Постанова № 40552061, 17.09.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа № 903/544/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на рішення господарського суду Волинської області від 08.07.14 р.

у справі № 903/544/14 (суддя Слупко Валентина Леонтіївна )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокапітал України"

відповідач Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище"

про стягнення 371 231,17 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Гончарова О.О., представника, довіреність в справі.

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року у справі №903/544/14 у зв'язку із зайнятістю суддів Гулової А.Г. та Маціщук А.В. у розгляді інших справ та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Сініцина Л.М. .

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 08 липня 2014 року у справі № 903/544/14 (суддя Слупко В.Л.)позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокапітал України" до Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" про стягнення 371 231,17 грн.задоволено повністю.

Стягнуто з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокапітал України" 371 231,17грн. в тому числі: 343 750 грн. основного боргу та 27 481,17 грн. пені, а також витрати по судовому збору в сумі 7 425 грн.

Задовольняючи позов та застосовуючи положення ст.193, Господарського кодексу України, ст.ст.11, 526, 546, 548, 549, 612, 693, 712 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що відповідач, всупереч умовам договору та додатку до нього товар не поставив, передоплату не повернув, що по суті ним не заперечується у клопотанні про відкладення розгляду справи, в якому відповідач зазначає про можливість повернення коштів після реалізації врожаю 2014 року, а тому дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з нього 371 231,17 грн. в тому числі: 343 750 грн. основного боргу та 27 481,17 грн. пені.

Не погодившись з постановленим рішенням, Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище" звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції являється незаконним та необ'єктивним через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам, дійсним матеріалам справи та чинному законодавству України. Вважає, що дане рішення підлягає скасуванню через порушення норм процесуального законодавства з наступних підстав.

Вказує, що ними було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи із підстав надання можливості для проведення розрахунку та подальшою участю під час слухання справи, обґрунтовуючи його неможливістю прибути саме 08 липня 2014 року до суду. Вважає, що судом порушено його права, передбачені статтею 22 ГПК України.

Зауважує, що відповідно до акту перевірки якості зерна та його комерційній придатності від 14 березня 2014 року, комісія у складі визначених осіб наочно встановила наступне:

- в результаті пошкодження покрівлі даху, 80 % площі зберігання зерна кукурудзи було замочено водою, що виникла в результаті проходження короткочасного сильного із поривами вітру дощу;

- на відчуття за допомогою дотику долоні руки було встановлено значне підвищення вологості, чіткий показник якої не має можливості визначити за допомогою підручних засобів;

- в результаті пошкодження покрівлі даху, були помітні на значній частині площі зберігання зерна кукурудзи, уламки шиферу, деревини та іншого сміття невідомого походження, відсоткове відношення котрих не має можливості визначити;

- в приміщенні зберігання зерна кукурудзи відчувається різкий та неприємний запах прілості (можливо навіть цвітіння), концентрація якого зосереджувалась поблизу площі зберігання зерна кукурудзи.

Вказує, що одним із ключових висновків роботи комісії було винесення на розгляд голови ФГ "Агроінвест-Топилище" питання щодо звернення до експертних установ для визначення показників погіршення якості зерна кукурудзи, котре зберігається за адресою тракторної бригади села Топилище, Іваничівського району, Волинської області.

Звертає увагу на той факт, що в результаті звернення голови ФГ "Агроінвест-Топилище" до Володимир-Волинської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини у Волинській області, на підставі звіту про результати дослідження матеріалу було встановлено те, що кукурудза не відповідає як державним стандартам, так і показникам якості, встановленим договором поставки № 290114/168-К від 29.01.2014 року.

Із метою недопущення розповсюдженню різного роду збудників рослин хвороб, розповсюдженню інших тваринних інфекцій, на підставі акту комісії ФГ "Агроінвест-Топилище", керуючись звітом про результати дослідження матеріалу (кукурудзи) було прийнято рішення про списання із балансу підприємства готової продукції кукурудзи.

Пунктом 1 частини 1 ст. 263 ЦК України непереборна сила визначена як надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Пунктами договору поставки №290114/168'К від 29.01.2014 року, зазначено, що про настання обставини, котрі перешкоджають виконання своїх обов'язків, інша сторона повинна повідомити протягом 7 днів.

ФГ "Агроінвест-Топилище" із метою пошуку порозуміння між підприємствами Позивача та Відповідача, звернулось до Позивача із листом ,в якому повідомило про наявність форс-мажорних обставин та неможливість виконання своїх зобов'язань саме у строки передбачені договором, та гарантуванням їх виконання при настання першої об'єктивної можливості.

Зазначає, що в силу незалежних від них обставин вони не в змозі здійснити поставку продукції, адже та продукція, котра була вирощена за результатами 2013 сільськогосподарського року у ФГ "Агроінвест-Топилище" не має з огляду на зазначене вище, а вирощення продукції 2014 сільськогосподарського року буде мати місце у вересні - жовтні 2014 року, так як їх насіння лише засіяні.

ФГ "Агроінвест-Топилище" просить врахувати, що нинішній початок сільськогосподарського 2014 року виявився вкрай складним не лише для їхнього господарства, а й для багатьох господарств регіону.

Просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 08 липня 2014 року по справі № 903/544/14.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Агрокапітал України" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого з покликанням на ст. 614,617 ЦК України, ст. 218, 219 ГК України, п.п. 11.1-11,4 Договору поставки № 290114/168-К звертає увагу, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, якщо це є наслідком дії непереборної сили. Настання форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджене Торговельно-промисловою палатою України. Погодні явища, такі як град, сніг, ураганний вітер, дощ, засуха не є форс-мажорними обставинами за Договором № 290114/168-К.

Вказує, що всупереч умовам договору, на підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору) відповідач направив позивачу копії наступних документів: акт перевірки якості зерна та його комерційної придатності від 14.03.2014р., складений комісією працівників відповідача; звіт про результати дослідження зразку матеріалу (кукурудзи), складений Володимир - Волинською міжрайонною державною лабораторією ветеринарної медицини ГУ ветеринарної медицини у Волинській області за вих. № 000120 від 18.03.2014р.; акт на списання готової продукції від 18.03.2014р., складений комісією працівників відповідача.

Звертає увагу, що в листі відповідача № 24-1/03 від 24.03.2014р. відсутня інформація про його звернення до Торгово-промислової палати України з питань проведення обстеження пошкодженого зерна кукурудзи та місця його зберігання за наслідками короткочасного сильного із поривами вітру дощу, який стався в березні 2014 року та отримання відповідного Висновку ТПП України.

Крім того, всупереч вимогам законодавчих актів надані відповідачем документи не містять інформації ані щодо початку дії такого форс-мажору, ані щодо моменту закінчення цього періоду та щодо його впливу на можливість виконання зобов'язань відповідачем.

Тобто, документи, надані відповідачем, не можуть вважатися належним підтвердженням обставин форс-мажору.

Також зазначає, що форс-мажорні обставини звільняють лише від відповідальності за невиконання зобов'язання протягом часу дії форс-мажору. Проте, це не може бути підставою звільнення від виконання зобов'язання взагалі.

Виходячи з аналізу статті 263 ЦК України, статті 218 ГК України та умов Договору поставки, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови якщо дані обставини сталися не з вини сторін, такі обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. Аналогічна позиція викладена в п.п. 46, 47 Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/211 від 07.04.08р.

З листа відповідача за вих. № 24-1/03 від 24.03.2014р. та доданих до нього документів однозначно вбачається, що причиною проникнення дощової води в місце зберігання зерна кукурудзи є неналежний технічний стан даху цього приміщення (за адресою тракторної бригади с. Нехвороща Володимир-Волинського району Волинської області), що й призвело до замочення дощовою водою 387,5 т зерна кукурудзи.

У такому випадку, невиконання відповідачем обов'язку по забезпеченню належного стану даху приміщення та, в разі необхідності, проведення його ремонту, знаходяться у причинному зв'язку із залиттям товару за Договором поставки № 290114/168-К від 29.01.2014р.

Вказує,що в акті перевірки якості зерна та його комерційної придатності від 14.03.2014р., міститься інформація, що комісією відповідача було прийнято рішення винести на розгляд його керівництва питання щодо притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності завідуючого складом Касьяна О.Г.

На думку позивача ,відповідачем фактично не заперечується наявність причинного зв'язку між його дією (дії працівників юридично сприймаються як дії самої юридичної або фізичної особи) і втратою товару, тобто наявність вини відповідача.

Додатково звертає увагу суду, що в Акті на списання готової продукції, складеного 18.03.2014 року комісією у складі працівників ФГ "Агроінвест - Топилище" вказано, що внаслідок пошкодження покрівлі даху зерно кукурудзи в кількості 385,7 т (на суму 339 416,00 грн.) було замочено водою, що стало причиною непридатності для його подальшого використання. Тому ця продукція підлягає списанню з балансу Відповідача.

Статтею 4 Договору поставки та п. 1 Додатку № 1 до Договору сторони передбачили поставку зерна кукурудзи врожаю 2013 року власного виробництва в кількості 500 т загальною вартістю 687 500,00 грн.

Зауважує, що відповідач не представив жодних доказів, які підтверджують відображення в бухгалтерському та податковому обліку збитків від форс-мажору.

Вважають , що посилання відповідача на форс-мажорні обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за Договором поставки № 290114/168-К від 29.01.2014р. є безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Просить рішення господарського суду Волинської області від 08.07.14р. залишити без змін, а апеляційну скаргу ФГ "Агроінвест- Топилище" залишити без задоволення.

В судове засідання апелянт не з'явився, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений належним чином та заздалегідь, про що свідчить реєстр про відправку рекомендованої кореспонденції (а.с. 151).

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (інформаційний лист ВГСУ від 15.03.2007 р.01-8/123 " Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" ).

Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту "Укрпошти" поштове відправлення 3300110854069, що ухвала суду про призначення справи до розгляду на 17.09.14р. вручена адресату (одержувачу) особисто 30.07.14р. (а.с. 152).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві. Просив залишити рішення господарського суду без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокапітал України" та Фермерським господарством "Агроінвест-Топилище" було укладено договір поставки № 290114/168-К, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача 500 тонн кукурудзи в період з 1 по 28 лютого 2014 року вартістю 687 500 грн. (а.с. 21-22).

Згідно пунктів 4,5 додатку №1 до договору сторони визначили, що розрахунок за даний товар проводиться на розрахунковий рахунок продавця по попередній оплаті в розмірі 50 % за партію товару платіжним дорученням після надання наступних документів: 1) факсокопії рахунка - фактури; 2) підписаного договору та додатка зі сторони продавця, а остаточний розрахунок - по факту відвантаження товару (а.с. 23).

На виконання умов п.4. додатку №1 до договору та на підставі отриманого від відповідача рахунку № 5 від 29.01.2014р. ТзОВ "Агрокапітал України" 30.01.2014р. перерахувало на поточний рахунок відповідача 50% вартості товару в сумі 343 750 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2416 від 30.01.2014р. (а.с. 25).

Всупереч умовам договору та додатку до нього відповідач товар не поставив, передоплату не повернув, що по своїй суті не заперечується відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи, в якому відповідач зазначає про можливість повернення коштів після реалізації врожаю 2014 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 17.05.2014р. позивач надіслав ФГ "Агроінвест -Топилище" претензію з проханням поставити 500 т кукурудзи врожаю 2013р. протягом семи днів з моменту отримання претензії та сплатити штрафні санкції в розмірі 22 113,01 грн. протягом п'яти днів з моменту отримання претензії(а.с.40-45).

Однак, ФГ "Агроінвест-Топилище" відповіді не надіслало.

30.05.2014р. ТзОВ "Агрокапітал України" вдруге було надіслано претензію з вимогою повернення попередньої оплати за товар в сумі 343 750 грн. та сплати штрафних санкцій в розмірі 25 691,78грн. за прострочення поставки товару протягом п'яти днів з моменту отримання претензії (а.с.59-64).

ФГ "Агроінвест-Топилище" повторно проігнорувало претензію.

Оскільки відповідачем свої зобов'язання по договору поставки не виконано (товар не поставлено), передоплату у сумі 343 750 грн. не повернуто, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми боргу .

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства .

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки станом на час прийняття рішення судом першої інстанції відповідач всупереч умовам договору та додатку до нього товар не поставив, передоплату у сумі 343 750 грн. не повернув, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув вказану суму з відповідача на користь позивача.

Згідно ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п.10.3 Договору відповідач зобов'язався в разі порушення ним умов та/або терміну поставки товару, сплатити позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення постачання товару, що згідно розрахунку позивача за період з 01.03.2014р. по 30.05.2014р. становить 27 481,17 грн.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи доведеність факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем правомірно нараховано пеню.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені, який наданий позивачем, вважає його правильним та арифметично вірним, в розмірі 27 481,17грн..

Разом з тим, Рівненський апеляційний господарський суд відзначає, що твердження апелянта про неправомірне відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Так, відповідно до матеріалів справи, відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи, про свідчить зворотне повідомлення про вручення ухвали суду про призначення розгляду справи на 08.07.14р.( а.с.68).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з статтею 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Так, відповідно до статті 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому зазначено повноваження адвоката.

Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Таким чином, відповідно до чинного законодавства України, надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними та надуманими, оскільки будучи повідомленим про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 13 червня 2014 року про надання письмових та нормативно обґрунтованих пояснень по суті позову, доказів, що підтверджують викладені обставини не подав, що давало суду першої інстанції право розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Також, судом апеляційної інстанції не береться до уваги твердження апелянта про наявність форс-мажорних обставин, що спричинили псування зерна кукурудзи та те, що дана обставина звільняє ФГ "Агроінвест-Топилище" від відповідальності.

Положеннями частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належно виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 218 Господарського процесуального кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частина 4 статті 219 ГК України надає сторонам зобов'язання право передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин (Така ж позиція викладена і п.п.46,47 Інформаційного листа ВГСУ №01-8/211 від 07.04.08р.).

Так, відповідно до умов договору поставки № 290114/168-К від 29.01.2014р. настання форс - мажорних обставин повинне бути документально підтверджено Торговельно - промисловою палатою України. Невчасне сповіщення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону посилатися на них. У разі не припинення дії обставин непереборної сили протягом 30-ти днів, сторони мають право розірвати договір і повернути один одному сплачені грошові кошти та/або поставлений товар. Погодні явища, такі як град, сніг, ураганний вітер, дощ, засуха, не є форс-мажорними обставинами по цьому договору (п.п.11.3,11.4 Договору).

Рівненський апеляційний господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній висновок Торговельно - промислової палати України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), а наявний звіт про результати дослідження матеріалу (кукурудзи) вих. 000120 від 18.03.14р. Володимир-Волинської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини у Волинській області не може слугувати підтвердженням даного факту.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача - 371 231,17грн. в тому числі: 343 750 грн. основного боргу та 27 481,17грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору .

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 08 липня 2014 року у справі № 903/544/14.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 08 липня 2014 року у справі №903/544/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агроінвест -Топилище" залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.