Ухвала суду № 40555038, 02.09.2014, Апеляційний суд Сумської області

Копія

Справа №592/5985/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров Б. В.Номер провадження 22-ц/788/1620/14 Суддя-доповідач - Маслов В. О. Категорія - 39

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Криворотенка В. І. , Лузан Л. В. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 серпня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської міської ради, третя особа: ОСОБА_5 про встановлення факту батьківства та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги пояснення позивача стосовно зазначення в свідоцтві про народження імені і батьківства його батька, проігнорував його заяву щодо виклику свідків, позбавивши ОСОБА_3 можливості довести ті обставини, на які він посилається.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пояснення представника міської ради Горяєвої А.І., яка вважала рішення місцевого суду правильним, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення місцевого суду залишенню без зміни, виходячи з ч. 1 ст. 308 ЦПК України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 народився в м. Суми ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Його мати на той час у шлюбі не передбувала. Його батьками в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про народження, та копією запису акту про народження (а.с. 6, 45 а).

Також з запису акту про народження ОСОБА_3 вбачається, що в графі відомості про батька батьком дитини зі слів матері зазначено ОСОБА_7 та не зазначено його дати народження (а.с. 45а).

В своїй позовній заяві позивач стверджує, що його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1, який належав батьку на праві власності та просив встановити факт, що померлий ОСОБА_7 є його батьком, та визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на вказаний будинок.

В судовому засіданні місцевого суду оглянуті матеріали інвентаризаційної справи № 61402 з якої вбачається, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_10, відомості про ОСОБА_7 по справі відсутні, є відомості, що за виготовленням документів на домоволодіння зверталась ОСОБА_11. Домоволодіння має пічне опалення та його житлова частина складається з однієї житлової кімнати площею 15.2 кв.м. та кухні площею 12.2 кв.м. Докази про проживання матері позивача у вказаному домоволодінні з малолітніми дітьми та ведення спільного господарства з померлим ОСОБА_7 в інвентарній справі відсутні.

Згідно актового запису про смерть № 186 від 01 лютого 2014 року та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Суми (зворот а.с. 37 - 39).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 73/14, копія якої є на а.с. 37 - 43, позивач та третя особа по справі ОСОБА_5 звернулися до ІІІ Сумської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог ст. 53 КпШС України позивачем не надано доказів, які б з достовірністю підтверджували факт батьківства ОСОБА_7 стосовно позивача. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС України, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Отже, якщо дитина, батьківство щодо якої оспорюється, народилась до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати норми КпШС України.

Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_3 народився в м. Суми ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тому до даних правовідносин необхідно застосовувати норми КпШС України від 20 червня 1969 року.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 53 КпШС України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач по справі не надав суду належних доказів на підтвердження своїх доводів, що його матір ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спільно проживали та вели господарство у 1980 році, що померлий виховував або утримував його як власного сина або інших доказів, які б з достовірністю підтверджували факт батьківства. Суд не міг постановити рішення на припущеннях позивача, а тому постановив обґрунтоване рішення про відмову у позові.

Твердження апелянта, що місцевий суд не взяв до уваги пояснення позивача стосовно зазначення в свідоцтві про народження прізвища його батька не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки як вбачається з матеріалів справи вказане питання досліджувалось місцевим судом. Крім того, на запит суду Ковпаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції надіслав копію запису акту про народження ОСОБА_3 (а.с. 45а), де вказані аналогічні відомості про батька позивача, які зазначені і в його в свідоцтві про народження. Ці записи про батька зроблені зі слів матері позивача. Доводи позовної заяви та апеляційної скарги, що в момент видачі свідоцтва про народження була присутня тільки матір позивача, яка вказала своє прізвище ОСОБА_3 і для батька дитини, оскільки шлюб батьків не був зареєстрований, не є достатніми для задоволення позову.

Посилання апелянта, що суд першої інстанції проігнорував заяву позивача щодо виклику свідків не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки як пояснив позивач в місцевому суді свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, яких він зазначив в позові не хочуть з'являтися в судове засідання через різні обставини, тому суд був позбавлений можливості допитати вказаних свідків.

Судом першої інстанції допитана у якості свідка мати позивача, яка підтвердила позов, однак, по-перше, вона є особою, зацікавленою у вирішенні спру на користь сина, а, по-друге, своїм поясненням не надала документального або іншого достовірного підтвердження про спільне проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_7 у 1980 році. Немає ніяких доказів і про визнання ОСОБА_7 свого батьківства відносно позивача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Позивач визнає, що з ОСОБА_7 він не проживав, про його смерть не знав і в похованні участі не приймав. Пізніше один знайомий переказав йому про смерть ОСОБА_7, похованням якого займалася ОСОБА_14. Позивач не ставить питання про залучення останньої до участі у справі, хоча визнає, що вона може бути спадкоємицею після смерті ОСОБА_7, який перебував у іншому шлюбі. Позивач також стверджує, що має ще одну повнокровну сестру ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, однак позивач не згадує про неї ні в заяві про прийняття спадщини, ні в позовній заяві посилаючись на погані відносини з нею.

За викладених обставин і фактів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, у відповідності зі ст. 212 ЦПК України дав оцінку зібраним доказам і вирішив спір у відповідності з законом, тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 серпня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -