/800/52781/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання дій протиправними та часткове скасування вимоги, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2013 року КП «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання дій протиправними та часткове скасування вимоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до пункту 1.2.2.1. Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Донецькій області на 1 квартал 2013 року проведено планову документальну ревізію фінансово-господарської діяльності комунальної установи «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» за період з 01 вересня 2010 року по 28 лютого 2013 року. За наслідками ревізії відповідачем було складено акт від 23 квітня 2013 року № 05-04/013, у якому були зазначені виявлені ним порушення вимог чинного законодавства. 19 червня 2013 року позивачем була отримана вимога Державної фінансової інспекції в Донецькій області за № 05-04-10-14/6743 від 12 червня 2013 року, у якій вимагається відшкодувати виявлені під час ревізії порушення.

Не погоджуючись із результатами ревізії та деякими висновками вищевказаної вимоги, КП «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» у своєму позові просило суд визнати частково недійсною вимогу Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-04-10-14/6743 від 12 червня 2013 року в частині встановлення наступних порушень: 1) зайвого використання коштів в обсязі 59707,20 гривень внаслідок придбання радіостанцій Dragon SY-5430 25 Вт у кількості 40 одиниць без наявної на те потреби; 2) відшкодування витрат за найм житлового приміщення без підтверджуючих документів із визначенням терміну та вартості проживання за добу під час відрядження працівників установи на загальну суму 3114,43 гривень; 3) необґрунтованого нарахування та виплати доплати за шкідливі і важкі умови праці працівникам харчоблоку та центрального стерилізаційного відділення на загальну суму 16052,63 гривень; 4) зайвого нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України в сумі 5829,14 гривень; 5) завищення норм закладки та зайвого списання продуктів харчування на загальну суму 11309,11 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Донецькій області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У своїх запереченнях КП «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» зазначає на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з довідкою про зміни до річного розпису бюджету (кошторису на 2010 рік) від 05 жовтня 2010 року №7/10, затвердженої заступником начальника Управління охорони здоров'я Маріупольської міської ради, позивачу за рахунок коштів міського бюджету за КФК 080101 «Лікарні» додатково виділені кошти за КЕКВ 2110 «Придбання обладнання» в сумі 89700,00 гривень.

За рахунок виділених коштів позивачем згідно договору з ТОВ «Еліттехмедсервіс» від 05 жовтня 2010 року №92 та видаткової накладної №РН-00664 від 05 жовтня 2010 року придбані радіостанції Рута ВС 40Вт у кількості 5 одиниць на загальну суму 29992,80 гривень, а також радіостанції Dragon SY-5430 25Вт у кількості 40 одиниць на загальну суму 59707,20 грн., які в жовтні 2010 року оприбутковані за даними бухгалтерського обліку установи. Радіостанції Рута ВС 40Вт у кількості 5 одиниць були установлені в диспетчерських підстанціях швидкої медичної допомоги, які розташовані у різних районах міста Маріуполь та використовуються у роботі. Водночас радіостанції Dragon SY-5430 25Вт у кількості 40 одиниць були придбані позивачем для установки безпосередньо у автомобілях швидкої медичної допомоги.

З метою виконання своєї основної функції - надання своєчасної екстреної медичної допомоги - позивачем на адресу Управління охорони здоров'я Маріупольської міської ради було надіслано листа за № 413 від 28 вересня 2010 року про надання додаткових асигнувань на придбання нових радіостанцій в кількості 45 одиниць. Придбання зазначених радіостанцій здійснено в межах затвердженого кошторису та плану асигнувань на 2010 рік, що не суперечить бюджетному кодексу України та підпунктам 20, 22, 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228.

З огляду на встановлені по справі обставини, суд першої інстанції пройшов до вірного висновку про відсутність в діях позивача порушень норм статті 85 Бюджетного кодексу України, про що було вказано у спірній вимозі, оскільки придбання радіостанцій не призвело до матеріальної шкоди комунальної установи.

При цьому суд правильно зазначив, що фізичне розміщення радіостанцій в автомобілях швидкої медичної допомоги, пов'язане з технічними властивостями такого обладнання, не свідчить про їх нецільове використання, оскільки фактично радіостанції використовувалися медичним персоналом для надання екстреної медичної допомоги, а тому оскаржена вимога у зазначений частині є необґрунтованою.

Також ревізією в частині відшкодування витрат на відрядження та інших витрат за рахунок підзвітних коштів, проведеної шляхом співставлення підзвітних сум в авансових звітах з доданими в оригіналі підтверджуючими документами, виявлені випадки відшкодування витрат за найм житлового приміщення без оригіналів підтверджуючих документів (без виставлених готелями рахунків) під час відрядження працівників установи на загальну суму 3114,43 гривень (за 2010 рік - 596,45 гривень, за 2011 рік - 1965,86 гривень, за 2012 рік - 552,12 гривень). На думку відповідача, чек на оплату не містить перелік фактично здійснених витрат, як це передбачено у рахунку на оплату вартості проживання, оскільки чек являється загальним документом про оплату, але без розшифровки видів витрат.

З цього приводу необхідно зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (у його редакції від 17 березня 2011року) затверджена Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, пунктом 5 розділу ІІ якої передбачено, що підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.

Згідно до пункту 15 розділу І зазначеної Інструкції підтверджуючими документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) та Податкового кодексу України.

Відповідно до даного у статті 2 Закону № 265/95-ВР визначення, розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, тощо), що підтверджує факт продажу товарів, надання послуг.

З наведеного слідує, що наявність касового чеку або квитанції, що підтверджує витрати за найм житла відрядженим працівником, є достатньою підставою для відшкодування вказаних витрат.

За таких обставин посилання відповідача на відсутність рахунку є безпідставним і необґрунтованим, оскільки зі змісту пункту 5 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон вбачається, що наявність рахунку є обов'язковою лише за наявністю додаткових послуг, пов'язаних з проживанням. Оскільки вказаних додаткових витрат при проведенні ревізії не встановлено, спірна вимога у зазначеній частині також не відповідає вимогам законодавства.

Також ревізією дотримання законодавства при встановлені посадових окладів з урахуванням підвищення за шкідливі умови праці, встановлено, що в порушення пунктів 6,7 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (далі - Постанова КМУ № 442), пункту 3.4.5. Умов №308/519 та Додатку № 6 до них робітникам харчоблоку та Центрального стерилізаційного відділення у період 2010 - 2011 - 2012 - січень, лютий 2013 років була необґрунтовано нарахована та виплачена доплата за шкідливі і важки умови праці працівникам харчоблоку та центрального стерилізаційного відділення на загальну суму 16052,63 гривень з причини відсутності позитивного висновку дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу підприємств і організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ або лабораторій територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Дійсно пунктами 6, 7 Постанови КМУ № 442 атестація робочих місць передбачає проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, які проводять лабораторії підприємств, атестованих органами Держстандарту та МОЗ.

Проте судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказів позивача дійсно проводилися атестації робочих місць за умовами праці в порядку, передбаченому Постановою КМУ № 442, що підтверджено матеріалами справи.

Так, під час атестації проведення досліджень робочої зони були здійснені Маріупольською міською СЕС, про що видані відповідні протоколи досліджень. Причини та фактори виникнення несприятливих умов праці відображено в протоколі проведення досліджень. В підрозділі II «Результати досліджень» визначена оцінка факторів виробничого середовища та характеру праці. Протоколи затверджені підписами лікаря-лаборанта та лаборанта та завірені печаткою.

Атестаційна комісія установи, враховуючі результати проведених досліджень та висновків СЕС, відповідно яким виявлено перевищення гранично допустимих норм шкідливих речовин, на підставі протоколу атестаційної комісії, прийняла рішення про встановлення доплати працівникам харчоблоку та центрального стерилізаційного відділення у розмірі 12 % посадового окладу згідно п.3.4.5 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», затвердженого наказом МОЗ України та Міністерством праці та соціальної політики України № 308/519 від 05 жовтня 2005 року.

Оскільки доплата за шкідливі і важки умови праці працівникам харчоблоку та центрального стерилізаційного відділення була здійснена правомірно, правомірним є і перерахування коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, через що у вказаній частині вимога відповідача також є необґрунтованою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку позивача у завищенні норм закладки та зайвому списанні продуктів харчування на загальну суму 11309,11 гривень, виходячи при цьому з того, що надані сторонами на підтвердження своєї позиції довідники з харчування не є нормативними документами, а тому вони не є обов`язковими для використання. Наявності інших порушень з боку позивача у зазначеному питанні харчування хворих відповідачем не доведено.

Донецький апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції, прийшов до аналогічних висновків і правомірно залишив її без змін.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді М.О. Сорока

Т.А. Чумаченко