Постанова № 40557299, 19.09.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2014 року Справа № 803/1871/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за поданням Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» (далі - ТзОВ «Негабарит-Сервіс») про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

В обґрунтування подання заявник зазначає, що у зв'язку з відмовою відповідача від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення Ковельською ОДПІ відповідно до норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішенням від 17.09.2014 року був застосований умовний адміністративний арешт, підставність якого заявник просить підтвердити.

Заявник в судове засідання свого представника не направив, подав клопотання про розгляд подання без участі представника Ковельської ОДПІ.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив просив розгляд справи проводити у його відсутності. У поданих запереченнях на подання Ковельської ОДПІ зазначив, що норма чинного законодавства, на яку посилається податковий орган як на підставу для підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, стосується допуску та проведення документальної перевірки, а відповідно до наказу заявника від 16.09.2014 року №734 проводилась фактична перевірка суб'єкта господарювання. За таких обставин вважає, що до даних правовідносин не може бути застосовано п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.

У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання судовий розгляд справи здійснювався у відсутності представника позивача, відповідача на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 734 від 16.09.2014 року «Про проведення фактичної перевірки» ТзОВ «Негабарит-Сервіс» (а.с.6) та направлень на перевірку №000916, №000917 (а.с.7) від 16.09.2014 року головними державними ревізорами - інспекторами Ковельської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області Стирко І.В. та Поляком Р.М. 17.09.2014 року було здійснено вихід за адресою торгового об'єкту «Станція технічного обслуговування» ТзОВ «Негабарит-Сервіс»: м.Ковель, вул.Володимирська,154а, для проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог ПК України, законів «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про оплату праці», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Кодексу Законів про працю України.

Перед початком фактичної перевірки посадовими особами Ковельської ОДПІ було здійснено контрольну розрахункову операцію, а саме: 17.09.2014 року о 11:12 год. працівниками контролюючого органу було придбано силіконову змазку для автомобіля на суму 50,00 грн. Продавцем розрахункова операція не була проведена через реєстратор розрахункових операцій, не було видано розрахунковий документ.

Після пред'явлення працівниками Ковельської ОДПІ за вказаною адресою торгового об'єкту «Станція технічного обслуговування» ТзОВ «Негабарит-Сервіс» наказу № 734 від 16.09.2014 року «Про проведення фактичної перевірки» ТзОВ «Негабарит-Сервіс» та направлень на перевірку № 000916 та № 000917 від 16.09.2014 особа, що представилась помічником директора ТзОВ «Негабарит Сервіс», відмовилась від ознайомлення з наказом та направленнями на перевірку, отримання даних документів та від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, про що складений акт не допуску до перевірки від 17.09.2014 року (а.с.8).

За зверненням від 17.09.2014 року начальника відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Волинській області Галазюка Р.О. (а.с.10) заступником начальника Ковельської ОДПІ Сулік С.В. прийнято рішення від 17.09.2014 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» (а.с.9).

Пунктом 94.10 статті 94 ПК України визначено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України визначені підстави для застосування адміністративного арешту майна, а саме: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Отже, виходячи з аналізу цієї правової норми, перелік підстав, визначений статтею 94 ПК України для застосування адміністративного арешту майна, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

В даному випадку згідно рішення Ковельської ОДПІ про застосування адміністративного арешту майна ТзОВ «Негабарит-Сервіс» від 17 вересня 2014 року підставою для такого застосування зазначено відмову платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (а.с.9).

Однак, як свідчать матеріали справи, Ковельською ОДПІ згідно наказу від 16 вересня 2014 року №734 була призначена фактична перевірка відповідача, а не документальна.

Так, пунктом 75.1. статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Водночас, у відповідності до підпункту 75.1.3. пункту 75.1. статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, Податковим кодексом України чітко розмежовані зазначені види перевірок, так як вони мають різну правову природу, та визначено чіткий перелік підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків, до якого не віднесено таку підставу, як відмова платника податків від проведення фактичної перевірки або від допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу для проведення фактичної перевірки не може бути підставою для застосування адміністративного арешту майна такого платника податків, оскільки чинним законодавством не передбачено можливість застосування адміністративного арешту майна в разі відмови платника податків від проведення фактичної перевірки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги Ковельської ОДПІ щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТзОВ «Негабарит-Сервіс», застосованого рішенням заступника начальника Ковельської ОДПІ Сулік С.В. від 17.09.2014 року є такими, що суперечать нормам чинного податкового законодавства, з огляду на що у задоволенні подання Ковельської ОДПІ слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 11, 17, 158, 160, 162, 163, 183-3, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій