Постанова № 40552048, 17.09.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа № 918/1631/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Гулова А.Г.

при секретарі судового засідання Сливінському О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." від 10.07.2014 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.14 р. у справі № 918/1631/13

за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ставищенська сільська рада Брусилівського району

до відповідача Акціонерного товариства "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А."

про стягнення в сумі 1 504 079 грн. 86 коп.

за участю представників:

від позивача: Білий В.Л. - завідувач юридичного сектору, довіреність в справі;

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився;

від відповідача: Пінчук В.В. - представник, довіреність в справі.

В судовому засіданні взяла участь старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Рівненської області прокуратури Рівненської області - Прищепа О. М.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.06.2014 р. у справі № 918/1631/13 (суддя Кочергіна В.О.) задоволено позов Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ставищенської сільської ради Брусилівського району до Акціонерного товариства "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А."; стягнуто з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області для зарахування: в дохід Державного бюджету України - 451 223 грн. 95 коп.; в дохід бюджету Житомирської обласної ради - 300 815 грн. 97 коп.; в дохід бюджету Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області - 752 039 грн. 93 коп.; стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 30 081 грн. 60 коп. При прийнятті рішення суд виходив з того, що факт здійснення забору води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спецводокористування є підставою для відшкодування шкоди державі, що виражена у витратах, які зазнала держава внаслідок втрати власності народу України та порушеного права; розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів проведено відповідно до пункту 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів № 389 від 20.07.2009 р.; причинний зв'язок між неправомірною поведінкою та збитками полягає в тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме самовільного водокористування державі завдано збитків; позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." звернулося з апеляційною скаргою від 10.07.2014 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.2014 р. у справі № 918/1631/13, постановити нове, в якому в позовних вимогах відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені пункти 1, 2, 4 частини 1 статті 104 ГПК України. В акті перевірки, постанові про притягнення до адміністративної відповідальності та приписі не встановлені факти забору води з водних об'єктів. Це не є спеціальним водокористуванням, відповідно і в дозволах на спеціальне водокористування необхідності не має. Інспекцією порушено порядок проведення перевірок. Відповідачем сплачено лише невелику частину претензійних вимог Державної екологічної інспекції, що становить не більше 5 % від загальної суми позовних вимог, в такому разі борг не можна вважати визнаним. Це не є забір води на виробничі потреби асфальто-бетонного заводу на території Ставищенської сільської ради, яке здійснюється з свердловин, що розташовані на території заводу. Державні акти на право власності на земельні ділянки видані директору та членам ФГ "Калина" ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, з чого випливає що вони є власниками земельних ділянок на яких розташована виробнича база Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.". Відповідно до договору оренди господарського двору від 04.08.2011 р. ФГ "Калина" передало представництву "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в строкове платне володіння і користування господарський двір (будівельно-виробничу базу) загальною площею 120 000 м2, розташований за адресою Брусилівський район, с. Ставище, Хутір "Полісся", вул. Козацька, 1. Відповідно до постанови КМУ від 12.12.1994 р. № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" - підземні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Разом з тим, суд виніс рішення, мотивуючи задоволення позовних вимог на підставі КУпАП - статті 48 "Порушення права державної власності на води", а не статті 47 - Порушення права державної власності на надра", яка регулює належні відносини. Господарський двір необхідно визначати як певна частина земельної ділянки, а виробнича база як об'єкт в який входять різні споруди, будівлі, цехи, пристрої для здійснення певного виду діяльності. В даному випадку повинні застосовуватися вищевказані положення законодавства, які будуть регулювати дані відносини. З урахуванням норм чинного законодавства, ФГ "Калина" здійснило своє право на реалізацію правомочності користування своєю власністю. Актами прийому-передачі до договору оренди господарського двору (будівельно-виробничої бази) ФГ "Калина" Представництву "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." від 04.08.2011 р., 19.02.2012 р., 01.03.2012 р., 30.09.2013 р. визнано, що стан об'єкта оренди на момент здачі його в оренду відповідає умовам договору, недоліки відсутні (пункти 2). Забір підземних вод на виробничі потреби асфальто-бетонного заводу Представництва "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району здійснюється з свердловин, які розташовані на території заводу. Представництво "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." реалізує своє право на користування підземними водами, тим самим задовольняючи свої власні господарсько-побутові потреби для здійснення своєї господарської діяльності в межах законодавства України. Представництвом була видобута вода згідно встановленого статтею 23 Кодексу України "Про надра" ліміту, який не перевищує 300 куб. м/добу., що відповідає умовам зазначеним у вищевказаній статті. Судом порушено законодавчо встановлені положення про прийняття рішення.

В доповненні до апеляційної скарги Представництво "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." зазначає, що Постанову від 18.07.2012 р., якою керівника Представництва було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 48 КУпАП скасовано постановою Рівненського міського суду від 28.07.2014 р. Оскільки факт заподіяння збитків внаслідок самовільного водокористування передбачений статтею 48 КупАП скасований, у зв'язку з тим, що в діях відсутній склад вищевказаного правопорушення, то відповідальність за заподіяну шкоду виключається. Відповідно до норм законодавства, у разі наявності шкоди посадові особи повинні були зазначити відомості про факт нанесення шкоди та про її розмір, що не було зроблено під час проведення перевірки на Представництві. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинній зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Правопорушення, яким обґрунтовуються вимоги позивача скасоване, відповідно відповідальність за заподіяну шкоду виключається і шкода не може бути стягнена. Просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції у справі № 918/1631/13 та постановити нове рішення, яким у позовних вимогах про стягнення заподіяної державі шкоди в сумі 1 504 079 грн. 86 коп. відмовити в повному обсязі.

Виконуючий обов'язки Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у відзиві просить залишити апеляційну скаргу представництва "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.2014 р. у справі № 918/1631/13 - без змін, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення суд виходив з обґрунтованості позовних вимог прокуратури, вказавши на наявність складу деліктного правопорушення, доведеністю факту заподіяння шкоди, протиправністю і винністю дій відповідача та причинно-наслідковим зв'язком таких дій із завданою шкодою. За приписами чинного законодавства підземні води виступають як природний ресурс з подвійним правовим режимом, у зв'язку з чим їх видобування і використання потребує як наявності дозволу на спецводокористування, так і спеціального дозволу на видобування підземних вод. Зміст спеціального водокористування становить будь-яка діяльність, яка передбачає забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв і скидання забруднюючих речовин або скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.-10.07.2012 р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області встановлено, що забір води, на виробничі потреби асфальто-бетонного заводу Представництва на території Ставищенської сільської ради здійснюється з трьох артезіанських свердловин, які розташовані на території заводу. Як встановлено перевіркою та підтверджується матеріалами справи, відповідачем здійснювався забір води із водних об'єктів із застосуванням технічних пристроїв, тобто, провадилося спеціальне водокористування в розумінні статті 48 Водного кодексу України. Не обґрунтованим, та таким, що немає жодного нормативного підґрунтя є твердження відповідача про те, що сплата Представництвом 70 000 грн. в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі не може свідчити про визнання обґрунтованості претензійних вимог екологічної інспекції. Питання, правомірності чи неправомірності використання Представництвом "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." орендованої у ФГ "Калина" земельної ділянки, на якому наголошує апелянт, не відноситься до даного господарсько-правового спору, не стосується предмету доказування та не впливає на вирішення питання щодо обґрунтованості позовних вимог міжрайонної прокуратури чи законності рішення суду першої інстанції. Посилання апелянта на положення статті 23 Кодексу України "Про надра" є безпідставними, оскільки з аналізу даної норми випливає, що надрокористувач вправі видобувати прісну підземну воду без спеціального на те дозволу та гірничого відводу в разі наявності в останнього речових прав на земельну ділянку, набутих у встановленому земельним законодавством порядку, а також визначених мети використання та обсягу видобування водних ресурсів. Без спеціального дозволу може видобуватися вода з метою подальшого її використання для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. Однак, із поданих звітів про використання води вбачається, що скаржником забрана зі свердловин вода фактично використовується для виробничих, а не побутових чи господарсько-питних потреб. За таких умов, положення частини 1 статті 23 Кодексу України "Про надра" не можуть бути застосовані для вирішення даного господарсько-правового спору. Чинним законодавством передбачено обов'язок отримання підприємствами як дозволу на спеціальне водокористування, так і дозволу на користування ділянкою надр у вигляді акту про надання гірничого відводу чи спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Позов Енцо Статі до Державної екологічної інспекції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 1.8.07.2014 р. був поданий вже після винесення оскаржуваного рішення, а тому не може свідчити про наявність будь-якої з передбачених частиною 1 статті 104 ПІК України підстав скасування судового рішення. При вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." доказів відсутності вини у нанесенні шкоди під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано, до апеляційної скарги та доповнень до неї таких доказів також не долучено. В апеляційній скарзі доводів, що свідчили б про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції не наводиться, а твердження про порушення судом норм матеріального права зроблено внаслідок хибного тлумачення нормативно-правових актів, згідно яких здійснюється регулювання спірних правовідносин.

Позивач - Державна екологічна інспекція у Житомирській області у запереченні на апеляційну скаргу зазначає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. не підлягає до задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.2014 р. є законним та таким, що винесено відповідно до чинного законодавства України. В ході проведеної 10.07.2012 р. перевірки встановлено та в акті перевірки зафіксовано що відповідач здійснював спеціальне водокористування підземною водою із трьох артсвердловин підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу на водокористування. Інспекцією на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 20.07.2009 р. № 389, зроблено розрахунок розміру шкоди, завданої державі та виставлено претензію № 64-15/5 від 19.07.2012 р. на загальну суму 889 261,32 грн. та претензію № 76-16/5 від 23.08.2012 р. По претензії № 76-16/5 відповідачем було сплачено 70 000,00 грн., тобто визнана претензія та шкода яка була їм заподіяна. Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами КМУ, наказами Мінприроди Держекоінспекції, а також Положенням. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ставищенська сільська рада Брусилівського району у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення не суперечить нормам чинного законодавства, ухвалено відповідно до вимог закону, судом повно з'ясовано та встановлено обставини, що мають значення для справи; норми матеріального права не порушено. На території Ставищенської сільської ради, Брусилівського району, Житомирської області розташовувалася тимчасова виробнича база по виробництву асфальтно-бетонних сумішей Акціонерного товариства "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." в особі його Представництва "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А." Під час проведення перевірки працівниками екологічної інспекції встановлені порушення вимог природоохоронного законодавства у діяльності виробничої бази - самовільне користування підземною водою; внесено припис про усунення порушень природоохоронного законодавства, а також направлено на адресу представництва претензії, з розрахунком збитків заподіяних самовільним водокористуванням, щодо відшкодування збитків спричинених внаслідок самовільного користування підземною водою. Представництво повинно було здійснювати спеціальне водокористування на підставі та відповідно з дозволом на спецводокористування. Сам відповідач не заперечує того факту, що ним здійснювався забір води з підземного горизонту та визнав факт заподіяння шкоди і частково відшкодував збитки сплативши кошти. Судом першої інстанції, обґрунтовано зроблено висновок про те, що відповідачем по справі здійснено забір води з підземного горизонту за відсутністі дозволу на спеціальне водокористування. Такими діями заподіяно державі збитки. Посилання апелянта в доповненні до апеляційної скарги на постанову Рівненського міського суду від 28.07.2014 р., якою було скасовано постанову Інспектора Державної екологічної інспекції в Житомирській області щодо притягнення до адмінвідповідальності Енцо Статі, як на підставу для скасування рішення суду, є безпідставним.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ставищенська сільська рада Брусилівського району явку представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про день і час розгляду апеляційної скарги, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а. с. 148, т. ІІІ).

Оскільки явка представника третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, третя особа належним чином була повідомлена про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в ній; вважає оскаржуване рішення необґрунтованим; вказала на те, що оскільки постанову Державної екологічної інспекції у Житомирській області про накладення адміністративного стягнення на керівника скасовано, то відсутні підстави для задоволення позову; зазначила, що протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржувались оскільки засідання комісії відбулось без участі представника Акціонерного товариства "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А."; з посиланням на статтю 23 ЗУ "Про надра" наголосила, що підприємством дотримано всі вимоги і спеціальний дозвіл на використання води не потрібен, оскільки забір води здійснювався в межах встановленого статтею 23 ЗУ "Про надра" ліміту.

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечила; вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим; звернула увагу на те, що скасування постанови Державної екологічної інспекції у Житомирській області не є доказом відсутності протиправних дій зі сторони відповідача; зазначила, що відповідно до звітів поданих відповідачем, у виробничому процесі безпосередньо використовується вода, що добувається без відповідних дозволів; наголосила, що забруднення води не є кваліфікуючою ознакою, оскільки сам забір ґрунтових вод здійснюється без відповідних дозволів; також вважає, що визнанням вини є сплата відповідачем штрафу, накладеного постановою Державної екологічної інспекції у Житомирській області, з зазначенням цільового призначення платежу у платіжному дорученні та часткова сплата нарахованої суми шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив в повному обсязі; вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим; звернув увагу на те, що після складання протоколу відповідач був викликаний для складання постанови, куди він не з'явився; наголосив, що довідкою Акціонерного товариства "Тодіні Кострукціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." підтверджено використання води саме для виробничих потреб.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." діє на підставі Положення, затвердженого Рішенням Компанії "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (Італія) від 11.05.2007 р. (а.с.52-59, т.І).

Пунктом 1.4 Положення передбачено, що Представництво не є юридичною особою і не займається самостійною діяльністю, в усіх випадках воно діє від імені і за дорученням Компанії, і виконує свої функції відповідно до чинного законодавства України. Представництво являє собою відокремлений підрозділ Компанії.

Відповідно до пунктів 1.7, 2.2 Положення Представництво створено з правом ведення господарської діяльності; одними із основних функціональних обов'язків Представництва є: подання від імені Компанії заяви та інших документів до будь яких органів державної влади та управління, підприємств, установ та організацій будь-яких форм власності, необхідних для здійснення діяльності компанії та функціонування представництва на території України; представництво інтересів товариства на території України з питань виконання умов Договору на будівництво автодоріг за державним замовленням України.

Пунктом 8.2 Положення передбачено, що перевірки діяльності Представництва проводяться відповідно до положень законодавства України органами державної влади та управління, а також представниками Компанії (а.с.57, т.І).

03-10.07.2012 р., на підставі наказу № 60-В від 02.07.2012 р. (а.с.6-7, т.ІІІ) та направлення на перевірку № 826 (а.с.4, т.ІІІ) державними інспекторами Державної екологічної інспекції у Житомирській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на території виробничої бази біля с. Ставище Брусилівського району, результати якої оформлені актом перевірки, підписаним перевіряючими державними інспекторами. Керівництво Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. " від підпису акту перевірки відмовилося, про що на акті перевірки зроблено запис Рожкова Г.В., який представляє інтереси Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на підставі довіреності б/н від 01.03.2012 р. виданої на право представництва інтересів Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (а.с.5, 173-182, т.ІІІ).

Перевіркою встановлено такі порушення природоохоронного законодавства, як: проведення забору води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спеціальне водокористування (статті 44, 48 Водного Кодексу України); первинний облік забраної води з підземного горизонту та води, яка використовується на технологічні потреби представництва не ведеться (cтаття 44 Водного кодексу України та наказу Держкомстату України № 264 від 27.07.1998 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку") (а.с.181-181, т.ІІІ).

Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-10.07.2012 р. у визначеному законодавством порядку не оскаржувався.

На підставі акту перевірки від 03-10.07.2012 р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області складено припис № 189/2 від 10.07.2012 р., яким зобов'язано Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." забір води з підземного горизонту здійснювати лише за наявності дозволу на спеціальне водокористування; завести: журнал первинного обліку води, яка забирається з підземного горизонту згідно встановленої форми ПОД-11; подати статзвітність 2-ТП (водгосп) за 2011 рік та за 2 квартал 2012 року; надати довідку щодо кількості забраної води з артезіанських свердловин, а саме з початку здійснення діяльності по 07.08.2011 р., з 08.08.2011 р. по 31.12.2011 р., з 01.04.2012 р. по 10.07.2012 р. (а.с.41-43, т.І); протокол про адміністративне правопорушення № 01052 від 16.07.2012 р. про притягнення до адміністративної відповідальності Енцо Статі - регіонального керівника Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." за здійснення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 48 КУпАП, статтею 110 Водного кодексу України (а.с.214, т.ІІ) та постанову про накладення адміністративного стягнення № 01052 від 18.07.2012 р., якою Енцо Статі - регіонального керівника Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 48 КУпАП, статтєю 110 Водного кодексу та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн.00 коп. (а.с.215, т.ІІ).

На час прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції протокол про адміністративне правопорушення № 01052 та постанову про накладення адміністративного стягнення № 01052 у визначеному законодавством порядку не було оскаржено та не скасовано.

Постановою Рівненського міського суду від 28.07.2014 р., тобто, під час апеляційного провадження, постанову Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 18.07.2012 р., якою керівника Представництва було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 48 КУпАП скасовано (а.с.107-110, т.ІІІ).

На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-10.07.2012 р., відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р. та зареєстрованої в Мін'юсті України 14.08.2009 р. за № 767/16783 (із змінами і доповненнями), Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проведено розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за перший квартал 2012 р. (а.с.36,38, т.І).

Як вбачається з розрахунку, розмір збитків визначався за формулою: З с. в.= 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), м3; Тар - розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення; Тар. в 2012 році - 47,98 грн./100 м3 підземної води, 0,4798 грн./100 м3 підземної води (визначено статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Згідно наданої форми звітності 2 - ТП за перший квартал 2012 р. представництвом самовільно використано підземних вод в кількості 18,534 тис. м. куб. (а.с.39, т.І).

Відповідно до розрахунку розмір збитків становить 18 534 х 0,4798 х 100 = 889 261 грн. 32 коп. (а.с.36, т.І).

10.07.2012 р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області на адресу Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." направлено претензію № 64-15/5 з пропозицією в місячний термін відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів в сумі 889 261 грн. 32 коп. (а.с.35, т.І).

Згідно довідки № КZH/ES/4/3223/12 від 09.08.2012 р. Представництва "Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А." на тимчасовій виробничій базі, яка розміщена за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с. Ставище, об'єм використаної води склав: 4 квартал 2011 року - 11 822 м3, 1 квартал 2012 року - 18 534 м3, 2 квартал 2012 року - 2 451 м3. Всього 32 807 м3. Довідка підписана регіональним керівником Е. Статі (а.с.40, т.І).

З урахуванням зазначеної довідки та на підставі акту перевірки від 03-10.07.2012 р., відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проведено розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за ІV квартал 2011 року та ІІ квартал 2012 року, яким розмір збитків визначався за формулою: З с. в.= 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), м3; Тар - розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення; Тар в 2012 році - 47,98 грн./100 м3 підземної води, 0,4798 грн./100 м3 підземної води (визначено статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Згідно наданої Представництвом довідки № KZH/ES/4/3223/12 від 09.08.2012 р. самовільно використано підземних вод за ІV квартал 2011 року та ІІ квартал 2012 року в кількості 14 273 м. куб.

Відповідно до розрахунку розмір збитків становить 14 273 х 0,4798 х 100 = 684 818 грн. 54 коп. (а.с.38, т.І).

13.08.2012 р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області на адресу Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." направлено претензію № 76-16/5 з пропозицією в місячний термін відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів в сумі 684 818 грн. 54 коп. (а.с.37, т.І).

Платіжним дорученням № 3833 від 06.11.2012 р. Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." сплачено 70 000 грн. 00 коп. У графі призначення платежу вказано відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування згідно претензії (а.с.40 на звороті, т.І).

Платіжним дорученням № 3401 від 20.07.2012 р. Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." сплачено 136 грн. 00 коп. адміністративного штрафу. У графі призначення платежу вказано згідно постанови № 01052 від 19.07.2012 р. (а.с.216, т.ІІ).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2011 р. та 01.03.2012 р. між ФГ "Калина" (Орендодавець) та Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (Орендар) укладено договір оренди господарського двору загальною площею 12 тис. м. кв., який розташований за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с. Ставище, Хутір "Полісся", вул. Козацька, 1 та акт від 04.08.2011р. щодо приймання-передачі господарського двору загальною площею 12 тис. м. кв., який розташований за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с. Ставище, Хутір "Полісся", вул. Козацька, 1 (а.с.43-47, 50-54, т.ІІ).

Актами прийому-передачі до договорів господарський двір було передано Представництву "Тодіні Коструціоні Дженералі С. П. А." в строкове платне володіння і користування (а.с.48, 58, т.ІІ).

Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки: серія ЯЛ 853892 виданий ОСОБА_8, серія ЯЛ 853884 виданий ОСОБА_9, серія ЯЛ 853893 виданий ОСОБА_10, цільове призначення земельних ділянок - ведення фермерського господарства (а.с.221-223, т.ІІ).

Відповідно до паспортів на свердловини № 1 від 19.07.2012 р., № 2 від 19.07.2012 р., № 3 від 19.07.2012 р., виготовлених після проведення Державною екологічною інспекцією перевірки, власником водозаборів є Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (а.с.149-189, т.ІІ).

Згідно статті 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, тобто, за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 15 ГПК України передбачено, що у разі якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої-третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Пунктом 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, а саме справи про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно частини 1 статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Оскільки підставою позовних вимог позивачем визначено неправомірні дії відповідача, які вчинено на території України, враховуючи вимоги частини 1 статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" та положення пункту 6.2 Положення про Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С. П. А.", дана справа підлягає розгляду за правом України.

Відповідно до статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено пунктом 6 статті 20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 статті 2 ГПК України.

Статтею 37 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Згідно частини 3 статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Статтею 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державна екологічна інспекція України діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011р, є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державна екологічна інспекція у Житомирській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Житомирській області, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Згідно пункту "Б" частини 1 статті 20, частини 2 статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною підземних вод.

Пунктом "З" частини 1 статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірне звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Конституції України, частин 1, 2 статті 148 Господарського кодексу України, частин 1, 3 статті 324 Цивільного кодексу України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Частиною 4 статті 148 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" води підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України.

Статтею 151 ГК України визначено, що суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно статті 1 Водного кодексу України забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

За змістом частин 1, 2 статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 44, статті 49 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 8 статті 49 Водного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 р. затверджено "Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування".

Згідно Кодексу України про надра підземні води є частиною надр.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" підземні води віднесені до корисних копалин загальнодержавного значення.

Статтею 3 Кодексу України про надра встановлено, що гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Одержання спеціальних дозволів на користування надрами обумовлювалось діючими протягом періоду, за який проводилась перевірка, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 р.

За змістом наведених норм чинного законодавства, підземні води виступають, як природний ресурс з подвійним правовим режимом, що викликає дублювання здійснення контролюючими органами перевірок та встановленням відповідальності за різними законами.

Для видобування підземних вод необхідна наявність двох документів дозвільного характеру - дозвіл на спецводокористування (Водний кодекс України) та спецдозвіл на видобування підземних вод (Кодекс України про надра).

Спеціальний дозвіл на користування надрами (статті 16, 21 КУ про надра) дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 916/1321/13 від 04.06.2014 р.

Згідно частини 1 статті 23 Кодексу України землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Враховуючи те, що дозвіл на спецводокористування та спеціальний дозвіл на користування надрами є різними дозволами, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на частину 1 статті 23 Кодексу України про надра, як на підставу звільнення від необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування, оскільки зазначеною нормою врегульовано випадки звільнення від отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Представництво "Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А." повинно було здійснювати спеціальне водокористування на підставі та у відповідності з дозволом на спецводокористування.

Відповідно до частини 1, пункту "З", частини 2, частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно статті 13 Конституції України, статтей 6, 111 Водного кодексу України та статті 68 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" води є державною власністю, а самовільне водокористування є порушенням права державної власності і спричиняє державі збитки, які відшкодовуються в розмірах встановлених законодавством України, незалежно від збору за спеціальне водокористування.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 2 статті 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

Отже, факт здійснення забору води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спецводокористування є порушенням природоохоронного законодавства, за яке передбачено відшкодування шкоди державі, що виражена, в тому числі, у витратах, які зазнала держава внаслідок втрати власності народу України та порушеного права.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як встановлено вище, результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної 03-10.07.2012 р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області та оформленої актом, який у визначеному законодавством порядку не оскаржено та не скасовано, виявлено порушення природоохоронного законодавства у вигляді неправомірної поведінки відповідача, а саме здійснення забору води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спеціальне водокористування (статті 44, 48 Водного Кодексу України).

Відповідно до розрахунків розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за ІV квартал 2011 року, І та ІІ квартали 2012 року, сума завданих відповідачем збитків внаслідок самовільного водокористування становить 1 574 079 грн. 86 коп.

Розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів правомірно проведено відповідно до пункту 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р. та зареєстрованої в Мін'юсті України 14.08.2009 р. за № 767/16783.

Визначення об'ємів води, що використана самовільно без дозвільних документів за І квартал 2012 року здійснено відповідно до наданої форми звітності 2 - ТП за перший квартал 2012 року (а.с.84-85, т.ІІ), за ІV квартал 2011 року та ІІ квартал 2012 року - згідно наданої представництвом довідки № KZH/ES/4/3223/12 від 09.08.2012 р. про об'єми забору води за вказаний період, що відповідає пункту 9.2 зазначеної Методики.

Станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача по відшкодуванню збитків заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, з врахуванням добровільної сплати відповідачем 70 000 грн., становить 1 504 079 грн. 86 коп. (1 574 079,86 - 70 000,00 = 1 504 079,86).

Причинний зв'язок неправомірної поведінки із заподіяною шкодою полягає в тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме самовільного водокористування завдано збитків державі.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що в матеріалах справи містяться докази на підтвердження неправомірної поведінки відповідача, факту заподіяння шкоди, причинно-наслідкового зв'язку, що відповідачем не подано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту заподіяння ним збитків чи заподіяння таких збитків у менших розмірах, та встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом першої інстанції також правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача про відсутність підпису представника представництва у акті перевірки, відсутність направлення та наказу на проведення перевірки, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Пунктом 4.20 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464) встановлено, що в останній день перевірки два примірники акту перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акту перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач, здійснюючи користування ділянкою надр при використанні артезіанської свердловини без спеціального дозволу на користування надрами в порушення вимог чинного законодавства діяв неправомірно, а відтак повинен бути притягнутий до господарського-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення та відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Доводи апелянта щодо необхідності застосування до спірних правовідносин статті 23 Кодексу України про надра, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра, можлива за наявності певних умов: по-перше, за наявності права на земельну ділянку, по-друге, при видобуванні води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, по-третє, за умови неперевищення ліміту видобування підземних вод (не більше 300 м. куб. на добу).

Відповідно до частини 1 статті 149, статті 151 ГК України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Отже, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в розмірі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. В свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Згідно звітів про використання води за 2011 та 2012 роки за формою № 2-ТП (водхоз) відповідач протягом спірного періоду використовував підземні води з 3-х артезіанських свердловин в переважній більшості на виробничі потреби, що не дозволяє відповідачу користуватися підземними водами без отримання спеціального дозволу на користування надрами та спростовує твердження відповідача про зворотне.

Тобто, норма статті 23 Кодексу України про надра не підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин.

Доводи, наведені у доповненні до апеляційної скарги, щодо того, що постановою Рівненського міського суду від 28.07.2014 р. скасовано постанову Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 18.07.2012 р., якою керівника Представництва було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 48 КУпАП, а отже і скасовано правопорушення, яким обґрунтовуються вимоги позивача, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки постановою Рівненського міського суду від 28.07.2014 р. не спростовано наявності факту правопорушення з боку самого Представництва, тобто відповідача.

Рішення господарського суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.2014 р. у справі № 918/1631/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." від 10.07.2014 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л. М. Сініцина

Судді А. В. Гудак

А. Г. Гулова