Постанова № 40559951, 12.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2014 року м. Львів № 2а-11708/10/1370

11 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Єсіпов І.Я.;

відповідача: представник Рождественська Л.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» (далі - ТОВ «TFC GROUP») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №0000012401/0 від 30 червня 2010 року та зобов'язати вилучити з державних реєстрів записи про реєстрацію податкової застави активів.

Ухвалою суду в порядку ст. 55 КАС України, було допущено правонаступництво Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що спірне рішення про визначення штрафу у розмірі 15149,98 грн. за відчуження майна, що перебуває у податковій заставі без згоди податкового органу, винесено із порушенням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки станом на 17.11.2009 року підприємство не мало податкового боргу. Відтак, вважає, що відповідач не мав права реєструвати податкову заставу активів ТОВ «TFC GROUP».

Також, представник позивача у додаткових поясненнях від 23.07.2014 року вказав, що питання, пов'язані з відчуженням предмета застави та наявністю у позивача на момент його відчуження податкового боргу, були предметом дослідження у кількох судових провадженнях, що мають преюдиціальне значення для даної справи.

За таких обставин вважає, що винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, і просить зобов'язати відповідача вилучити з державних реєстрів записи про реєстрацію податкової застави активів позивача. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 25.07.2014 року. В яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000012401/0 від 30 червня 2010 року винесене у зв'язку із порушенням ТОВ «TFC GROUP» вимог п.8.6. ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку із відчуженням без згоди податкового органу автомобіля CHEVROLET AVEO 2006 року випуску, на який поширюється право податкової застави від 17.11.2009 року.

Представник відповідача зазначив, що станом на 09.11.2009 рік у позивача існував податковий борг з податку на прибуток у розмірі 19381,63 грн. та пені у розмірі 247,59 грн. відповідно до рішення Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №13/318А, що підтверджується обліковою карткою та довідкою про суму податкового боргу ТОВ «TFC GROUP» у розмірі 19629,22 грн. станом на 17.11.2009 рік. Відтак, активи боржника згідно даних Дрогобицького ВРЕВ ДАІ було правомірно передано у податкову заставу, про що зроблено відповідний запис 17.11.2009 року у Державному реєстрі застав рухомого майна №9254882.

Також вказав, що у податкового органу відсутні повноваження щодо вилучення з державних реєстрів записи про реєстрацію податкової застави активів, а позивачем не наведено нормативно-правового обґрунтування щодо такої позовної вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що судові рішення Львівського окружного адміністративного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду, на які покликається представник позивача, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки на момент виникнення спірних відносин таких не існувало. З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за ТОВ «ТFC GROUP» 17.11.2009 року зареєстровано податкову заставу за такими об'єктами: автомобілі VOLVO S40 (2004 року випуску, номер державної реєстрації ВС 4077 АВ), BMW 530 (1999 року випуску, номер державної реєстрації ВС 2592 АМ), CHEVROLET AVEO (2006 року випуску, номер державної реєстрації ВС 3823 АМ), AUDI А6 (1998 року випуску, номер державної реєстрації ВС 1161 АО), MITSBISHI PAGERO (2005 року випуску, номер державної реєстрації ВС 2648 ВІ).

ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТFC GROUP» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, результати якої відображені в акті №422/23-1/22407311 від 10.06.2010 року (далі - акт перевірки від 10.06.2010 року) податковим органом встановлено, що активи підприємства, які перебували у податковій заставі, відчужено без згоди податкового органу, зокрема автомобіль CHEVROLET AVEO (2006 року випуску, номер державної реєстрації ВС 3823 АМ) продано ТОВ «Стебницький калійний завод» на підставі біржової угоди №055488 купівлі-продажу від 24.12.2009 року, зареєстрованої в УТБ «Галицька».

На підставі підп. 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012401/0 від 30 червня 2010 року про накладення на ТОВ «ТFC GROUP» штрафу у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами в сумі 15149,98 грн., яке оскаржено позивачем до суду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд враховує наступне.

До набрання чинності Податковим кодексом України загальні положення про податковий борг та податкову заставу, зокрема, про її зміст, час виникнення відповідного права і межі її застосування визначав Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2181-ІІІ).

Так, п.8.1 ст. 8 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до вимог підп. 8.2.1 п.8.2 ст.8 вказаного Закону, право податкової застави виникає у разі: неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Підп. 8.2.2. п.8.2 ст.8 Закону України №2181-ІІІ вказує, що, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Право податкового органу на безоплатну реєстрацію податкової застави у відповідному державному реєстрі застав закріплено приписами п. 8.3 ст. 8 зазначеного Закону.

Між тим зазначені дії контролюючого органу і щодо опису активів платника податків, на які поширюється право податкової застави, і щодо реєстрації податкової застави у відповідному державному реєстрі застав мають узгоджуватися з зазначеними законодавчими приписами п. 8.1 ст. 8 Закону України №2181-ІІІ.

Відтак, безумовною підставою для захисту інтересів бюджетних споживачів та передачі активів платника у податкову заставу є саме наявність у останнього податкового боргу.

Доводи представника відповідача щодо наявності податкового боргу у ТОВ «ТFC GROUP», суд не враховує, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Системний аналіз зазначених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що обставини щодо ТОВ «ТFC GROUP», встановлені постановами Львівського окружного адміністративного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду, які набрали законної сили є обов'язковими для суду при розгляді даної адміністративної справи.

Так, у постанові від 20 жовтня 2010 року Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-6906/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2014 року судом було встановлено, що у відповідності до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5 статті 5 Закону № 2181-ІІІ ТОВ «T.F.C. GROUP» в межах граничного строку сплати податкового зобов'язання самостійно сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 29 жовтня 2009 року № 0001382301/0 у розмірі 38 025,00 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення:

- № 121 від 29 жовтня 2009 року, сума платежу - 25 350,00 грн., призначення платежу: сплата основного платежу згідно податкового повідомлення - рішення № 0001382301/0 від 29.10.2009 року на підставі акту перевірки № 798/23-1/22407311 від 23.10.09 р.;

- № 127 від 06 листопада 2009 року, сума платежу - 12 675,00 грн., сплата штрафних санкцій згідно податкового повідомлення - рішення № 0001382301/0 від 29.10.2009 року на підставі акту перевірки № 798/23-1/22407311 від 23.10.09 р.

Таким чином, представленими відповідачем та наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи позивача про наявність податкового боргу ТОВ «Т.F.C. GROUP», визначеного податковим повідомленням - рішенням № 0001382301/0 від 29.10.2009 року по податку на прибуток підприємства в сумі 19381,63 грн.

Щодо вимоги про стягнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 247,59 грн., то позивач не представив жодних доказів на підтвердження підстав виникнення та наявності такого.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено наявність у ТОВ «T.F.C. GROUP» податкового боргу в сумі 19629,22 грн., який виник внаслідок несплати відповідачем визначеного податковим повідомленням - рішенням № 0001382301/0 від 29.10.2009 року податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства в сумі 19381,63 грн. та пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 247,59 грн., відтак позовні вимоги є безпідставними.

Також суд враховує обставини, встановлені у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі №9104/29480/10, а саме: посилання позивача на наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 19699,95 грн. спростовується наданими відповідачем суду платіжними дорученнями, які містять усі необхідні реквізити, засвідчені підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку, а відтак, є належними та допустимими доказами в підтвердження відсутності у відповідача податкового боргу та в свою чергу відсутності підстав для застосування адміністративного арешту його активів.

Також, на обґрунтування відсутності податкового боргу, позивачем також долучено дані рахунку 6416 «Розрахунки за податками і платежами» ТОВ «ТFC GROUP» за 2009 рік.

Таким чином, факт наявності у позивача податкового боргу було спростовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-6906/10/1370, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі №9104/29480/10.

Відповідно до підп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

За приписами підп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України №2181-ІІІ платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Відповідно до підпунктів 1, 3 частини 3 статті 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, з урахуванням відсутності у позивача податкового боргу на момент реєстрації податкової застави у відповідному державному реєстрі застав, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні визначені законом підстави для накладення на позивача штрафу за відчуження рухомого майна (автомобіля) без попередньої згоди на це податкового органу, а тому податкове повідомлення-рішення №0000012401/0 від 30 червня 2010 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача вилучити з державних реєстрів записи про реєстрацію податкової застави активів, суд зазначає.

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та виключення її з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами «а»-«ж» підп. 8.7.1 п. 8.7 ст.8 Закону України №2181-ІІІ.

Таким чином, Закон пов'язує виникнення та припинення права податкової застави не з наявністю рішення податкового органу, а з об'єктивними обставинами наявності податкового боргу незалежно від волі податкового органу.

Як зазначено судом вище, п. 8.3 ст.8 Закону України №2181-ІІІ, на органи державної податкової служби покладений обов'язок реєстрації податкової застави у відповідному державному реєстрі застав.

Порядок реєстрації обтяжень рухомого майна, ведення Державного реєстру визначений Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.04 № 830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна».

Відповідно до зазначених правових актів держателем Державного реєстру є Міністерство юстиції України, яке забезпечує ведення реєстру.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна вносяться держателем або реєстратором. Згідно п.5 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, реєстрація податкової застави проводиться виключно державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції та його філіями.

Відомості про зміну, припинення обтяжень вносяться до Державного реєстру і реєструються на підставі заяви обтяжувача (яким в даному випадку є відповідач) чи уповноваженої ним особи (ст.ст. 43, 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», п.24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна).

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Законодавець, визначаючи виникнення податкової застави в силу закону, передбачаючи звільнення у відповідних випадках активів суб'єкта господарювання з податкової застави шляхом подання відповідної заяви до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна, не надає податковому органу повноважень і не покладає на нього обов'язок самостійно «вилучати» податкову заставу активів платника податків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких умов, у суду відсутні належні правові підстави для зобов'язання відповідача вилучити з державних реєстрів записи про реєстрацію податкової застави активів, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Із врахуванням вищевикладених обставин та вимог ч.1 ст.162 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012401/0 від 30 червня 2010 року.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовленою.

Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області №0000012401/0 від 30 червня 2010 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» (майдан Шевченка, 1, м. Стебник, Львівська область, 82172, код ЄДРПОУ 22407311) судовий збір у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 19.09.2014 року.

Суддя Клименко О.М.