Рішення № 40554771, 11.09.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2014 Справа № 917/1466/14

За позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

До відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, 26020, АДРЕСА_1

Про стягнення 8 950,27 грн., в т.ч. 4 361,42 грн. - заборгованості відповідача за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договору № 2313 від 01.09.2011 р. (в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.10.2011 р.) за період жовтень - грудень 2013 року та січень-квітень 2014 року (включно), 4 297,47 грн. - пеня, 39,53 грн. - 3 % річних та 251,85 грн. - інфляційні втрати

Суддя Бунякіна Ганна Іванівна

Представники

від позивача: Стасовська Н.І. (див. протокол судового засідання);

від відповідача: ОСОБА_2 (див. протокол судового засідання);

11.09.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Полтава 8 950,27 грн., в т.ч. 4 361,42 грн. - заборгованості відповідача за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договору № 2313 від 01.09.2011 р. (в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.10.2011 р.) за період жовтень - грудень 2013 року та січень-квітень 2014 року (включно), 4 297,47 грн. - пеня, 39,53 грн. - 3 % річних та 251,85 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач письмового відзиву для залучення до матеріалів справи не надав, у судовому засіданні проти позову не заперечував, повідомив про сплату основної заборгованості та заявив усне клопотання про зменшення розміру пені - стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з огляду на тяжкий фінансовий та сімейний стан.

Представник позивача проти клопотання не заперечував.

Позивач надав суду заяву № 29-01/5641 від 11.09.2014 року (вх. № 11794 від 11.09.2014 року) про припинення провадження у справі в порядку ч. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 361,42 грн. з огляду на погашення вказаної заборгованості. На підтвердження викладеної обставини до заяви залучено довідку ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" № 29-01/5642 та копію квитанції № 6РР1076 від 11.09.2014 року.

Обидва клопотання судом задовольняються за мотивуванням, викладеним нижче.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

01.09.2011 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (споживач) укладено Договір № 2313 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір, а.с. 12-13), за умовами якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі по АДРЕСА_3 - піцерії, а споживач зобов'язувався сплатити теплову енергію у вигляді гарячої води на умовах цього договору.

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- оплата за опалення, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. На момент укладання договору : оплата за опалення в розмірі 12,08 грн. за 1 кв.м загальної площі в місяць протягом опалювального періоду для споживачів 3 групи. Площа приміщень 53,0 кв.м. Оплата в місяць складає 640,24 грн. з урахуванням ПДВ (п. 15 Договору);

- споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця (п. 18 Договору );

- у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-XI від 20.05.99 р., а також стягується 3 % річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України (п. 19 Договору);

- даний Договір укладений на період з 01.09.2014 року по 31.12.2016 року, а частині розрахунків до їх повного завершення (п. 24 Договору).

За даними позивача в порушення умов договору відповідач не розраховувався за постачання теплової енергії за період з 01.10.2013 року по 30.04.2014 року, з огляду на що утворилась заборгованість у сумі 4 361,42 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8 950,27 грн., в т.ч. 4 361,42 грн. - заборгованості відповідача за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договору № 2313 від 01.09.2011 р. (в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.10.2011 р.) за період жовтень - грудень 2013 року та січень-квітень 2014 року (включно), 4 297,47 грн. - пеня, 39,53 грн. - 3 % річних та 251,85 грн. - інфляційні втрати.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо постачання відповідачу теплової енергії. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України за отриману теплову енергію вчасно не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Дана обставина відповідачем визнається.

Вище зазначалося, що відповідач у судовому засіданні повідомив про сплату основного боргу в сумі 4 361,42 грн., а позивач надав заяву № 29-01/5641 від 11.09.2014 року (вх. № 11794 від 11.09.2014 року) про припинення провадження у справі в порядку ч. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 361,42 грн. з огляду на погашення вказаної заборгованості.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 361,42 грн., а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 39,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 251,85 грн., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 19 Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2313 від 01.09.2011 року сторони передбачили, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-XI від 20.05.1999 р..

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 297,47 грн. пені, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право за власною ініціативою зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як зазначалося вище, відповідач заявив усне клопотання про зменшення розміру пені, а саме - стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з огляду на тяжкий фінансовий та сімейний стан. Представник позивача проти клопотання не заперечив.

При вирішенні вищезазначеного клопотання, суд приймає до уваги, що на момент прийняття рішення по справі основна заборгованість відповідачем сплачена. Крім цього, штрафні санкції є надмірно великими у порівнянні із заборгованістю відповідача.

Враховуючи вищевикладене, застосування до відповідача штрафних санкцій (пені) у розмірі 4 297,47 грн. може привести до погіршення фінансового стану ФОП ОСОБА_2, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку щодо доцільності зменшення розміру пені до розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши підрахунок нарахування пені з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня суд прийшов до наступного висновку (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в частині стягнення 174,51 грн., в частині стягнення з відповідача 4 122,96 грн. пені у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 39,53 грн. 3 % річних, 251,85 грн. інфляційних втрат та 174,51 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4 122,96 грн. задоволенню не підлягають, в частині стягнення 4 361,42 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

У п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 36020) ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008) код ЄДРПОУ 03338030, р/р 260007148 в АК "Полтава - банк", МФО 331489 - 39,53 грн. 3 % річних, 251,85 грн. інфляційних втрат, 174,51 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В частині позовних щодо стягнення 4 122,96 пені - у позові відмовити.

4. В частині позовних щодо стягнення 4 361,42 грн. основного боргу - провадження у справі припинити в порядку п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складено 18.09.2014 року.

СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.