Ухвала суду № 40562232, 18.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1263/14 (в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості, стягнення з Державного бюджету України коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України, у м. Києві, в якому просив: 1) визнати незаконними та протиправними дії відповідача 1 при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600906/2; 2) скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600906/2 від 05.11.2013; 3) Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти в загальній сумі 9175,69грн., в т.ч. ввізне мито в сумі 1764,56 грн., ПДВ в сумі 7411,13грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2014 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці від 05.11.2013 №100250000/2013/600906/2 про коригування митної вартості товару.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, ніж заявлений декларантом у вантажній митній декларації від 05.11.2013 №100250000/2013/076069, також, суд дійшов висновку, що Київською регіональною митницею безпідставно та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем згідно вантажно-митної декларації від 05.11.2013 №100250000/2013/076069 подано Київській регіональній митниці Міндоходів до митного оформлення товар «патрони для ламп розжарювання, напругою 250В, не для вибухонебезпечних середовищ, не містять телерадіо приймача та/або передавача: ЕХ237 Е14 - 500шт., ЕХ218-І Е27 (ЕХ234 Е27) - 3000шт…., країна виробництва CN Торгівельна марка DELUX Виробник «Ningbo Jiangbei Elex Imp. & Exp. Co. ltd.», при цьому митна вартість задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення: Інвойс - ЕХ13UА6232-4 від 18.09.2013р.; пакувальний лист ЕХ13UА6232-4 від 18.09.2013р.; коносамент - ZENNLAQВ338328 від 24.09.2013р.; CMR175 від 04.11.2013р.; Договір про транспортно-експедиційні послуги 08/01/2013 від 08.01.2013р.; інвойс на транспортно-експедиційні послуги НК1167 від 30.10.2013р.; довідка про транспортні витрати Б/Н від 28.10.2013р.; копії сторінок каталогу виробника товару; експертна декларація - 310120130519237375 від 15.05.2013р.; сертифікат походження - ССРІТ124550235 від 15.05.2013р.; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією В-5535/1 від 31.10.2013р.; калькуляція від виробника від 18.09.2013р.; прайс-лист від виробника від 18.09.2013р.

Разом з тим, 05.11.2013 митний орган надіслав повідомлення (засобами електронного зв'язку), в якому зазначав про те, що подані позивачем документи для підтвердження складових заявленої митної вартості містять невідповідності/розбіжності та/або неповні данні, наприклад, в попередній МД від 29.10.2013 № 100250000/2013/758493 зазначено вагу нетто товару 1 - 3455кг, товару 4 - 1200кг, на відміну від вказаного у МД від 05.11.2013 № 100250000/2013/076069. Для підтвердження складових митної вартості товарів, протягом 10 календарних днів позивачу запропоновано надати додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг; виписка з бухгалтерських та банківських документів покупця, що відчужуються оцінюваних товарів; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений експертною організацією, інші документи за наявності.

З матеріалів вбачається, що позивач, у відповідь на зазначене повідомлення, надіслав лист від 05.11.2013 № 05-11-13/2 із письмовим поясненням та додатковими документами. Зокрема позивачем додатково були надані: пакувальний лист - ЕХ13UА6232-4 від 18.09.2013р.; податкові накладні на ідентичні товари, оформленні раніше; виписка з бухгалтерської документації від 95.11.2013р. Крім того, зазначено, що договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;копія митної декларації країни відправлення -не є обов'язковими, оскільки передбачені умовами контракту.

За наслідками опрацювання додатково наданих ТОВ "Софіт-люкс" документів, відповідач, посилаючись на виявлені у них розбіжності прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 05.11.2013 №100250000/2013/600906/2, яким було скориговано митну вартість товару «патрони для ламп розжарювання, напругою 250В, не для вибухонебезпечних середовищ, не містять телерадіо приймача та/або передавача: ЕХ237 Е14 - 500шт., ЕХ218-І Е27 (ЕХ234 Е27) - 3000шт…., країна виробництва CN Торгівельна марка DELUX Виробник «Ningbo Jiangbei Elex Imp. & Exp. Co. ltd.» на рівні 4,2000 доларів США/одиницю, застосувавши шостий (резервний) метод.

Мотивував вказане рішення відповідач виключно тим, що в попередній МД від 29.10.2013 №100250000/2013/758493 зазначено вагу нетто товару 1 - 3455кг, товару 4 - 1200кг на відміну від вказаного у МД від 05.11.2013 №100250000/2013/076069.

Наявність будь-яких інших розбіжностей митним органом у рішенні не зазначено.

Позивач, посилаючись на відсутність підстав для коригування відповідачем заявленої позивачем митної вартості товарів, невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ст.ст. 53, 54, 55, 58 МК України, а також на те що до митного оформлення, на його думку, було подано документи, які містили повну і достовірну інформацію про вартість оцінюваного товару, що підтверджує правильність заявленої позивачем митної вартості товарів за першим методом (за ціною договору), звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці від 05.11.2013 №100250000/2013/600906/2 про коригування митної вартості товару, при цьому виходив з наступного.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначено ст. 57 Митного кодексу України.

Так, згідно ст. 57 МК України 1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України у справі № 21-148а14 (постанова від 17 червня 2014 року), згідно з якою митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення Митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Так, відповідач, витребовуючи додаткові документи, мотивував наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості тим, що в попередній МД від 29.10.2013 №100250000/2013/758493 зазначено вагу нетто товару 1 - 3455кг, товару 4 - 1200кг на відміну від вказаного у МД від 05.11.2013 №100250000/2013/076069.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не обґрунтовано які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами, зокрема було запропоновано надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг; виписка з бухгалтерських та банківських документів покупця, що відчужуються оцінюваних товарів; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений експертною організацією, інші документи за наявності.

При цьому, апеляційний суд враховує, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі 21-262а12.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача, неможливість визначення митної вартості товарів за першим методом обґрунтована зазначенням різної ваги нетто в попередній МД від 29.10.2013 №100250000/2013/758493 та в МД від 05.11.2013 №100250000/2013/076069.

Позивач з цього приводу зазначає, що МД від 29.10.2013 №100250000/2013/758493 є попереднім повідомленням, направленим на Південну митницю, яке сповіщало митний орган про очікувану поставку на адресу позивача товару і містило дані про товар.

Згідно ч.2 ст.259 МК України попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред'явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.

Тобто, сама по собі попередня митна декларація є документом, який направлений на спрощення майбутньої процедури митного оформлення товару та жодним чином не може бути безумовним доказом неправомірності визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.

Судом першої інстанції встановлено, що в подальшому, постачальник вислав пакувальний лист зі змінами, внаслідок чого остаточні дані були внесені в імпортну декларацію №100250000/2013/076069 від 05.11.2013.

Таким чином, посилання відповідача на вказані обставини є необґрунтованими.

Апелянт не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не зазначив об'єктивних причин, які виключали використання першого методу та не встановив жодної із вказаних обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що позивачем було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, які базуються на об'єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню і які є необхідними та достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Враховуючи, що оскаржуване рішення не містить в собі викладення інших обставин неправомірного визначення позивачем митної вартості товарів, окрім розбіжності в вазі товарів за попередньою та основною МД, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, ніж заявлений декларантом у вантажній митній декларації від 05.11.2013 №100250000/2013/076069.

Крім того, митним органом жодними чином не доведено неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів.

В даному випадку колегія суддів звертає увагу, що у спірному рішенні відповідач зокрема зазначив, що у митного органу наявна інформація щодо числових значень та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела зокрема до коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом, яке ґрунтується на раніше визнаних, визначених митними органами митних вартостях, наприклад за МД від 22.10.2013 № 100250000/2013/074653.

Отже рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці від 05.11.2013 №100250000/2013/600906/2 про коригування митної вартості товару є законним та обґрунтованим.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України, у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості, стягнення з Державного бюджету України коштів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.