Рішення № 40556468, 17.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2014 р. Справа № 914/2691/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСКОТЛОМОНТАЖ-ЛЬВІВ», м.Львівдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСВІТ-2008», м.Львівпро: стягнення 160 148,47 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Кротов В.Є. - представник (довіреність №22/07-14 від 22 липня 2014 р.);

від відповідача: не з»явився.

Права а обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України , суд роз»яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили.

СУТЬ СПОРУ: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСКОТЛОМОНТАЖ-ЛЬВІВ», м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСВІТ-2008», м.Львів про стягнення 160 148,47 грн. заборгованості, у тому числі: 131 943,60 грн. основного боргу, 9 029,99 грн. пені, 3% річних в сумі 4 793,35 грн., 14 381,53 грн. інфляційних втрат. Позивач просить також відшкодувати понесені судові витрати по справі.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.07.2014 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду; судове засідання призначено на 17.09.2014 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду у судовому засіданні висвітлені в ухвалі про порушення провадження у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 01.08.2014 року, що підтверджується повідомленням №79014 0904965 9 про вручення рекомендованого поштового відправлення. Відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі теж 01.08.2014 року, що підтверджується повідомленням №79014 0904864 0 про вручення рекомендованого поштового відправлення.

В судове засідання 17.09.2014 року позивач явку повноважного представника забезпечив. З підстав, наведених у позовній заяві та наданих суду поясненнях, представник позивача заявлені вимоги підтримав, просить задоволити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 17.09.2014 року явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву та витребовуваних судом документів, у тому числі доказів погашення заборгованості перед позивачем, не подав; заявлені позивачем вимоги не заперечив і не стпростував у встановленому чинним законодавством порядку. Причини, які обумовили невиконання вимог суду, їх поважність суду не повідомив і не довів в порядку, передбаченому ст.ст.33,34 ГПК України.

Як підтверджується матеріалами у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСВІТ-2008» в статусі юридичної особи включено до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код юридичної особи - 36078587, місцезнаходження за адресою: 79044, м.Львів, вулиця Княгині Ольги, будинок 5В., тобто місцезнаходження відповідача відповідає адресі, яку вказав позивач у позовній заяві і за якою відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у даній справі.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

У випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб»єкта господарювання.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі наявних у справі документів, враховуючи Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд дійшов висновку, що Відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом не скористався.

Із заявами, клопотаннями станом на 17.09.2014 року Відповідач до суду не звертався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

25 березня 2013 року укладено Договір купівлі-продажу №13-кп між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт-2008» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіскотломонтаж-Львів» (продавець), надалі - Договір.

Відповідено до п.1.1 Договору продавець зобов»язується передати у власність покупцю продукцію згідно специфікації (додаток №1) надалі -товар», а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару за Договором (п.1.2).

Відповідно до п.1.3 Договору, вартість товару становить 131 943,60 грн, в тому числі ПДВ - 21 990,60 грн.

Покупець зобов»язаний внести плату за придбаний товар протягом 20 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на товар. Плата за товар вноситься на підставі цього Договору (п.2.1 Договору).

Розрахунки за придбаний товар здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунка на рахунок продавця (п.2.2)Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, кожна сторона зобов»язується виконувати обов»язки, покладені на неї цим Договором і законодавством, а також сприяти іншій стороні у виконанні її обов»язків ( п.4.1 Договору).

У разі порушення покупцем строку оплати за товар, він сплачує пеню з сум недоїмки, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.7.1 Договору).

Відповідно до п.9.1, Договір діє з моменту підписання сторонами до повного виконання сторонами своїх зобов»язань, але не пізніше 31 грудня 2013 року.

Зміни умов цього Договору (п.12.1) здійснюються за погодженням сторін згідно з законодавством України.

Покупцем і продавцем підписано Специфікацію №1 (Додаток №1 до Договору №13-кп від 25 березня 2013 року), яка містить відомості про найменування товару, що погоджений сторонами для продажу, одиницю виміру, ціну без ПДВ, суму без ПДВ, загальну ціну Договору з ПДВ - 131 943,60 грн.

На виконання зобов»язань за Договором купівлі-продажу №13-кп від 25 березня 2013 року, по видатковій накладній №181 від 16 квітня 2013 року, позивач відпустив відповідачу товар, обумовлений у Специфікації №1, на загальну суму 131 943,60 грн.

Видаткова накладна №181 від 16 квітня 2013 року містить посилання на Договір №13-кп від 25 березня 2013 року, як на підставу відпуску товару; видаткова накладна завірена підписами уповноважених осіб як позивача так і відповідача, завірена гербовими печатками товариств. (продавця і покупця). Покупець прийняв товар від продавця без жодних зауважень та претензій, зокрема , щодо кількості та якості товару. Однак, у строки, встановлені у п.2.1 Договору купівлі-продажу, відповідач не провів розрахунку з позивачем за отриманий товар.

Позивач вживав заходів до врегулювання спору з відповідачем у добровільному порядку, скеровував покупцю претензію від 08.05.2014 року про сплату заборгованості за поставлений товар та сплату штрафних санкцій на загальну суму 163 259,62 грн. Відповідач отримав претензію позивача 12.05.2014 року, що підтверджується наявною у справі копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, однак залишив претензію без розгляду та без задоволення.

Станом на момент поступлення позовної заяви до суду (25.07.14р.) сума основного боргу склала 131 943,60 грн.

Окрім того, відповідно до умов в п.7.1 Договору позивач нарахував та заявив до стягнення 9 029,99 грн. пені , а відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних в сумі 4 793,35 грн. та 14 381,53 грн. інфляційних втрат (розрахунки наведені у Додатку №1 до позовної заяви від 22.07.2014 р., який додається до позовної заяви).

Відповідач заявлені позивачем вимоги не заперечив, як і не заперечив та не спростував належними та допустими доказами факту укладення з позивачем 25 березня 2013 року договору купівлі-продажу №13-кп; обставин, на яких грунтутються заявлені позивачем вимоги, у тому числі факту поставки позивачем по видатковій накладній №181 від 16 квітня 2013 року товару на суму 131 943,60 грн. за вказаним Договором; отримання цього товару відповідачем; наявність станом на момент звернення позивача з позовом до суду 131 943,60 грн. основного боргу.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права або обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підставою заявлених позивачем вимог є Договір купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується, не спростовано відповідачем, укладення сторонами договору купівлі-продажу №13-кп від 25 березня 2013 року та отримання відповідачем від позивача товару за цим Договором по видатковій накладній №181 від 16 квітня 2013 року, як і наявність на момент подання позову до суду у відповідача боргу перед позивачем в сумі 131 943,60 грн. за отриманий товар.

Слід зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999 р №88 із наступними змінами та доповненнями), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов»язаної з відпустом (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо термін виконання боржником зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.691 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,- за ціною, що визначається віждповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків

Договір є двостороннім, якщо правами та обов»язками наділені обидві сторони договору.До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.

Таким чином, наявністю печаток постачальника і покупця на договорі купівлі-продажу поставки №13-кп від 25 вересня 2013 року підтверджується факт його вчинення на умовах, які вказані у договорі.

Зміст договору №13-кп, як підстави виникнення цивільно-правового зобов"язання, визначається тими правами та обов"язками, які взяли на себе учасники (сторони) цього договору: продавець - позивач та покупець - відповідач, відповідно до умов цього договору і які закріплені і сформульовані в цьому договорі.

Договір№13-кп від 25 березня 2013 року є двостороннім договором, таким, що не укладений більш як двома сторонами, а лише постачальником та покупцем; договір не укладений на користь третьої особи.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, обумовлений в договорі, за видатковою накладною №181 від 16 квітня 2013 року.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на цій накладній, скріпленого гербовою печаткою відповідача. Зауважень, претензій щодо кількості, якості поставленого товару покупцем висуното до продавцю не було.

Згідно зі ч.2 ст.193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи наведене, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 131 943,60 грн. основного боргу за поставлений товар, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подано суду доказів оплати товару на вказану суму.

Відповідно до ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання. У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч.2 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.1 Договору у разі порушення покупцем строку оплати товару, він сплачує пеню з сум недоїмки, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із розрахунку (Додаток №1 до позовної заяви від 22.07.2014 р) Позивач нарахував пеню за період з 07.05.2013 року по 04.11.2013 року сумі 9 029,99 грн.

Розрахунок пені проведено позивачем вірно, відтак, вимога позивача про стягнення 9 029,99 грн. пені підлягає до задоволення повністю.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних в сумі 4 793,35 грн., нарахованих за період з 07.05.2013 р. по 22.07.2014 р.) та інфляційних втрат в сумі 14 381,53 грн. за період з 07.05.2013 р. по травень місяць включно 2014 р. та встановлено, що такі розрахунки проведено вірно, відтак, вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 4 793,35 грн. та 14 381,53 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, нга яких грунтутються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кож на сторона повинена довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суцд приймає тільки ті докази, які маю.ть значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтутьється на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 160 148,47 грн. заборгованості підлягають до задоволення повністю.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 р. складав 1218,00 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1827,00 грн. грн. покладається на відповідача і підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСВІТ-2008» (місцезнаходження: 79044, м.Львів, вул.Княгині Ольги, будинок 5В, ідентифікаційний код: 36078587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСКОТЛОМОНТАЖ-ЛЬВІВ»( місцезнаходження: 79044, м.Львів, вул.Природна, буд.5Б квартира 20; ідентифікаційний код: 37801512) 160 148,47 грн. заборгованості, у тому числі: 131 943,60 грн. основного боргу, 9 029,99 грн. пені, 3% річних в сумі 4 793,35 грн., 14 381,53 грн. інфляційних втрат ,а також - 3 202,97 грн. судового збору.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 17.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення у справі. Повний текст рішення виготовлено 22.09.2014 р.

Суддя Кітаєва С.Б.