Вирок № 40560660, 19.09.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/878/14-к

Провадження № 1-кп/645/210/14

ВИРОК

Іменем України

19 вересня 2014 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Горпинич О.В.,

суддів - Сілантьєвої Е.Є., Бабкової Т.В.,

секретарях судових засідань - Марченко Н.О., Скоропляс Л.Ю.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Михайленка Д.П., Карнаух О.М.

потерпілого - ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4,

перекладача - ОСОБА_5,

обвинуваченого - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12012220460000134 за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Йолчубеглі, Сабірабадського району, Азербайджан, громадянина Азербайджану, на момент затримання офіційно не працюючого, одруженого, реєстрація місця проживання на території України відсутня,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-

в с т а н о в и в:

30 серпня 2011 року приблизно о 21.00 годині біля будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_6, маючи умисел на позбавлення ОСОБА_3 життя, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій і бажаючи діяти саме таким чином, наніс останньому кухонним ножем, який він тримав у правій руці, один удар в ліву область тулуба, заподіявши потерпілому, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2813-с від 13 жовтня 2011 року колото-різане поранення, проникаюче в грудину, черевну порожнину з пошкодженням по ходу раневого каналу діафрагми, шлунка, з наявністю колото-різаної рани у дев'ятому міжребер'ї по лівій передньо-пахвовій лінії, що супроводжується розвитком гемоперитонеуму. Свій злочинний умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_6 не довів до закінчення з причин, які не залежали від його волі, оскільки лезо ножа після удару застрягло в тілі потерпілого, а рукоятка ножа залишилася в руках у ОСОБА_6, після чого останній покинув місце вчинення злочину.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6, посилаючись на щире каяття, вину у фактично вчиненому визнав та пояснив суду, що ввечері 30 серпня 2011 року він знаходився у квартирі ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, коли почув стук у вікно. Визирнувши з вікна ОСОБА_6 побачив ОСОБА_3, ОСОБА_9. Потерпілий підійшов до вікна та почав з ОСОБА_6 розмову про гроші, в результаті чого виник словесний конфлікт між ними. Після чого ОСОБА_6 вийшов у двір будинку, в руках у нього був ніж, яким він раніше, за місцем мешкання, різав кавун, де між ним та ОСОБА_3 знову виник словесний конфлікт через гроші, в ході якого він ударив потерпілого ножем в область тулупа, після чого покинув місце вчинення злочину.

Крім визнання ОСОБА_6 своєї провини у фактично вчиненому, його вина підтверджується наступними, дослідженими судом доказами, а саме:

Показами потерпілого ОСОБА_3, який пояснив суду, що з ОСОБА_6 у нього виникло непорозуміння через гроші, які той був винний потерпілому. 30 серпня 2011 року він із своєю співмешканкою ОСОБА_9 проходив повз вікна квартири АДРЕСА_1, де мешкав ОСОБА_6 та побачив через вікно квартири останнього та господарку квартири ОСОБА_8. Потерпілий підійшов до вікна та почав з ОСОБА_6 розмову про гроші, але той став висловлюватися нецензурною лайкою після чого вибіг із квартири на вулицю. Там ОСОБА_6 відвів ОСОБА_3 подалі від будинку, де раптово дістав ніж, яким намагався нанести потерпілому удар. Двічі ОСОБА_3 уникав удари, проте ОСОБА_6 вдалося нанести потерпілому удар ножем в тулуб, після чого останній дуже швидко втік.

Показами свідка ОСОБА_9, яка пояснила суду, що у її співмешканця ОСОБА_3 з ОСОБА_6 виникло непорозуміння через гроші, які останній був винний потерпілому. 30 серпня 2011 року вона і потерпілий проходили повз вікна квартири де мешкав ОСОБА_6, а саме: АДРЕСА_1, і побачивши його, ОСОБА_3 підійшов до вікна та почав з обвинуваченим розмову про борг, після чого ОСОБА_6 вибіг із квартири на вулицю, де відвівши ОСОБА_3 неподалік від будинку АДРЕСА_2, несподівано дістав ніж, яким намагався нанести потерпілому удари. Двічі ОСОБА_3 уникав удари, проте ОСОБА_6 вдалося нанести потерпілому удар ножем в тулуб ОСОБА_3, після чого він дуже швидко втік. ОСОБА_9 почала кликати на допомогу.

Показами свідка ОСОБА_11, яка пояснила суду, що наприкінці літа 2011 року, ввечері, вона стояла біля під'їзду свого будинку і бачила як ОСОБА_3 та ОСОБА_9 вийшли з під'їзду будинку АДРЕСА_2 та підішли до будинку АДРЕСА_1. Свідок бачила разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_9, ОСОБА_6, які знаходилися вже неподалік будинку АДРЕСА_2. Свідок чула як між ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 відбувався словесний конфлікт, вони були у трьох та біля них нікого не було. Після чого свідок почула, як ОСОБА_9 закричала, - „ОСОБА_3 порізали!". ОСОБА_11, зазначала, що після крику ОСОБА_9, побачила кров на тулубі ОСОБА_3. Коли ОСОБА_9 допомогла потерпілому дійти до під'їзду, то свідок побачила, що у нього із рани стирчіть лезо ножа і зрозуміла, що удар потерпілому, ОСОБА_6 наніс саме ножем.

Показами свідка ОСОБА_12, яка пояснила суду, що приблизно три роки тому на прикінці літа 2011 року, ввечері, приблизно об 21 годині, вона знаходилася у дворі свого будинку, спілкувалася зі сусідами, з нею разом була також ОСОБА_11. Через деякий час побачила як з під'їзду будинку АДРЕСА_2 вийшла ОСОБА_9 та ОСОБА_3 та направилися в сторону будинку АДРЕСА_1 та приблизно через 15 хвилин до них підійшла ОСОБА_9 та попросила викликати швидку медичну допомогу, сказавши що ОСОБА_3 поранено в живіт ножем, більше нічого вона не розповідала, після чого свідок зі свого мобільного телефону викликала швидку медичну допомогу. Після приїзду автомобіля швидкої медичної допомоги ОСОБА_3 помістили до нього та відправили до лікарні.

Окрім показів потерпілого та свідків, вина обвинуваченого підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими судом.

Фактичними даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 30 серпня 2011 року та фототаблицею до нього ( т. 1 а.с. 12-18).

Даними, які містяться у протоколах пред'явлення фотознімків для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_9 від 06 вересня 2011 року та 08 вересня 2011 року - відповідно, з яких вбачається, що потерпілий та свідок впізнали ОСОБА_6, як особу, яка 30 серпня 2011 року нанесла ножове поранення потерпілому (т. 1 а.с. 53-57).

Висновками судово-медичної експертизи № 2813-с від 13 жовтня 2011 року, відповідно до яких ОСОБА_3 спричинено колото-різане поранення, що проникає у грудну клітину, брюшну полость, з пошкодження по ходу раневого каналу діафрагми, шлунка, з наявністю колото-різаної рани у 9-му міжребер'ї по лівій передньо-підпаховій лінії, що супроводилося розвитком гемоперитонеума. Дані пошкодження утворилися в результаті дії гострого предмету (предметів), що має колючо-ріжучі властивості та могло бути отримане не пізніше дати звернення та встановлення даного пошкодження у лікувальному закладі. По ступеню тяжкості - це тяжке тілесне пошкодження. Не виключено, що пошкодження, встановлене у ОСОБА_3 могло бути отримано при обставинах зазначених у протоколі допиту потерпілого.

Даними, що містяться у протоколах відтворення обстановки та обставин події від 15 вересня 2011 року за участю свідка ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_3 та у фототаблицях до них ( т. 1 а.с. 82-89).

Фактичними даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 16 липня 2013 року за участю потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 105-110).

Висновками додаткової судово-медичної експертизи № 1194-с від 30 липня 2013 року відповідно до яких пошкодження виявлене у потерпілого ОСОБА_3 виникло внаслідок дії гострого ріжучого предмета, яким можливо міг бути і фрагмент ножа, вилученого під час досудового розслідування в лікарні, де проводили хірургічне втручання потерпілому ОСОБА_3 та який був наданий в якості речового доказу на експертизу. Покази обвинуваченого ОСОБА_6, на які він посилається при проведенні слідчого експерименту від 16 липня 2013 року, не відповідають судово-медичним даним. Покази потерпілого ОСОБА_3 на які він посилається при проведенні слідчого експерименту від 16 липня 2013 року, відповідають судово-медичним даним (т. 2 а.с. 136-138).

Речовими доказами - лезом ножа бувшого у використанні, виготовленого з металу сріблястого кольору, довжиною 21,3 см (т. 1 а.с. 216).

Висновками судово-криміналістичної експертизи № 205 від 08 вересня 2011 року, відповідно до яких лезо ножа, вилученого 31 серпня 2011 року при огляді місця події до категорії холодної зброї не відноситься. Дане лезо є господарсько-побутовим ножем, виготовленим заводським способом (т. 1 а.с. 172-173).

Згідно висновків судово-імунологічної експертизи № 206-Іс/11 від 10 вересня 2011 року на куртці, вилученій з приміщення КУОЗ ХМКМЛ № 25, виявлено кров людини групи О з ізогемагглютининами анті-А та анті-В, походження яких від ОСОБА_3 не виключається (т. 1 а.с. 180-181).

Згідно висновків судово-імунологічної експертизи № 205-Іс/11від 10 вересня 2011 року на спортивних бриджах, вилучених з приміщення КУОЗ ХМКМЛ № 25, виявлено кров людини групи О з ізогемагглютининами анті-А та анті-В, походження яких від ОСОБА_3 не виключається ( т. 1 а.с. 186-187).

У відповідності до вимог ст.ст.85, 86 КПК України, колегія суддів вважає вищеперелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні є належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Відповідно до ст. 368 КПК України, суд, вирішуючи питання про наявність в діях обвинуваченого ознак злочину і за якою статтею кримінального закону це діяння має кваліфікуватися, для визначення умислу, а також для відмежування конкретного діяння проти життя чи здоров"я особи від суміжного, при дослідженні доказів виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, а саме враховано спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень (сила удару, його спрямованість, тощо), поведінку винного і потерпілого, яка передувала злочину, природу їх взаємин, причини припинення злочинних дій, поведінку винної особи після злочину.

Не визнання ОСОБА_6 своєї вини на початку судового розгляду, останній пояснив, як обрану форма захисту від пред'явленного обвинувачення, проте ОСОБА_6, наприкінці судового розгляду визнав свою вину, пояснивши, що саме він наніс тілесні ушкодження - ножове поранення потерпілому ОСОБА_3 30 серпня 2011 року, щиро каявся, просивши вибачення у потерпілого. Крім того, показання ОСОБА_6, які надані наприкінці судового розгляду узгоджуються із показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та фактичними даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 16 липня 2013 року за участю потерпілого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_6, а також не суперечать висновкам додаткової судово-медичної експертизи № 1194-с від 30 липня 2013 року.

Вирішуючи питання про допустимість ряду доказів, які містяться у матеріалах справи суд приходить до висновку, що дані які містяться у відтворенні обстановки та обставин події за участі ОСОБА_6 від 09 грудня 2011 року (т. 1 а.с. 152-157) не є допустимим доказом, оскільки дана слідча дія проведена за відсутності захисника обвинуваченого, участь якого у справі є необхідною відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 45 КПК України (1960 року). У зв'язку із тим, що висновки судово-медичної експертизи № 3811-с від 13 грудня 2011 року складені, зокрема, і на підставі даних, що містяться у вищезазначеному протоколі відтворення від 09 грудня 2011 року, даний експертний висновок також визнається судом недопустимим доказом.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, які визнані належними, допустимими, достовірними, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі.

Вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд вважає доведеною.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 суд визнає щире каяття у вчиенному.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.

Вчинення ОСОБА_6 злочину у стані алкогольного сп'яніння, зазначене в обвинувальному акті як обтяжуюча покарання обвинуваченого обставина, на думку судової колегії, не може бути визнана такою, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 категорично заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв, крім того потерпілий ОСОБА_3, свідок ОСОБА_9 також зазначали, що останній не був в стані алкогольного сп'яніння, тому достовірних доказів щодо спростування тверджень ОСОБА_6 в цій частині обвинувачення не надало.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він не має постійного місця проживання на території України, по місцю тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1, характеризується задовільно, раніше до кримінальної відповідальності на території України не притягувався, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває. Згідно висновків амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 1173 від 16.12.2011 року ОСОБА_6 не виявляє ознак психозу, слабоумства та інших психічних розладів. За своїм психічним станом може віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними. В період часу до якого відноситься інкриміноване правопорушення, ОСОБА_6 знаходився у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, за межами якого-небудь часового хворобливого розладу психічної діяльності, міг віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними.

Підстав для застосування до ОСОБА_6 Закону України „Про амністію у 2014 році" не вбачається, оскільки відповідно до ст. 8 Закону України „Про амністію у 2014 році", амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за умисне вбивство (стаття 115 КК України 2001 р.; статті 93 і 94 КК України 1960 р.), про що також зазначено у ст. 4 Закону України „Про застосування амністії на Україні", відповідно до якої амністія не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до злочину особливої тяжкості, особу винного, обставину, визнану судом такою, що пом'якшує покарання, відсутність обставини, що обтяжують покарання.

Також судом беруться до уваги, роз'яснення, які містяться у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо).

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Враховуючи, що ОСОБА_6 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, визнав свою вину у вчиненому, щиро каявся, просив вибачення у потерпілого, а також позицію самого потерпілого ОСОБА_3, який жодних претензій до обвинуваченого не має та просив призначити ОСОБА_3 більш м'яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України, вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосування ст. 69 КК України, оскільки відповідно до положення ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Кримінального кодексу України, у зв'язку з вищевикладеним судова колегія дійшла висновку про можливість призначення покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, основного покарання - нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі.

Таке покарання за глибоким переконанням колегії суддів буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним інших злочинів.

Цивільний позов ОСОБА_3 суд залишає без розгляду у зв'язку з тим, що останній просив залишити його позов без розгляду, оскільки не має жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст. 100 КПК України.

Судові витрати за проведення судових експертиз згідно ч. 3 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 89, 368, 374 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання із застосування ст. 69 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити раніше обраний у вигляді тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі - до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання - з 08 грудня 2011 року.

Позов потерпілого ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління міністерства внутрішніх справ в Харківській області (код по ОКПО 25574728, ГУДКУ України в Харківській області, р/р 31253272210487, МФО 851011)) судові витрати на залучення експерта у сумі 1139 гривень 66 копійок.

Речові докази - лезо ножа, виготовленого з металу сріблястого кольору, довжиною 21,3 см, яке знаходиться на зберіганні у камері схову Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - після набрання вироком законної сили знищіти.

Речові докази - спортивні бриджі із світло-сірої хлопчато-паперової тканини та куртку із синьої джинсової тканини - після набрання вироком законної сили - повернути їх власнику ОСОБА_3, у разі його незгоди на отримання даних речей - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з дня вручення копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: Е.Є. Сілантьєва

Т.В. Бабкова