Ухвала суду № 40562979, 18.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1221/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника відповідача Федорчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно господарські санкції у розмірі 12075,00 грн., пеню за порушення термінів сплати санкцій у розмірі 745,36 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 17.09.2013 по 18.09.2013 року територіальною державною інспекцією з питань праці у Київській області було проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт № 10-20-087/74, згідно з яким, роботодавець ТОВ «Атлант» не зареєстрований у Фонді соціального захисту інвалідів; не подає звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів та не виконує нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Також, в акті перевірки зазначено, що відповідно до довідки фактично за 2012 рік станом на 17 вересня 2013 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила - 20 осіб, з них відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 1 осаба, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Фонд оплати праці штатних працівників - 241,5 тис. грн. Середньорічна заробітна плата штатного працівника - 12076,00 грн.

Таким чином, згідно розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, в ТОВ «Атлант» протягом 2012 року повинен був працювати 1 штатний працівник, якому встановлена інвалідність.

Відповідно до розрахунку, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 12820,36 грн., (в тому числі 12075,00 грн. основний платіж та 745,36 грн. пені).

У зв'язку з несплатою відповідачем зазначеної суми, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 12820,36 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано вимоги, встановлені частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ, а отже він зобов'язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції у розмірі визначеному законодавством, при цьому, оскільки суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 12820,36 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості у повному обсязі на день прийняття рішення не надано, суд визнав вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі - Закон № 875) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організації у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача складає 20 осіб. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875 для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 місце.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами у разі потреби до державної служби зайнятості. Згідно з приписами Інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 21.12.2005 за №1534/11814, ця форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач до Вишгородського районного центру зайнятості з повідомленням про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів у 2012 році не звертався (довідка від 25.02.2014 № 104/05, копія якої наявна в матеріалах справи).

Дану обставину підтверджує апелянт в апеляційній скарзі.

Неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та самостійною підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 28 січня 2014 року (№21-476а13).

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 22 вересня 2014 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.