ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2014 рокуСправа № 912/2522/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., розглянув матеріали № 912/2522/14 від 04.08.2014 року
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком", м.Кіровоград
до відповідача: Білоцерківського національного аграрного університету в особі Бобринецького технікуму ім. В. Порика Білоцерківського національного аграрного університету, м.Бобринець Кіровоградської області
про стягнення 32220,03 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Коваленко І.С., довіреність № б/н від 14.01.2014р.;
від відповідача - Сніжко В.В., наказ № 40/ОС від 19.02.2014р., керівник;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Білоцерківського національного аграрного університету в особі Бобринецького технікуму ім. В.Порика Білоцерківського національного аграрного університету 26522,70 грн. основного боргу, 1835,62 грн. пені, 586,41 грн. трьох відсотків річних, 3275,30 грн. інфляційних втрат та стягнення з відповідача всіх судових витрат.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ДГ-0000036 від 23.01.2013р. щодо проведення розрахунків за поставлений товар.
Ухвалою від 04.08.2014 року вказаний позов прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.
В судовому засіданні 20.08.2014р. оголошувалась перерва до 14:30год. 18.09.2014р.
На адресу господарського суду 13.08.2014 року надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" вих. № 13/08/02 від 13.08.2014 року про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 32366,01 грн., з яких: 26540,62 грн. основного боргу, 1836,84 грн. пені, 591,76 грн. трьох відсотків річних, 3396,79грн. інфляційних втрат та стягнення з відповідача всіх судових витрат.
В судовому засіданні 18.09.2014 року позивачем подано суду клопотання вих. №18/09/01 від 18.09.2014 року про зменшення розміру позовних вимог з 32366,01 грн. до 5825,39 грн. у зв'язку зі сплатою 21.08.2014 року відповідачем на користь позивача суми основної заборгованості.
Відповідно до частини четвертої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову повністю чи в частині.
Враховуючи наведене вище, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідачем 18.08.2014 року подано до суду пояснення на позовну заяву, яка по суті є відзивом на позов. В даних поясненнях відповідач не заперечує про наявність боргу перед позивачем, просить суд врахувати, що Бобринецьким сільськогосподарським технікумом частково виконуються дані зобов'язання та поступово погашається основна заборгованість. Крім того, останній є неприбутковим освітнім закладом та враховуючи ситуацію в державі просить суд зменшити розмір пені на 100 відсотків, оскільки стягнення суми заборгованості за договором поставки товару, що рахується за технікумом, призведе до несвоєчасної виплати заробітної плати, стипендій, інших обов'язкових платежів та соціальної напруги в колективі навчального закладу.
Разом з тим, Білоцерківським національним аграрним університетом в особі Бобринецького технікуму ім. В. Порика Білоцерківського національного аграрного університету 18.08.2014 року подано до суду клопотання вих. № 01-12/774 від 13.08.2014 року про відстрочення оплати суми заборгованості до 1 листопада 2014 року, у зв'язку з наявною складною ситуацією з державним фінансуванням та тими обставинами, що навчальний заклад є неприбутковою бюджетною установою, фінансується з державного бюджету Міністерством аграрної політики та продовольства України згідно затверджених кошторисів в межах щомісячних асигнувань. Окрім того, відповідач повідомляє, що по виставленим рахункам позивача Бобринецьким сільськогосподарським технікумом вчасно та у встановлені строки передавались платіжні доручення до відділення державного казначейства та вносились до реєстру фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.
Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини.
На підставі договору поставки № ДГ-0000036 від 23.01.2013 року між сторонами виникли господарські зобов'язання, в силу яких позивач (Постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (Покупець) нафтопродукти (бензин, дизельне пальне) (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити вартість поставленого Товару.
Відповідно до п. 3.5 договору Покупець замовляє поставку Товару обов'язково зазначаючи: найменування товару, асортимент та кількість товару. Отримання Покупцем (його представником) партії товару у Постачальника за видатковою накладною (товарно-транспортною накладною) свідчить про узгодження сторонами всіх істотних умов поставки (ціни, асортименту, кількості та загальної вартості поставки товару та є підтвердженням замовлення Покупцем у Постачальника отриманої, за видатковою накладною (товарно-транспортною накладною) партії товару. Товар вважається поставленим з моменту підписання відповідної видаткової накладної Постачальника представником Покупця (п.4.2).
Пунктами 5.2, 5.3 вказаного договору встановлено, що Покупець здійснює оплату кожної окремої партії Товару шляхом оплати за поставку товару на розрахунковий рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Оплата здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку або на умовах передбачених в додатковій угоді до Договору. Датою здійснення оплати вважається зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
За умовами пункту 6.1 сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині, пов'язаній із строками поставки товару, своєчасним проведенням оплати, отриманням рахунків за якими проводяться оплати, оформленням документів, тощо. Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно з чинним законодавством України (п. 6.2).
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору позивачем 23.01.2013 року, 17.07.2013 року та 01.11.2013 року поставлено, а відповідачем прийнято дизельне паливо.
Поставку та отримання товару оформлено видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів РН-0001998 від 23.01.2013 року, РН-0003014 від 17.07.2013 року, РН-0004008 від 04.11.2013 року, які містять, зокрема, посилання на договір, найменування, об'єм та ціну товару, підписи і відбитки печаток Продавця і Покупця. На партію поставленого товару Продавцем виписано Покупцю рахунки для оплати на суму 143814,90 грн. (а.с 24-26).
Однак, на дату звернення позивача до суду, відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар, шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок позивача, що підтверджено банківською випискою по рахунку (а.с. 27).
Як зазначено в ст. 264 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 692 Цивільного кодексу України, яка регламентує порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, якщо умовами договору встановлено строк оплати товару, то відповідний товар має бути оплачений покупцем в установлений договором строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Як слідує з розрахунку позивача, що підтверджений матеріалами справи, відповідачем порушено встановлений строк розрахунку за поставлений товар. Відповідно до відомостей, зазначених у видаткових накладних вартість поставки товару складає 143814,90грн.
Покупцем в свою чергу здійснено оплату на суму 117274,28 грн., в таких розмірах: 25.01.2013 року - 60363,52 грн., 09.07.2013 року - 22135,06грн., 15.07.2013 року - 34775,70грн.
Крім того, 15.09.2014 року відповідачем направлені Додаткові пояснення вих. №331 від 15.09.2014 року на позовну заяву, в яких пояснюється що 29.08.2014 року Бобринецьким відділенням державного казначейства оплачено окрему суму, в зв'язку з чим борг по постачанню нафтопродуктів сплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 21.08.2014 року № 140. До поданих пояснень додано копію вказаного платіжного доручення, з якого вбачається про перерахування на рахунок позивача 68841,11грн.
В судовому засіданні 18.09.2014 року сторонами надані пояснення, що кошти в сумі 68841,11грн., сплачені 21.08.2014 року платіжним дорученням № 140 від 21.08.2014 року, складають собою частину залишку основної заборгованості за договором поставки № ДГ-00000316 від 23.01.2013 року на суму 26540,62 грн. у даній справі. Інша частина коштів сплачена як залишок основної заборгованості за договором поставки № ДГ-0000212 від 17.07.2013р. на суму 42300,49 грн., що не є предметом даного спору. Таким чином, залишок основної заборгованості на суму 26540,62 грн. відповідачем погашено в повному обсязі.
Дані пояснення підписані представниками сторін 18.09.2014 року.
Приймаючи дані пояснення, господарський суд керується положеннями ст. 35 Господарського процесуального кодексу України відповідно положень якої обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
В силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 610, ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 частини першої ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1836,84 грн., з яких: 24,81грн. прострочення платежу 24.01.2013року в сумі 60363,52грн., та 1812,03грн. прострочення оплати боргу за період з 05.11.2013р. до 05.05.2014р. на суму 26540,62грн.
У відповідності до ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторонами в п. 6.4 договору погоджено, що у випадку порушення Покупцем умов оплати згідно п. 5.2 даного договору, Постачальник має право з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розрахунок пені, поданий позивачем є правильним, обгрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.
Станом на дату прийняття рішення у даній справі основна заборгованість за договором поставки Білоцерківським національним аграрним університету в особі Бобринецького технікуму ім. В. Порика Білоцерківського національного аграрного університету погашена в повному обсязі.
Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру пені на 100 відсотків, так як є неприбутковою бюджетною установою та по незалежним від технікуму причинам проплати здійснюються казначейством з затримкою та з порушенням порядку оплати по строкам. Відповідачем в свою чергу по виставленим рахункам товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" в установлені договором терміни вчасно надавались до Управління державної казначейської служби України у Бобринецькому районі Кіровоградської області платіжні доручення та вносились до реєстру фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" 17.09.2014 року подані пояснення в яких відповідач заперечує щодо зменшення суми пені, оскільки розмір непрямих збитків позивача, в тому числі і розмір упущеної вигоди, складає понад 200% вартості поставленого відповідачу товару, що спричинено зміною кон'юктури цін на нафтопродукти, які склалися на ринку Кіровоградської області.
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд також враховує положення підпункту 3.17.4 пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до положень якого вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
За наведених обставин, зважаючи на доводи відповідача, господарський суд вважає, що даний випадок є винятковим та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 918,42 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання є також право кредитора вимагати від боржника сплату втрат внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та річних від простроченої суми. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, частиною третьою ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України фактично конкретизовано передбачений ст. 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст.625 кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином підлягають задоволенню в повному обсязі вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за відповідний період в сумі 591,76грн. та 3% річних в сумі 3396,79грн.
Щодо поданого відповідачем 18.08.2014 року клопотання вих. № 01-12/774 від 13.08.2014 року про відстрочення оплати суми заборгованості до 1 листопада 2014 року, господарський суд зазначає наступне.
Своє клопотання відповідач мотивує наявною складною ситуацією з державним фінансуванням та тими обставинами, що навчальний заклад є неприбутковою бюджетною установою, фінансується з державного бюджету Міністерством аграрної політики та продовольства України згідно затверджених кошторисів в межах щомісячних асигнувань. По виставленим рахункам позивача Бобринецьким сільськогосподарським технікумом вчасно та у встановлені строки передавались платіжні доручення до відділення державного казначейства та вносились до реєстру фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.
При розгляді клопотання відповідача господарський суд враховує положення ч. 6 ст. 83 ГПК України, а також ту обставину, що підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.
При цьому, вирішуючи питання по відстрочці виконання судового рішення, суд зобов'язаний врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини.
Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши подані сторонами докази суд враховує матеріальні інтереси позивача та відповідача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також ті обставини, що позивач фактично користувався правом на відстрочення погашення заборгованості в процесі розгляду даної справи, а також факт погашення відповідачем суми основної заборгованості, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду.
Разом з тим, в судовому засіданні 18.09.2014 року представником відповідача надано суду усні пояснення щодо непідтримання клопотання від 13.08.2014 року вих. №01-12/774 про відстрочення оплати заборгованості, оскільки сума основної заборгованості вже є погашеною, а оплата штрафних санкцій здійснюватиметься органами казначейства на підставі рішення суду, яке набере законної сили, що майже збігається з часовими межами 01.11.2014 року.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" про стягнення з Білоцерківського національного аграрного університету, в особі Бобринецького технікуму ім. В. Порика Білоцерківського національного аграрного університету 1836,84 грн. пені, 591,76 грн. 3% річних та 3396,79 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судовий збір у розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Білоцерківського національного аграрного університету, в особі Бобринецького технікуму ім. В. Порика Білоцерківського національного аграрного університету (27200, Кіровоградська область, м.Бобринець, вул. В.Порика, 4, ідентифікаційний код 36822526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" (25030, м. Кіровоград, вул.Біляєва, 25, корп. 1, ідентифікаційний код 33064422) - 918,42 грн. пені, 591,76 грн. 3% річних, 3396,79 грн. інфляційних втрат, а також 1827,00 грн. судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.09.2014р.
Суддя Г.Б. Поліщук
Судове рішення № 40561218, Господарський суд Кіровоградської області було прийнято 18.09.2014. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 912/2522/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: