Постанова № 40551969, 08.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа№ 910/10944/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Шевченка Е.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

За участю представників:

від позивача - не з'явились,

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» від 10.07.2014 № 319

на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2014

у справі № 910/10944/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс», м. Макіївка

до публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ», м. Київ

про стягнення 26 220грн.07коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2014 (суддя Шкурдова Л.М.) задоволено позовні вимоги ТОВ «Авіс» та стягнуто з ПАТ «КОРОВАЙ» 21970грн.60коп. заборгованості за поставлену позивачем продукцію (сировину для кондитерського та хлібопекарського виробництва) згідно умов договору №24022 від 03.01.2012, 1638грн.62коп. пені, 1061грн.22коп. - 3 % річних, 1549грн.63коп. інфляційних втрат та 1827грн. судового збору. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки поставка товару належним чином доведена наявною в справі товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вважає, що розглянувши справу за відсутності представника відповідача судом було порушено його право на справедливий судовий розгляд. Щодо суті спору апелянт зазначає, що згідно специфікації до договору позивач повинен був поставити відповідачу олію соняшникову рафіновану, маргарин для слойки, маргарин кремовий, тоді ж як згідно товарно-транспортної накладної, на яку позивач посилається в підтвердження своїх позовних вимог, відповідачу поставлено молоко згущене варене, ацетат кальція гранульований, бікарбонат натрія. Даний факт, на думку відповідача, свідчить про невідповідність товарно-транспортної накладної умовам укладеного сторонами договору поставки.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Отже, постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

03.01.2012 між ТОВ «Авіс» (позивач-постачальник) та ПАТ «КОРОВАЙ» (відповідач-покупець) укладено договір № 24022, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар (сировину для кондитерського та хлібопекарського виробництва), вказаний у специфікації (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 4.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 13.06.2012) поставка товару здійснюється постачальником за його рахунок за адресами, вказаними у додатку №2 на умовах DАР в інтерпретації терміну ІНКОТЕРМС 2010 р.

Відповідно до п. 4.3 Договору датою поставки товару вважається день фактичної його передачі покупцю, що підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної (акта приймання-передачі, накладної або іншого документа аналогічного змісту).

Судом установлено, що 05.10.2012 на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 26970грн.60коп, що підтверджується товарно-транспортною накладною №2715 від 05.10.2012, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Згідно з приписами п.п. 5.1 - 5.4 Договору платниками за Договором є філії покупця, вказані у додатку № 2 до Договору; покупець здійснює оплату протягом 14 календарних днів з дати отримання товару на склад; розрахунок за поставлений товар здійснюється на підставі специфікації та товарно-транспортних накладних постачальника по безготівковому розрахунку.

Однак, відповідач свої зобов'язання в частині оплати отриманого товару належним чином не виконав та лише частково оплатив поставлений позивачем товар в сумі 5 000грн, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 21 970грн.60коп.

Позивач звертався до відповідача з листом № 1031 від 30.11.2012 про сплату заборгованості в сумі 21970грн.60коп., на який відповідач відповів листом № 890 від 04.12.2012, в якому запропонував графік погашення заборгованості, відповідно до якого зобов'язався оплатити наявну заборгованість в розмірі вказаної суми по 5 000грн. кожний місяць з січня 2013 р. по квітень 2013 р.

Втім у подальшому відповідачем погашення заборгованості здійснено не було, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою № 428 від 31.05.2013 та претензією № 1493 від 15.05.2014 про сплату заборгованості, про що свідчать кур'єрські накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, однак останні з боку відповідача залишені без належного реагування.

Враховуючи викладене, позивач звернувся з позом до суду про стягнення з відповідача вказаної вище заборгованості.

Так, згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Товарно-транспортна накладна, копія якої наявна в матеріалах справи, є достатнім доказом факту поставки позивачем та отримання відповідачем товару. Вказана накладна підписана уповноваженою особою відповідача та містять штамп філії відповідача. Також, необхідно врахувати, що відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар. Крім того, відповідачем не заперечується отримання товару про що свідчить його лист №890 від 04.12.2012 (а.с. 23).

За вищевказаних обставин відповідач повинен оплатити отриманий товар, відповідно до положень п. 1 ст. 692 ЦК України, враховуючи наявність підписаної та скріпленої печаткою товариства товарно-транспортної накладної.

Враховуючи вищевикладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 21970грн.60коп. заборгованості за поставлений позивачем товар (сировину для кондитерського та хлібопекарського виробництва) згідно договору №24022 від 03.01.2012. Правомірними є й висновки суду про стягнення з відповідача 1638грн.62коп. пені, 1061грн.22коп. - 3 % річних та 1549грн.63коп. інфляційних втрат.

Щодо заперечень скаржника про те, що розглянувши справу за відсутності представника відповідача судом першої інстанції порушено його право на справедливий судовий розгляд, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладається, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні. Враховуючи достатність матеріалів справи для її розгляду по суті, в апеляційного господарського суду відсутні підстави для скасування правомірного рішення суду з підстав розгляду спору за відсутності представника відповідача. Крім того, в поданій апеляційній скарзі відповідач зазначив свої заперечення щодо суті спору, які судом апеляційної інстанції розглянуто.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2014 у справі №910/10944/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» - без задоволення.

2. Справу № 910/10944/14 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді Е.О. Шевченко

В.О. Зеленін