Рішення № 40560525, 18.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3313/14-ц Провадження № 22-ц/772/2590/2014Головуючий в суді першої інстанції Саблук С. А.Категорія 27 Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Сала Т.Б., Зайцева А.Ю.,

при секретарі Пантелеймоновій А.І.,

за участю представника відповідача, апелянта публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Поліщук О.В., представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 в інтересах недієздатного ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Комерційний

банк «Надра» про припинення договорів поруки,

за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Ко-мерційний банк «Надра» Корженівської Ірини Володимирівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

20 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернулася у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом в інтересах недієздатного ОСОБА_6 до публіч-ного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ( далі - ПАТ «КБ «Надра» ) про припинення договорів поруки ( а. с. 4-6 ). Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 грудня 2010 року ОСОБА_6 визнаний недієздатним, рішенням цього ж суду від 02 березня 2011 року позивачка призначена його опікуном. 22 серпня 2007 року та 29 січня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_6 були укладені договори поруки, за якими ОСОБА_6 поручився перед банком як кредитором за належне виконання ОСОБА_7 зобов'язань за укладеним 22 серпня 2007 року кредитним договором № 366/МК/2007/ЦВ-840 (договором кредитної лінії). ОСОБА_7 отримав у банку в кредит, враховуючи додатковий правочин від 29 січня 2008 року № 3, у загальній сумі 200 тисяч доларів США. Оспорю-ваними договорами поруки, за твердженням позивачки, не передбачалася відповідальність поручителя перед кредитором внаслідок укладення додаткових угод та правочину № 3; останній укладений 29 січня 2008 року про збільшення ліміту кредитної лінії зі 100 до 200 тисяч доларів. Крім цього, банком збільшена кредитна процентна ставка з розрахунку 14,4% річних до 28,8% річних, укладений новий графік повернення кредиту та відсотків, яким змінено розмір щомісячних платежів в сторону збільшення. Оскільки відбулося збільшення загальної суми боргу та процентної ставки, розміру щомісячних платежів, то збільшився обсяг відповідальності поручителя без його згоди. Виникли підстави для визнання поруки припиненою, що послужило підставою для звернення в суд з цим позовом. Уточнюючи, даючи неодноразові письмові пояснення по заявлених позовних вимогах ( а. с. 22-24, 46-48, 71, 76, 85 ), позивачка фактично просила визнати припиненими укладені обидва договори поруки, якими визна-чені зобов'язання ОСОБА_6, передбачені у забезпечення ним виконання пози-чальником умов кредитного договору від 22 серпня 2007 року № 366/МК/ 2007/ЦВ-840.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року позов задоволений, визнано припиненою поруку, надану ОСОБА_6 відповідно до договорів поруки від 22 серпня 2007 року, від 29 січня 2008 року, укладених у забезпечення виконання кредитного договору від 22 серпня 2007 року № 366/МК/2007/ЦВ-840. Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_3 витрати з оплати судового збору у сумі 587,20 гривень ( а. с. 101-104 ).

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, представник ПАТ «КБ «Надра» Корженівська І.В. оскаржує його в апеляційному порядку, просить скасувати дане рішення та ухвалити нове про відмову у заявлених позовних вимогах у повному обсязі. Апелянт вважає оскаржуване судове рішення незаконним, необгрунтованим, ухваленим за неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права ( а. с. 109-111 ).

Заслухавши cуддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали останньої, проана-лізувавши в сукупності наявні в справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга підлягає безумовному задоволенню.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунто-ваним є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, а посилання суду на надання ним юридичної оцінки матеріалам справи є безпідставним, таким, що суперечить об'єктивним висновкам, які мають місце по результатах перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Судом встановлено, що 22 серпня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та фізичною особою ОСОБА_7 був укладений договір кредитної лінії № 366/МК/2007/ЦВ-840, згідно якого банк відкрив позичальникові кредитну лінію у сумі 100 тисяч доларів США строком по 22 серпня 2012 року зі сплатою 14,4% річних, котрі можуть бути змінені додатковими угодами до даного договору, що є його невід'ємною частиною. У договорі також передбачено повернення кожного траншу та сплату відсотків відповідно до графіків, що встановлюються в додатках до цього договору і є його невід'ємною частиною, а також те, що у випадку прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом або його частини у розмірі 28,8% річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці ( пункти 1.1., 1.2., 1.5., 3.1.2.2. ).

Згідно договору поруки від 22 серпня 2007 року ОСОБА_6 поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_7 взятих на себе зобов'язань за укладеним кредитним договором.

Додатковим правочином від 29 січня 2008 року № 3 до договору кредитної лінії від 22 серпня 2007 року № 366/МК/2007/ЦВ-840 ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_7 як позичальник домовилися, зокрема, про збільшення ліміту кредитної лінії на 100 тисяч доларів США з доведенням до загальної суми ліміту 200 тисяч доларів США.

Згідно договору поруки від 29 січня 2008 року ОСОБА_6 поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_7 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, в тому числі повернути до 22 серпня 2012 року кредит в сумі 200 тисяч доларів США, виконати зобов'язання у тому ж порядку, який встановлений кредитним договором для позичальника; поручитель підтвердив, що ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору ( пункт 1.5 ).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 листопада 2009 року ( а. с. 52-55 ), яке набрало законної сили, задоволений позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6 про розірвання договору та стягнення заборгованості за кредитним договором. Договір від 22 серпня 2007 року № 366/МК/2007/ЦВ-840, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_7, розірваний. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6 на користь банку борг за вказаним кредитним договором в сумі 1609448,13 гривень ( один мільйон шістсот дев'ять тисяч чотириста сорок вісім гривень 13 коп. ).

Вимоги ОСОБА_3 щодо визнання припиненими двох договорів поруки від 22 серпня 2007 року та 29 січня 2008 року, укладених ОСОБА_6 у забезпечення виконання ОСОБА_7 всіх зобов'язань за кредитним договором від 22 серпня 2007 року № 366/МК/2007/ЦВ-840, грунтуються виключно на непогодженому з поручителем збільшенні його зобов'язань, що доводиться, на її думку: 1) непередбаченою відповідальністю за додатковими угодами та правочином, 2) збільшенням суми ліміту кредитної лінії до 200 тисяч доларів США, 3) підвищенням відсотків за користування кредитом до 28,8% річних, 4) новим графіком повернення кредитних коштів та інших платежів.

Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується із зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, заявлений в інтересах недієздатного сина ОСОБА_6, визнаючи припиненими укладені останнім договори поруки, суд першої інтанції виходив з того, що додатковими угодами від 22.08.2007 року № 1, від 31.08.2007 року № 2, від 29.01.2008 року № 4 встановлено непогоджену з поручителем штрафну санкцію у розмірі 28,8% річних за прострочений кредит, а додатковим правочином від 29.01.2008 року № 3 без його згоди збільшено суму ліміту до 200 тисяч доларів США, графіки щомісячних платежів скріплені лише підписом позичальника, тобто теж не погоджувалися ОСОБА_6 як поручителем. Оскільки договорами поруки не передбачена можли-вість збільшення обсягу відповідальності поручителя, то за мотивами оскаржу-ваного рішення суду правочини поруки належить визнати припиненими.

Висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні від 29 травня 2014 року, є незаконними, необгрунтованими, суперечними, такими, що грубо пору-шують норми матеріального права, які регулюють наявні між сторонами у справі кредитні правовідносини, а саме загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, про поруку, поняття неустойки, положення про підста-ви припинення поруки. Рішення суду не відповідає вимогам статей 212-213 ЦПК України.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням фактично ревізує заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 листопада 2009 року, що набрало законної сили. Суд, ігноруючи основоположне правило цивільного законодавства Укра-їни стосовно обов'язковості судових рішень, котрі набрали законної сили, зазначає, що обов'язок щодо погашення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 177554,77 долари США ( в еквіваленті до національної валюти - 1364153,30 гривні ) має бути покладено лише на позичальника. Такий висновок суду не може залишатися в силі, оскільки апріорі є протизаконним.

У відповідності до положень статей 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання може забезпе-чуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися зобов'язання частково або у повному обсязі.

За правилами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну ) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язан-ня без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відпові-дальності.

Колегія суддів підкреслює, що жодним з додаткових договорів, правочином, графіками щомісячних платежів, на які посилається в обгрунтування позову ОСОБА_3, обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_6 за двома укладеними договорами поруки не збільшився.

Договором кредитної лінії від 22 серпня 2007 року № 366/МК/2007/ЦВ-840, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_7, передбачена сплата 14,4% річних за користування наданими коштами, а у випадку прострочення виконання зобов'язання - у розмірі 28,8% річних (п.п.1.2.,3.1.2.2. договору).

Визначення судом першої інстанції підвищеного розміру відсотків за користування кредитними коштами у випадку прострочення виконання зобо-в'язання як штрафної санкції свідчить про незнання судом норм параграфу 2 ЦК України, нерозрізнення ним понять штрафних санкцій та відсотків за користування кредитом.

Посилання позивачки на збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_6 за додатковими договорами та правочином не відповідає дійсності. З досліджених умов договору кредитної лінії, додаткових договорів та правочину вбачається, що кредит надавався зі сплатою 14,4% річних, котрі можуть можуть бути змінені додатковими угодами, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Видача кредиту за даним договором здійснюється окреми-ми траншами після підписання окремих додаткових угод з дотриманням пунк- ту 1.4. кредитного договору, який передбачає, що сума кожного траншу, терміни користування ним, інші умови, які можуть виникати протягом дії кредитного договору, обумовлюються окремими додатковими угодами до договору, що є його невід'ємною частиною. Повернення кожного траншу, сплата відсотків здійснюються відповідно до графіків, що встановлюються у додатках до цього договору і є його невід'ємною частиною.

З огляду на викладене, договори поруки від 22 серпня 2007 року, від 29 січня 2008 року, укладені між банком та ОСОБА_6, є поручительством останнього за виконання ОСОБА_7 всіх взятих на себе зобов'язань, в тому числі й за додатковими угодами, правочином, за повернення кредитодавцю коштів у сумі 200 тисяч доларів США з процентною ставкою 14,4% річних, а у випадку прострочення виконання зобов'язання - у розмірі 28,8% річних. Будучи ознайомленим та погоджуючись з умовами кредитного договору від 22 серпня 2007 року № 366/МК/2007/ЦВ-840 ( п.п. 1.5. договору поруки від 22.08.2007 року ), зі збільшенням розміру траншу ( п.п. 1.1. договору поруки від 29.01.2008 року ), поручитель ОСОБА_6 оспорюваними договорами поруки зобов'язався відповідати за умовами кредитного договору нарівні з позичальником.

Пунктом 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що вини-кають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що оскільки в договорі про відкриття кредитної лінії як одному з видів кредитного договору, перед-бачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним з моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що в силу положень статей 509, 533, 638, 1054 ЦК України відсутні підстави для визнання договору поруки недійсним через укладення після нього додаткових угод про надання чергового траншу. Як наслідок, не можуть бути визнані припиненими договори поруки, укладені в забезпечення виконання всіх обумовлених додатковими договорами, угодами, правочинами домовленостей, досягнутих у розвиток кредитного договору з метою його повного та своєчасного виконання обома сторонами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Мотиви апеляційної скарги прежставника ПАТ «КБ «Надра» Корженівсь- кої І.В. стосовно незаконності, необгрунтованості оскаржуваного судового рішення, неправильного застосування судом норм матеріального права, пору-шення норм процесуального права заслуговують на увагу, є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування у відповідності з нормами статті 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у заявлених позовних вимогах у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Корженівської Ірини Володимирівни задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року скасувати.

У позові ОСОБА_3 в інтересах недієздатного ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про припинення договору поруки - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом вірно: