Постанова № 40557336, 09.09.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 вересня 2014 р. № 820/13300/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Христової М.М.,

представника відповідача - Гуда К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Харків-Енергостройконтакт" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство "Харків-Енергостройконтракт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000562200 від 13.06.2014 р. про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 370750,5 грн., з яких за основним платежем 247167 грн., за штрафними фінансовими санкціями 123583,5 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 року виправлено технічну помилку, допущену в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року про відкриття провадження в адміністративній справі, ухвалено вважати належним:

"приватне підприємство "Харків-Енергостройконтакт".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту перевірки №1212/22/33872506 від 30.05.2014 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0000562200 від 13.06.2014 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд скасувати вказане податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ПП "Харків-Енергостройконтакт" податкового кредиту та відображення складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія «Продіс» за грудень 2013 року.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту перевірки №1212/22/33872506 від 30.05.2014 р. та прийнятого на підставі зазначеного акту податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що, позивачем, ПП "Харків-Енергостройконтакт", занижено податок на додану вартість на загальну суму 247167,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Продіс» за грудень 2013 року, оскільки встановлено відсутність реального вчинення позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом. Зокрема, зазначено, що в ході перевірки позивачем не було надано доказів на підтвердження: - розрахунків з ТОВ «Компанія «Продіс» за договорами купівлі-продажу: № 4/12 від 01.11.2013 р. та № NО.2/11 від 01.11.2013 р., - транспортування придбаного товару, використання придбаного автопідйомника та лінійної арматури у власній господарській діяльності, а також не надано довіреностей на отримання товару за спірними правочинами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, приватне підприємство "Харків-Енергостройконтакт", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 33872506, місцезнаходження: вул. 40 - років Перемоги, буд. 32, село Нижній Бишкин, Зміївський район, Харківська обл., 63453, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с. 40-41), перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача (код ЄДРПОУ 33872506) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Продіс» (код ЄДРПОУ 38398095) за грудень 2013 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №1212/22/33872506 від 30.05.2014 р. (т. 1 а.с. 10-24).

Згідно висновків акту перевірки №1212/22/33872506 від 30.05.2014 р. відповідачем в ході перевірки встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні транспортного засобу та товару - лінійної арматури у ТОВ «Компанія «Продіс» (код ЄДРПОУ 38398095), що є порушенням ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого встановлено зниження податку на додану вартість на загальну суму 247167,00 грн. за грудень 2013 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:

№ 0000562200 від 13.06.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 370750,50 грн., з яких за основним платежем 247167,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 123583,50 грн. (т. 1 а.с. 25).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначення об'єкта оподаткування зазначено у ст. 185 Податкового кодексу України, зокрема підпунктом а) пункту 185.1. статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції вчинено не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Верховний Суд України у постанові від 27.03.2012 по справі № 21-737во10 зауважив, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами, зокрема:

- неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ПП "Харків-Енергостройконтакт" (покупець) та ТОВ «Компанія «Продіс» (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу № NО.2/11 від 01.11.2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти та здійснити оплату товару (т. 1 а.с. 129-131). Пунктом 3.2 вказаного договору визначено, що поставка товару здійснюється транспортом покупця. Строк дії договору - до 31.12.2014 року (пункт 4.1 договору).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу № NО.2/11 від 01.11.2013 року ціна, кількість, асортимент товару, який підлягає поставці, визначались сторонами договору у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання вищевказаного договору купівлі-продажу представником позивача надано суду: специфікацію №1 від 01.11.2013 р. до договору, відповідно до якої визначено найменування товару, а саме: «лінійна арматура» на загальну суму 360000,00 грн., у тому числі ПДВ 60000,00 грн.; рахунок-фактуру № СФ-00032 від 31.12.2013 року на загальну суму 360000,00 грн., у тому числі ПДВ 60000,00 грн.; видаткову накладну № РН-32 від 31.12.2013 р. та податкову накладну № 32 від 31.12.2013 року на загальну суму 360000,00 грн., у тому числі ПДВ 60000,00 грн.; товарно-транспортну накладну від 31.12.2013 року, подорожній лист вантажного автомобіля № 890391 від 30.12.2013 року (автомобіль - VOLKSWAGEN АХ 14-42 АТ, копію свідоцтва про реєстрацію якого долучено до матеріалів справи) (т. 1 а.с. 132-137, т. 2 а.с. 9).

Також судом до матеріалів справи долучено витяг з журналу реєстрації довіреностей ПП "Харків-Енергостройконтакт" за 2013 р. (т. 1 а.с. 168-169), відповідно до якого придбаний позивачем у ТОВ «Компанія «Продіс» товар було отримано Груба С.В. Однак, суд звертає увагу, що відповідно до товарно-транспортної накладної від 31.12.2013 року до вказаного вище договору купівлі-продажу товар було отримано директором ПП "Харків-Енергостройконтакт" Мовчан Р.П., підпис якого в тому числі міститься у видатковій накладній № РН-32 від 31.12.2013 р. Належних пояснень з приводу вказаних розбіжностей представником позивача суду не надано.

На підтвердження оплати товару, отриманого від ТОВ «Компанія «Продіс», за вказаним вище договором купівлі-продажу, представником позивача надано суду копію платіжного доручення № 20 від 07.02.2014 року на суму 300000,00 грн. (тобто про часткову сплату товару), в якому зазначено призначення платежу - «часткова сплата за автотехніку згідно рахунку № 33 від 31.12.2013 р. в т.ч. ПДВ 50000,00 грн.», однак листом від 11.02.2014 року № 02/01 ПП "Харків-Енергостройконтакт" просило ТОВ «Компанія «Продіс» врахувати зміни у призначенні платежу, а саме: належним вважати - «часткова сплата за лінійну арматуру згідно рахунку № 32 від 31.12.2013 р., в т.ч. ПДВ 50000,00 грн.» (т. 2 а.с. 7, 10). Відповідно до письмових пояснень представника позивача станом на дату судового розгляду кредиторська заборгованість за договором купівлі-продажу № NО.2/11 від 01.11.2013 року складає 60000,00 грн.

Суд звертає увагу, що на момент проведення перевірки позивачем не було надано копій платіжних документів, що підтверджують факт сплати позивачем вартості товару, придбаного у ТОВ «Компанія «Продіс», а також доказів транспортування цього товару та довіреностей на його отримання. Належних пояснень зазначених обставин представником позивача суду не надано.

Представником позивача на підтвердження використання у господарській діяльності ПП "Харків-Енергостройконтакт" товару, придбаного за договором купівлі-продажу № NО.2/11 від 01.11.2013 року, надано до суду копію договору № П/Е 111624/НЮ від 24.10.2011 року, укладеного між позивачем (підрядник) та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця (замовник), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик частково із свого матеріалу та частково із матеріалу замовника і своїми силами та засобами будівельно-монтажні та пуско-налагоджувальні роботи по об'єкту «Модернізація залізничного напрямку (електрифікація дільниці) Полтава-Кременчук-Бурти» (будівництво ПЛ-154кВ ПС 330кВ Кременчук - ПТП Кременчук в комплексі з будівництвом лінійної комірки 154кВ № 25 на ПС-330кВ Кременчук) відповідно до проектно-кошторисної документації, яка надається підряднику замовником, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу, виконану підрядником відповідно до договору (т. 1 а.с. 138-144). Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться замовником на підставі підписаних сторонами актів виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) протягом 30 банківських днів з дати їх підписання. До актів приймання виконаних робіт підрядник надає підтверджуючі документи, що ціни на використані будівельні матеріали та конструкції не перевищують регіональні на період виконання робіт (п. 4.2).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк виконання робіт визначається календарним планом, що становить невід'ємну частину договору (додаток № 2), крім того в п. 10.1 договору встановлено строк дії договору до 31.12.2011 року, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань.

Крім того, судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця було погоджено додаткові угоди до вказаного вище договору, а саме: № 1 від 24.10.2011 р., № 2 від 30.12.2011 р., № 4 від 30.05.2012 р., № 8 від 28.12.2012 р., відповідно до яких, зокрема, змінювався строк виконання робіт та строк дії договору, а саме: відповідно до останньої додаткової угоди № 8 від 28.12.2012 р., укладеної до договору № П/Е 111624/НЮ від 24.10.2011 року, визначено строк дії договору до 31.12.2013 року, а також вирішено викласти календарний план робіт (Додаток № 4 до договору) в новій редакції. Однак, представником позивача календарний план робіт в новій редакції, як додаток до вказаної додаткової угоди № 8 від 28.12.2012 р., суду не надано.

Проте, суд звертає увагу, що сторонами в договорі № П/Е 111624/НЮ від 24.10.2011 року розрізнено поняття строку дії договору та строку виконання робіт, який відповідно до долучених до матеріалів справи копій додаткових угод та календарних планів робіт не співпадає (а.с. 16-25). Так, відповідно до 5.1 договору строк виконання робіт визначається календарним планом, що становить невід'ємну частину договору. Таким чином, позивачем не надано суду доказів в обґрунтування кінцевого строку виконання робіт за договором, укладеним між ПП "Харків-Енергостройконтакт" та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця.

Відповідно до пояснень представника позивача «лінійна арматура» була використана ПП "Харків-Енергостройконтакт" для виконання будівельно-монтажних робіт в м. Кременчук по об'єкту «Модернізація залізничного напрямку (електрифікація дільниці) Полтава-Кременчук-Бурти», а саме: під час усунення недоліків при прийманні ПЛ в експлуатацію на підтвердження чого представником позивача надано суду, зокрема, накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 20 від 31.12.2013 року.

Отже, з пояснень представника позивача вбачається, що товар («лінійна арматура»), придбаний ПП "Харків-Енергостройконтакт" у ТОВ «Компанія «Продіс» 31.12.2013 року в цей же день, який був останнім днем дії договору, укладеного між позивачем та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця, був використаний позивачем для виконання будівельно-монтажних робіт в м. Кременчук по об'єкту «Модернізація залізничного напрямку (електрифікація дільниці) Полтава-Кременчук-Бурти».

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року № 554 «Про затвердження типових (примірних) форм первинних документів з обліку в будівництві» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було затверджено типові (примірні) форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», що додаються. Запроваджено застосування типових (примірних) форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Проте, на підтвердження виконання ПП "Харків-Енергостройконтакт" підрядних робіт за договором № П/Е 111624/НЮ від 24.10.2011 року представником позивача на вимогу суду не були надані відповідні акти виконаних підрядних робіт № КБ-2, довідки про вартість виконаних підрядних робіт № КБ-3, податкові накладні, підтверджуючі документи, що ціни на використані будівельні матеріали та конструкції не перевищують регіональні на період виконання робіт.

Отже, надані позивачем документи на підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності носять загальний характер і визначити, які саме матеріали використовувались позивачем при виконанні підрядних робіт, за якою вартістю, в який строк неможливо.

На підставі встановленого та з урахуванням положень податкового законодавства суд зазначає, що право платника на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту підприємства безпосередньо визначається зв'язком цих витрат з господарською діяльністю та спрямованістю цих витрат на отримання доходу, а тому завідоме ненаправлення операції на отримання доходу є обставиною, що виключає правомірність формування податкового кредиту за наслідками здійснення таких операцій.

Представником позивача не доведено факт використання ПП "Харків-Енергостройконтакт" при виконанні підрядних робіт за договором № П/Е 111624/НЮ від 24.10.2011 року «лінійної арматури», яка була придбана у ТОВ «Компанія «Продіс».

Також представником відповідача на підтвердження реальності спірної господарської операції надано суду копії актів здійснення заходів з державного енергетичного нагляду (контролю) № 07/21-04-568 від 10.02.2014 р. та № 07/21-0-598 від 05.03.2014 р. та лист ПП "Харків-Енергостройконтакт" адресований начальнику служби електропостачання від 20.02.2014 року, в якому позивачем зазначено перелік матеріалів, які були використані ним при усуненні зауважень (т. 1 а.с. 147-153). Проте судом не приймаються вказані акти та лист в якості належних доказів в розумінні ст. 86 КАС України в обґрунтування позовних вимог, з огляду на те, що вони датовані 2014 роком, тоді як позивачем зазначено, що підрядні роботи з використанням «лінійної арматури» мали були проведені до 31.12.2013 р., крім того з вказаних актів неможливо встановити факт використання позивачем саме «лінійної арматури» під час усунення недоліків при прийманні ПЛ в експлуатацію, також в переліку матеріалів, наведеному позивачем у вищевказаному листі від 20.02.2014 року, відсутнє посилання на «лінійну арматуру».

Отже, суд зазначає, що представником позивача не надано до суду доказів фактичного використання придбаного позивачем у ТОВ «Компанія «Продіс» товару у власній господарській діяльності, а отже не підтверджено реальності здійснення господарської операції за спірним правочином.

Крім того, судом встановлено, що між ПП "Харків-Енергостройконтакт" (покупець) та ТОВ «Компанія «Продіс» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 4/12 від 01.11.2013 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця транспортний засіб: автопідйомник на базі КАМАЗА ВС-30 у кількості 1 од., а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 154-156). Відповідно до п. 2.1. договору - загальна вартість товару становить - 1123000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

На підтвердження виконання вищевказаного договору купівлі-продажу представником позивача надано суду: рахунок-фактуру № СФ-00033 від 31.12.2013 року на загальну суму 1123000,00 грн., у тому числі ПДВ 187166,67 грн.; видаткову накладну № РН-33 від 31.12.2013 р. та податкову накладну № 33 від 31.12.2013 року на загальну суму 1123000,00 грн., у тому числі ПДВ 187166,67 грн.; акт приймання-передачі ТЗ № 3 від 31.12.2013 р.; подорожній лист вантажного автомобіля № 890392 від 31.12.2013 року (автомобіль - КАМАЗ ВС-30 04-77 АТ) (т. 1 а.с. 157-163); а також витяг з журналу реєстрації довіреностей ПП "Харків-Енергостройконтакт" за 2013 р. (т. 1 а.с. 168-169), відповідно до якого придбаний позивачем у ТОВ «Компанія «Продіс» товар було отримано Груба С.В. Крім того, відповідно до копії наказу № 23 від 30.12.2013 року, наданого суду представником позивача, автопідйомник ВС-30 було вирішено закріпити за Груба С.В. (т. 1 а.с. 164).

Щодо посилання представника відповідача в акті перевірки на невірне зазначення в податковій накладній № 33 від 31.12.2013 року номенклатури товару, а саме: «вишка ВС 30 на базі КАМАЗА», замість найменуванню товару, вказаному в іншій первинній документації, - «автопідйомник на базі КАМАЗА ВС-30», суд зазначає, що наведена обставина не перешкоджає ідентифікації спірної господарської операції, не змінює її сутності, тому відповідний недолік сам по собі не може кваліфікуватись як обставина, що є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Придбаний транспортний засіб було транспортовано на стоянку ПП "Харків-Енергостройконтакт", яка розташована за адресою: Харківська область Зміївський район, с. Комсомольське, вул. Балаклійське Шосе, біля б. 52-3, яка належить позивачу на праві власності, відповідно технічним паспортам на нежитлові будівлі (т. 1 а.с. 72-91).

На підтвердження оплати вартості товару, придбаного позивачем за вказаним вище договором купівлі-продажу, представником позивача надано суду копії платіжних доручень: № 68 від 28.01.2014 року на суму 483000,00 грн., № 19 від 04.02.2014 р. на суму 400000,00 грн., відповідно до яких призначення платежу - «часткова сплата за автотехніку згідно рахунку № 33 від 31.12.2013 р.» (т. 2 а.с. 7-8). Відповідно до письмових пояснень представника позивача станом на дату судового розгляду кредиторська заборгованість за договором купівлі-продажу № 4/12 від 01.11.2013 року складає 240000,00 грн.

Суд звертає увагу, що на момент проведення перевірки позивачем не було надано копій платіжних документів, що підтверджують факт сплати позивачем вартості товару, придбаного у ТОВ «Компанія «Продіс», а також доказів транспортування цього товару та довіреностей на його отримання. Належних пояснень зазначених обставин представником позивача суду не надано.

Відповідно до пояснень представника позивача «автопідйомник на базі КАМАЗА ВС-30» був придбаний позивачем для подальшого використання у власній господарський діяльності.

Так, основним видом діяльності за КВЕД-2010 позивача згідно статуту ПП "Харків-Енергостройконтакт" та довідки з єдиного державного реєстру відділу статистики у Зміївському районі є, зокрема: 42.22 - будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель (т. 1 а.с. 42-43, 49-65). ПП "Харків-Енергостройконтакт" має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (серія АВ № 591569), дозволи на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки (т. 1 а.с. 66-71).

Придбаний транспортний засіб було оприбутковано позивачем по бухгалтерським рахункам 631 та 151 (придбання основних засобів) (т. 2 а.с. 3). Проте, суд звертає увагу, що наказом Міністерства статистики України №352 від 29.12.1995р. затверджено типові форми первинного обліку основних засобів. Всупереч вимогам зазначеного наказу, позивачем до перевірки не було надано документів, що підтверджують облік придбаних основних засобів, зокрема: картку з обліку основних засобів за типовою формою №03-6; інвентарну картку по обліку основних засобів типової форми №03-7; інформацію щодо нарахування амортизації на основні засоби (автопідйомник на базі КАМАЗА ВС-30).

Станом на дату судового розгляду «автопідйомник на базі КАМАЗА ВС-30» за позивачем не зареєстровано, що представниками сторін в судовому засіданні не заперечувалось. Вказана обставина підтверджується також наступним. Так, відповідно до листа-відповіді № 79/1432 від 03.03.2014р. на запит відповідача № 487/10/20-09-15-50 від 03.03.2014р. на адресу відділення ДАІ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області вбачається, що згідно бази обліку автомототранспорту в Харківській області за ПП "Харків-Енергостройконтакт" зареєстровано лише транспортний засіб: VOLKSWAGEN LT 35, д/зн АХ1442АТ (т. 1 а.с. 229-230). Крім того, за даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо прав власності, інших речових прав, іпотеки, обтяжень ПП "Харків-Енергостройконтакт" відсутні (т. 1 а.с. 231-232). Також у відповідь на запит відповідача № 495/10/20-09-15-50 від 04.03.2014 року територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківській області листом № 08-01-13/971 від 06.03.2014 р. повідомило, що інформації щодо наявності великотонажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування згідно з «Порядком відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів», затвердженого Постановою КМУ від 06.01.2010 р. № 8, та вантажопідіймальних кранів згідно вимог «Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів», які зареєстровані за ПП "Харків-Енергостройконтакт" у територіальному управлінні не виявлено (т. 1 а.с. 233-234).

Проте, суд зазначає, що пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. за №1388 передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Також, суд зазначає, що пунктом 3.2 договору купівлі-продажу № 4/12 від 01.11.2013 року визначено, що при передачі товару сторони складають та підписують акт приймання-передачі товару. При передачі товару продавець передає покупцю необхідні документи на товар.

Крім того, відповідно до акту приймання-передачі ТЗ № 3 від 31.12.2013 р. вбачається, що разом з транспортним засобом позивачу були передані: свідоцтво про реєстрацію ТЗ, комплект ключів (т. 1 а.с. 154).

Так, представником позивача в обґрунтування реальності здійснення спірної господарської операції було надано акт приймання-передачі ТЗ № 3 від 31.12.2013 р., проте «необхідні документи на товар», які мали бути передані позивачу при виконанні умов договору, в тому числі свідоцтво про реєстрацію ТЗ (автопідйомник на базі КАМАЗА ВС-30) за продавцем ТОВ «Компанія «Продіс» представником позивача на неодноразові протокольні ухвали суду не надано та причини неможливості їх надання не зазначено.

Таким чином, позивачем не надано на вимогу суду жодних доказів того, що станом на момент укладання спірного договору купівлі-продажу № 4/12 від 01.11.2013 року продавець - ТОВ «Компанія «Продіс» мав повноваження на продаж предмету договору: транспортного засобу - автопідйомник на базі КАМАЗА ВС-30. Лише формальна наявність в матеріалах справи видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, акту приймання-передачі товару, платіжних доручень не є достатнім, беззаперечним документальним та фактичним підтвердженням реальності проведення господарської операції.

Отже, суд погоджується з висновками перевірки щодо відсутності належного документального підтвердження реального здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Компанія «Продіс» за спірним правочином.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції із придбання товару за укладеними між позивачем та ТОВ «Компанія «Продіс» угодами не мали реального характеру, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо подальшого використання у власній господарській діяльності товару, придбаного позивачем у ТОВ «Компанія «Продіс», судом не встановлено наявності ділової мети придбання позивачем товарів, крім того, вищезазначені господарські операції не підтверджуються з огляду на оперативність їх здійснення, зокрема щодо використання «лінійної арматури», що свідчить про відсутність умов для настання фактичних результатів відповідної господарської діяльності.

Посилання позивача на те, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентом, загалом є вірною, але в даному випадку це не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства, адже саме ним відображено в податковому обліку операції без належного їх документального підтвердження. Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - «Компанія «Продіс» на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано контролюючими органами у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову приватного підприємства "Харків-Енергостройконтакт" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000562200 від 13.06.2014 р. слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, відповідно до відхиленої частини вимог, суд вважає за необхідне стягнути з приватного підприємства "Харків-Енергостройконтакт" решту суми судового збору в розмірі 4130 грн. 00 коп. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Харків-Енергостройконтакт" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Харків-Енергостройконтакт" (код ЄДРПОУ 33872506) суму судового збору в розмірі 4130 грн. 00 коп. (чотири тисячі сто тридцять грн. 00 коп.) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківській області, код: 37999628, МФО банку: 851011, назва банку: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31217206784011, призначення платежу: Судовий збір).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15 вересня 2014 року.

Суддя К.О. Севастьяненко