Постанова № 40561119, 11.09.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2615/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представників позивача - Намінаса О.В. та Сергійчук Т.С.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - позивач, ТОВ "ЄГЗК") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23 червня 2014 року № 0002112201/1323, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 316343,50 грн, у тому числі за основним платежем - 210889 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 105444,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом на підставі висновків перевірки, про порушення позивачем п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього у сумі 210889 грн, в тому числі за жовтень 2012 року у сумі 12900 грн, за листопад 2012 року у сумі 169066 року, за грудень 2012 року у сумі 23003 грн та за травень 2013 на суму 5920 грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даним контрагентом ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "ТД "Євротех", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Омега 2012", Асоціацією Харківського міжгалузевого центру екологічної освіти, виховання та науково-практичної діяльності "Харків-Екоцентр" та ТОВ "ВФ "Метропромтрест". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що позивачем не було надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування товару, також господарські операції позивача із контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення своєї діяльності. А тому контролюючим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа 14 липня 2008 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 35713283, номер запису 1 584 102 0000 000802, а також перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником ПДВ.

У період з 14 листопада 2013 року до 29 травня 2014 року на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 31 жовтня 2013 року № 1150 та направлень від 14 листопада 2013 року № 1327/001327, № 1328/001328, №1329/001329, № 1330/001330, № 1329/001329, № 1331/001331, № 001332/001332, № 1333/001333, № 1335/001335 та від 08 травня 2014 року № 1342/16-31-20-06 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 по 30 червня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 червня 2014 року № 1540/16-03-22-01-08/35713283, в якому відображено порушення позивачем, зокрема, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, внаслідок чого зафіксовано завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього у сумі 210889 грн, в тому числі за жовтень 2012 року у сумі 12900 грн, за листопад 2012 року у сумі 169066 року, за грудень 2012 року у сумі 23003 грн та за травень 2013 на суму 5920 грн (а.с. 52-136, т.1).

Не погодившись з актом перевірки, позивач направив заперечення від 13 червня 2014 року, за результатами розгляду якого останньому надано відповідь про вірність висновків акту перевірки від 05 червня 2014 року № 1540/16-03-22-01-08/35713283 (а.с. 9-18, т.1).

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 23 червня 2014 року № 0002112201/1323, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 316343,50 грн, у тому числі за основним платежем - 210889 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 105444,50 грн (а.с. 7-8, т.1).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 23 червня 2014 року № 0002112201/1323, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 316343,50 грн, у тому числі за основним платежем - 210889 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 105444,50 грн, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Повнота наданої документації чи правильність її оформлення перевіряючим в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.4 статті 204 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідачем не заперечується, що позивачем своєчасно подавались до контролюючих органів податкові декларації з податку на додану вартість, в яких сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів визначена на підставі передбачених законодавством документів (а.с. 171-258, т.2; 1-216, т.3; 1-81, т.4).

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євротех" (по тексту договору - Постачальник, надалі - ТОВ "ТД "Євротех") укладено договір поставки від 29 лютого 2012 року № 125/50110, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у визначені строки Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар (товари). Асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість Товару, що підлягає поставці, визначаються Сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка здійснюється транспортними засобами Постачальника за власний рахунок, якщо інше не вказано у специфікаціях до даного договору. Оплата за Товар здійснюється Покупцем згідно умов вказаних у специфікаціях до даного Договору. Покупець здійснює оплату на підставі рахунків-фактур Постачальника шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника. Товар приймається Покупцем згідно видаткової накладної. (а.с. 168-174, т.1).

Підставою для формування позивачем податкового кредиту були наступні податкові накладні, видані ТОВ "ТД "Євротех": від 16 листопада 2012 року № 27, від 27 листопада 2012 року № 45(а.с. 177, 180, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: специфікації на поставку шин виробництва Michelin, рахунки на оплату від 14 листопада 2014 року № 2068, видаткова накладна від 27 листопада 2012 року № 1404, а також лист-відповідь ТОВ «Мішелін Україна» стосовно офіційного дилерства спірним контрагентом шин виробництва Michelin (а.с. 175-176, 178, 182, 187, т.1).

Отриманий товар був оплачений ТОВ "ТД "Євротех" згідно платіжних доручень від 16 листопада 2012 року № 8282, від 27 листопада 2012 року № 8589, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 179, 181, т.1).

В подальшому, товар, отриманий від спірного контрагента, був використаний у власній господарській діяльності, зокрема, встановлений на колісний бульдозер, що перебуває на балансі позивача та списаний відповідно до акту на списання матеріалів від 30 жовтня 2013 року № 13 (а.с.184-186, 188-198, т.1).

Також, судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магмастіл" (по тексту договору - Постачальник, надалі - ТОВ "Магмастіл") укладено договір поставки від 12 січня 2012 року № 22/50110, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у визначені строки Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар (товари). Асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість Товару. Що підлягає поставці. Визначаються Сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка здійснюється транспортними засобами Постачальника за власний рахунок, якщо інше не вказано у специфікаціях до даного договору. Оплата за Товар здійснюється Покупцем згідно умов вказаних у специфікаціях до даного Договору. Покупець здійснює оплату на підставі рахунків-фактур Постачальника шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника. Товар приймається Покупцем згідно видаткової накладної (а.с. 142-147, т.1).

Підставою для формування позивачем податкового кредиту були наступні податкові накладні, видані ТОВ "Магмастіл": від 16 листопада 2012 року № 361, від 23 листопада 2012 року № 492 (а.с. 150, 155, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: специфікації на поставку реостату РБ-306 та шафи для просушки електродів СНОЛ-5.53/4, рахунки на оплату від 14 листопада 2014 року № 2068, рахунків-фактур від 15 листопада 2012 року № М-2/1569 та від 20 листопада 2012 року № М-2/1595, видаткові накладні від 16 листопада 2012 року № М-007206 та від 23 листопада 2012 року № М-007329, а також прибуткові ордери від 15 листопада 2012 року № 1826 та від 20 листопада 2012 року № 1880 (а.с. 148-149, 151-153, 156-158, 187, т.1).

Отриманий товар був оплачений ТОВ "Магмастіл" згідно платіжних доручень від 22 листопада 2012 року № 8394, від 27 листопада 2012 року № 8570, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 154, 159, т.1).

В подальшому, товар, отриманий від спірного контрагента, був використаний у власній господарській діяльності, зокрема, встановлений на баланс позивача відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 25 грудня 2012 року (а.с. 160, т.1).

Крім того, судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега 2012" (по тексту договору - Виконавець, надалі - ТОВ "Омега 2012") укладено договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 08 травня 2013 року № 239/51100, відповідно до умов якого Виконавець бере на себе зобов'язання виконувати послуги з ремонту та технічного обслуговування автомобілів (ТЗ), а Замовник приймає послуги та оплачує їхню вартість у відповідності з умовами цього договору за договірними цінами в кількості, асортименті та в строк, узгоджений сторонами. Перелік робіт з технічного обслуговування та (або) ремонту, перелік допоміжних матеріалів, запасних частин, що використовуються, гарантійні зобов'язання Виконавця, терміни надання послуг, вартість послуг та запасних частин, а також інші необхідні відомості узгоджуються сторонами у наряд-замовленні та вказуються в рахунку і в акті виконаних робіт. Найменування, асортимент, кількість та загальна вартість Товару узгоджується сторонами в рахунках (або специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 38-41, т.2).

Підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана ТОВ "Омега 2012" від 27 травня 2013 року № 27051 (а.с. 42, т.2).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: заявка на виконання робіт по техобслуговуванню та ремонту ТЗ від 07 травня 2013 року № 437, наряд-замовлення від 07 травня 2014 року № 00516, акт передачі ТЗ від 07 травня 2013 року № 437, акт передачі ТЗ після проведення робіт з обслуговування та (або) ремонту від 14 червня 2013 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27 травня 2013 року № 27051; рахунок-фактури від 14 травня 2013 року № 1405 (а.с. 148-153, 43, 45, т.2).

Отриманий товар був оплачений ТОВ "Омега 2012" згідно платіжного доручення від 27 травня 2013 року № 4057, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 44, т.2).

Надані послуги з технічного обслуговування та ремонту проводились стосовно транспортного засобу, що перебуває на праві власності позивача, що підтверджується належним чином завіреною копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що був направлений для проведення вказаних робіт згідно подорожнього листа службового легкового автомобіля від 07-08 травня 2013 року серії ПЗС № 212684 та повернено згідно подорожнього листа службового легкового автомобіля від 15 червня 2013 року серії ПЗС № 214621 (а.с. 146-147, 153-154, т.2). Факт транспортування вказаного ТЗ також підтверджено чеками зі сплати вартості паливно-мастильних матеріалів на АЗС по вказаному маршруту (а.с. 155, т.2).

Також, судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Замовник) та Асоціацією Харківського міжгалузевого центру екологічної освіти, виховання та науково-практичної діяльності "Харків-Екоцентр" (по тексту договору - Виконавець) укладено договір на створення науково-технічної продукції від 18 червня 2012 року № 343/50170, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання роботи за темою: "Розробка ОВНС до проекту будівництва Єристівського гірничо-збагачувального комбінату" відповідно до технічного завдання (Додаток № 2). Зміст та термін виконання робіт визначаються календарним планом (Додаток № 3), що є невід'ємною частиною цього договору. Приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюються згідно з актом здачі-приймання установленого зразку (а.с. 8-15, т.2).

Підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана вказаним спірним контрагентом від 21 грудня 2012 року № 54 (а.с. 16, т.2).

Крім того, між позивачем (по тексту договору - Замовник) та Асоціацією Харківського міжгалузевого центру екологічної освіти, виховання та науково-практичної діяльності "Харків-Екоцентр" (по тексту договору - Виконавець) укладено договір від 18 червня 2012 року № 346/50132, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання роботи за темою: "Еколого-соціальне оцінювання впливу господарської діяльності Єристівського гірничо-збагачувального комбінату на стан довкілля". Зміст та термін виконання робіт визначаються календарним планом (Додаток № 3), що є невід'ємною частиною цього договору. Приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюються згідно з актом здачі-приймання установленого зразку (а.с. 19-23, т.2).

Підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана вказаним спірним контрагентом від 21 грудня 2012 року № 55 (а.с. 55, т.2).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: акти здачі-приймання робіт від 21 грудня 2012 року № 4 та № 6 (а.с. 17, 25, т.2).

Отримані роботи були оплачені спірному контрагенту згідно платіжних доручень від 21 грудня 2012 року № 9355 та № 9396, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 18, 26, т.2).

Сформовані за результатами визначених вище робіт висновки викладені у матеріали з Оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС), копія витягу якої долучена до матеріалів справи (а.с. 27-32, т.2). На підтвердження необхідності проведення таких науково-дослідних робіт позивачем також надано суду письмові пояснення, відповідно до яких вказано про розробку проекту будівництва гірничо-збагачувального комбінату на базі Єристівського родовища, що відображено у наступних документах, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: висновок державної екологічної експертизи щодо матеріалів "Оцінка впливу на навколишнє середовище ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" від 12 листопада 2012 року № 16/01.11.2012-144, експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом "Будівництво гірничо-збагачувального комбінату на базі Єристівського родовища" від 16 грудня 2012 року № 17-2265-13(17-02172-12)П, а також листування щодо проведення гідрохімічного спостереження за забрудненням водних об'єктів та відповідного звітування підприємства стосовно використання води (а.с. 218-251, т.3).

Крім того, судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивачем в межах виконання умов договору поставки від 23 січня 2012 року № 40/50110, укладеного з ТОВ "ВФ "Метропромтрест", отримано наступні податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту: від 12 жовтня 2012 року № 5, від 26 жовтня 2012 року № 9, від 04 листопада 2012 року № 1 (а.с. 220, 227, 233, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: видаткові накладні від 12 жовтня 2012 року № РН-0000100, від 04 грудня 2012 року № РН-0000112; прибуткові ордери від 12 жовтня 2012 року № 1705, від 04 грудня 2012 року № 1965; рахунки-фактури від 18 вересня 2012 року № СФ-000093, від 24 жовтня 2012 року № СФ-000108 (а.с. 221-222, 225, 229-231, т.1).

Транспортування, здійснене спірним контрагентом підтверджено наявною у матеріалах справи належним чином завіреною копією товарно-транспортної накладної від 04 грудня 2014 року № 101 (а.с. 232, т.1).

Отриманий товар був оплачений згідно платіжних доручень від 22 січня 2013 року № 500, від 26 жовтня 2012 року № 7615, від 22 січня 2013 року № 499, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 226, 228, 234, т.1).

В подальшому, товар, отриманий від спірного контрагента, був використаний у власній господарській діяльності, зокрема, встановлений на баланс підприємства та використаний у виробничих потребах згідно актів списання матеріалів від 27 листопада 2012 року № 1590, від 22 січня 2013 року № 1 та № 2, від 26 січня 2013 року № 5, від 27 лютого 2013 року № 12, від 01 березня 2013 року № 9, а також прийомно-сдаточними актами від 22 січня 2013 року та від 01 березня 2013 року (а.с. 223-224, 235-245, т.1).

Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача про не підтвердження реальності операцій з вказаними контрагентами стосовно поставки товарів, необхідних для забезпечення виконання основного технологічного процесу, послуг з техобслуговування та ремонту ТЗ, а також виконання робіт зі створення науково-технічної продукції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи відповідача стосовно того, що у спірних контрагентів позивача не має власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договору поставки із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд звертає увагу на те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача, а саме на висновках актів щодо неможливості проведення зустрічної звірки по вищезазначеним спірним контрагентам.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та на підставі Актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Таким чином, згідно Акту перевірки відповідач покладає на ТОВ "ЄГЗК" відповідальність, внаслідок можливого порушення норм податкового законодавства його контрагентом, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2014 року № 0002112201/1323, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 316343,50 грн, у тому числі за основним платежем - 210889 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 105444,50 грн, - прийнято необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23 червня 2014 року № 0002112201/1323.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2014 року.

Суддя І.Г. Ясиновський