Рішення № 40555993, 16.09.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2014 Справа № 920/1450/14

За позовом: Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою

відповідальністю "Торгсервіс", м. Кролевець, Сумська область

до відповідача: Миколаївського сільського споживчого товариства, с. Миколаївка,

Буринський район, Сумська область

про стягнення 6664 грн. 09 коп.

Суддя Зражевський Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Дзюба В.М. за дорученням від 01.09.2014року № 01-08/14юр

від відповідача: не з'явився

при секретарі Долгополовій Н.С.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 6664,09 грн., що складає 5359,52 грн. основного боргу за договором № 133 від 01.03.2011 року, 647,85 грн. пені, 535,95 грн. штрафу, 120,77 грн. - річних, а також судові витрати в сумі 1827,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення, що 09.09.2014 року відповідачем сплачена заборгованість в сумі 300 грн., тому уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 5059,52 грн. боргу, 647,85 грн. пені, 535,95 грн. штрафу, 120,77 грн. - 3% річних.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового направлення № 4033008718512 відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи. А тому, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази у даній справі, господарський суд встановив наступне:

01.03.2011 між позивачем - ВКП ТОВ "Торгсервіс" та відповідачем (покупцем) - Миколаївським сільським споживчим товариством укладено договір № 133, згідно умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцеві (поставляти) товар, на умовах, передбачених договором, а покупець зобов'язується у термін та на передбачених цим договором умовах приймати такий товар, оплачувати його вартість.

На виконання умов даного договору позивачем був поставлений товар на загальну суму 15909,31 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2.3 договору право власності переходить з моменту передачі товару в порядку, передбаченому п. 2.4, 2.5 договору.

Згідно п. 2.4. договору приймання товару покупцем здійснюється: за кількістю - згідно кількості, вказаної в супровідних документах, за якістю - в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Згідно п. 2.5 договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.1 договору оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування 100 % її вартості на розрахунковий рахунок постачальника, або внесення готівки в касу постачальника.

У відповідності з п. 4.2. договору передбачено відстрочку оплати за кожну окрему партію товару терміном 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару, але в будь-якому разі не пізніше наступної поставки товару.

За одержаний товар (включаючи повернення товару) відповідачем частково були здійснені розрахунки на загальну суму 10549,79 грн.

Станом на 16.09.2014 несплаченим залишається за відповідачем борг в сумі 5059,52 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Оскільки відповідачем не подані суду докази сплати існуючої заборгованості або стосовно цього аргументовані заперечення, господарським судом позовні вимоги по стягненню з відповідача 5059,52 грн. визнаються судом обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з пунктом 6.1. договору за кожен день прострочення оплати товару відповідач - покупець зобов'язаний сплатити на користь позивача - постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 6.4. договору за порушення терміну розрахунків за отриманий товар відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від неперерахованої суми.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума пені, нарахованої відповідачу складає 647,85 грн., штрафу - 535,95 грн.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічні приписи містяться у статті 230 Господарського кодексу України, якою визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір, встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 названого Кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При зазначених обставинах, вимоги позивача по стягненню з відповідача 647,85 грн. пені та 535,95 грн. штрафу визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені до суду вимоги по стягненню з відповідача 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 120,77 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі зазначеної правової норми позивачем правомірно нараховані відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних в сумі 120,77 грн., які є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Миколаївського сільського споживчого товариства (41736, Сумська область, Буринський район, с. Миколаївка, вул. К.Маркса, 1, код 01765578) на користь Виробничо - комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4, код 30033501) 5059,52 грн. боргу, 647,85 грн. пені, 535,95 грн. штрафу, 120,77 грн. - 3% річних, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складене 19.09.2014 року

Суддя Ю.О. Зражевський