Постанова № 40562976, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2041/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Київської області до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 15 березня 2012 року № 314.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що прибережна захисна смуга водного об'єкту «Голубе озеро», встановлена розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 15 березня 2012 року № 314, не відповідає вимогам ст. 88 Водного кодексу України. Також позивач вказує на те, що рішенням Конституційного Суду України від 26 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009 було надано роз'яснення щодо інших правовідносин, ніж тих, що є предметом даного спору.

Під час судового засідання позивач підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представники третіх осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Відповідач та третя особа ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представників відповідача та зазначеної третьої особи в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заступника прокурора Київської області та представників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається позивач, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково, а мотивувальну частину постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року - змінити виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в разі правильного вирішення по суті справи чи питання, проте із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 15 березня 2012 року № 314 було затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» на земельній ділянці, що межує із земельними ділянками громадян ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Не погоджуючись із вказаним розпорядженням, заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київської області суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження від 15 березня 2012 року № 314 було винесене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Також суд першої інстанції послався на те, що вказане розпорядження, як індивідуальний нормативно-правовий акт, вичерпав свою дію фактом виконання, а тому не може бути скасований.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним розпорядженням було встановлено прибережну захисну смугу водного об'єкту «Голубе озеро» загальною площею 0,0883 га, ширина якою становить 5 метрів від урізу води.

Заступник прокурора Київської області вважає, що зазначена ширина прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» не відповідає вимогам ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України.

Згідно вказаної норми права прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

На переконання заступника прокурора Київської області ширина прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» повинна становити не менше 50 метрів. Такий висновок обґрунтований тим, що площа вказаного водного об'єкту становить більше 3 гектарів.

Судом першої інстанції було вірно враховано, що ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України встановлює граничну ширину прибережних захисних смуг лише для певного виду водних об'єктів, до яких водойма «Голубе озеро» не належить.

Так, ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України передбачає виділення земельних ділянок під прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм.

Однак, ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України визначає граничну ширину прибережної захисної смуги лише для річок, струмків і потічків, ставків, річок, водосховищ на них, озер. Для інших водойм граничні розміри прибережної захисної смуги законом не визначені.

Відповідно до листа Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 09 лютого 2012 року № 86 «Голубе озеро» є водоймою, яка штучно створена внаслідок видобування піску для будівництва Ново-Обухівської траси.

У зв'язку з цим при визначені ширини прибережної захисної смуги для інших водойм відповідним суб'єктам слід керуватися загальними правила встановлення прибережних захисних смуг, що визначені в ст. 88 Водного кодексу України.

У відповідності до ч. 7 ст. 88 вказаного Кодексу прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно ч. 8 ст. 88 Водного кодексу України проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» відбулося із дотриманням вказаних вимог - за окремим проектом землеустрою.

Проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» був погоджений Управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області, отримав позитивний висновок комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою при Обухівській районній державній адміністрації Київської області, Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації, а також державної експертизи землевпорядної документації.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заступника прокурора Київської області про те, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 15 березня 2012 року № 314 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» не відповідає вимогам ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказане розпорядження є законним.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було помилково застосовано до даних правовідносин висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009 та постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-423а11.

У вказаних судових рішеннях зроблено висновок про те, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Тобто, вказаний висновок стосується повноважень органу місцевого самоврядування приймати рішення про скасування власних ненормативних правових актів після їх виконання.

Натомість рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009 та постанова Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-423а11 не містять у собі висновку про неможливість перегляду та скасування актів органу місцевого самоврядування в судового порядку навіть у разі їх фактичного виконання.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини постанови суду від 14 травня 2014 року посилання на те, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 15 березня 2012 року № 314 як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не може бути скасований чи змінений в судовому порядку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заступника прокурора Київської області лише частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 14 травня 2014 року, та є підставами для зміни судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення, проте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково, а мотивувальну частину постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року - змінити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року - змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на те, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 15 березня 2012 року № 314 як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не може бути скасований чи змінений.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 19 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.