Постанова № 40557275, 10.09.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 вересня 2014 р. Справа № 802/3071/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Яковенка Дмитра Олександровича,

представників позивача Усової Т.І., Баліцкого О.В.,

представника відповідача Цимбал В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся відділ освіти Вінницької районної державної адміністрації до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що рішеннями податкового органу від 15 липня 2014 року №0011751700 та №0011761700 до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасне перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нараховано пеню.

Позивач вважає рішення про застосування штрафних санкцій незаконними, оскільки кошти були перераховані вчасно, але на помилковий рахунок.

Зважаючи на викладене, відділ освіти Вінницької районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №0011751700 та №0011761700 від 15 липня 2014 року, якими до нього застосовано штрафні санкції та нараховано пеню.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити посилаючись при цьому на обставини, що викладені в адміністративному позові.

Натомість, представник відповідача заперечував проти задоволенння позову, зазначивши, що рішення про застосування штрафних санкцій є обґрунтованими, оскільки позивачем несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.

Протягом періоду з 15 жовтня по 07 листопада 2013 року позивач сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 1314875,32 гривень на помилковий рахунок.

13 листопада 2013 року позивач звернувся до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції з листом вих. №125а, у якому просив помилково сплачені кошти в сумі 1314875,32 гривень перерахувати на вірний рахунок Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції. Вказаний лист податковий орган отримав 15 листопада 2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Вчинивши всі дії, що визначені Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів та зборів України від 09 вересня 2013 року №450, податковим органом 20 листопада 2013 року сформовано висновок та надіслано до органу казначейства.

Після отримання вказаного висновку орган казначейства протягом декількох днів здійснив перерахування коштів в розмірі 1314875,32 гривень на вірний рахунок.

15 липня 2014 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято рішення №0011751700, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1712 гривень 08 копійок та нараховано пеню в розмірі 428 гривень 02 копійки за несвоєчасну сплату єдиного внеску (дата виникнення боргу - 22 жовтня 2013 року, дата зарахування коштів - 15 листопада 2013 року).

Іншим рішенням №0011761700 від 15 липня 2014 року податковий орган застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 40721 гривню 09 копійок та нарахував пеню в розмірі 407 гривень 21 копійку за несвоєчасну сплату єдиного внеску (дата виникнення боргу 21 листопада 2013 року, дата зарахування коштів - 21 листопада 2013 року).

Надаючи правову оцінку рішенням, що оскаржуються, суд зважає на таке.

Відносини, що виникають між контролюючими органами та платниками єдиного внеску, регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є, в тому числі, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4.3.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Частиною 11 статті 9 Закону передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

В силу положень частини 10 статті 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що чинним законодавством передбачена відповідальність страхувальника за несвоєчасну сплату єдиного внеску у вигляді застосування штрафних санкцій та пені.

При цьому, відповідно до пункту 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міндоходів України від 09 вересня 2013 року №454, звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів.

Однак, судом встановлено, що кошти позивачем перераховані вчасно, але на помилковий розрахунковий рахунок. Проте, неперерахування коштів у встановлений строк спонукало податковий орган для вжиття заходів у вигляді накладення на позивача штрафу та нарахування пені за ту кількість днів прострочення сплати, що була допущена.

Посилання представників позивача як на підставу для задоволення позову на те, що позивачем 13 листопада 2013 року надіслано до податкового органу листа із проханням перерахувати помилково сплачені кошти з одного рахунку на інший, не свідчать про відсутність підстав для застосування до нього штрафних санкцій та пені, оскільки самі ж представники позивача не заперечують факту сплати коштів на помилковий рахунок. При цьому суд звертає увагу на тому, що податковим органом протягом встановленого строку сформовано висновок про перерахування коштів на інший рахунок та надіслано до органу казначейства.

Відтак, несвоєчасна сплата коштів спричинена внаслідок вини позивача.

Крім того, в ході судового розгляду судом досліджувалися картки особового рахунку страхувальника - позивача, якими підтверджується несвоєчасна сплата єдиного внеску на рахунок податкового органу.

З огляду на викладене вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки рішення відповідають прийняті у відповідності до чинного законодавства.

З урахуванням положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович