Постанова № 40551953, 16.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа № 926/666/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» № 14/2-550 від 26.06.2014р. (вх. № ЛАГС 3066 від 07.07.2014 року)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.06.2014 року

у справі № 926/666/14 (суддя - М.В. Швець)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Державного комунального підприємства Управління «Тепловодоканал», м. Новодністровськ Чернівецької області

про стягнення заборгованості - 1195683, 34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Козак Н.В. (довіреність в метеріалах справи);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2014р. в складі колегії суддів: головуючий суддя Дубник О.П., судді - Костів Т.С., Марко Р.І. розгляд даної справи відкладено на 16.09.2014р.

Відповідно до розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р., в склад колегії по розгляді даної справи введено суддів Матущак О.І., Скрипчук О.С.

Апелянт просить розглядати скаргу без участі його представника, про що суд отримав відповідну заяву.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.06.2014 року у цій справі (суддя М.В. Швець) у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності щодо стягнення пені та штрафу - відмовлено, заяву відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 100 % - задоволено частково, зменшено розмір стягуваної пені та штрафу на 50 %. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково. Стягнуто з активів Державного комунального підприємства Управління «Тепловодоканал» на користь Позивача заборгованість (з врахуванням заяви відповідача про зменшення розміру пені та штрафу) в сумі 1107708,72 грн. (у тому числі: 931678,22 грн. основного боргу, 41247,17 грн. пені, штраф 7% у розмірі 45720,06 грн., 28679,54 грн. інфляційних та 3% річних у сумі 60383,73 грн.); відшкодування судового збору в сумі 23892,43 грн., у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд керувався вимогами ст. ст. 525, 530, 251, 259, 625, ЦК України, ст. 193 ГК України та прийшов до висновку про неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору, що є підставою стягнення суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення, штрафних санкцій та стягнення 3 % річних. При цьому, суд першої інстанції, враховуючи обставини справи в даному спорі та норми ст. 233 ГК України, вважав за доцільне задоволити заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій і зменшив такі на 50 % відсотків.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в повному стягненні пені та штрафу, Публічне акціонерне товариство «Національна компанія «Нафтогаз України» оскаржило таке в апеляційному порядку.

Апелянт вважає, що, оскільки, ч. 3 ст. 83 ГПК України не містить переліку виняткових випадків, за яких розмір пені та штрафних санкцій може бути зменшений, то таким слід вважати невиконання чи неналежне виконання умов договору з вини обох сторін, чи коли кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Скаржник наголошує, що місцевим господарським судом, при зменшенні розміру пені та штрафу, до уваги взято майновий стан лише відповідача, а не обох сторін по справі, як цього вимагають норми закону. Крім того, зі слів апелянта, такий не здійснює видобуток природного газу самостійно, він є лише гарантованим постачальником і зобов'язаний законом надавати споживачам природний газ, незалежно від свого фінансового становища, і також повинен своєчасно розраховуватись за поставлений газ. Таким чином, несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ споживачів, як наслідок - нестача коштів у позивача, тягне за собою заборгованість перед газовидобувними підприємствами. Скаржником наведено ряд постанов Вищого господарського суду України, що, на його думку підтверджують викладене в апеляційній скарзі та доводять помилковість дій суду першої інстанції при зменшенні розміру пені та штрафу.

У відзиві на апеляційну скаргу ДКМ Управління «Тепловодоканал» доводи апеляційної скарги заперечило, наголошуючи на тому, що закупівля природного газу у позивача відповідачем здійснюється з метою надання послуг виключно бюджетним установам міста Новодністровськ (школам, дитячим дошкільним установам, лікарні, позашкільному навчальному закладу освіти, територіальному центру соціального обслуговування населення, центру зайнятості), що фінансуються з державного та місцевих бюджетів і заборгованість держави перед ДКМ Управління «Тепловодоканал» по різниці в тарифах, затверджених на послуги, що виробляються та транспортуються підприємством станом на 01.04.2014р. складає 4 330 840 грн. 48 коп. На думку відповідача, місцевий господарський суд правильно встановив відсутність вини ДКМ Управління «Тепловодоканал» у виникненні боргу та ступінь виконання ним зобов'язання перед позивачем, обгрунтовано врахував важкий фінансовий стан підприємства та те, що стягнення надмірно великих штрафних санкцій зачіпає не лише інтереси відповідача, але й населення міста Новодністровськ, тощо, що зумовило прийняття ним обгрунтованого та законного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи те, що сторони по справі про часта місце розгляду справи були належним чином повідомлені та заяву відповідача про розгляд справи без його участі, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази по справі, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, виходячи з такого.

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Чернівцігаз» та Державним комунальним підприємством Управління «Тепловодоканал» укладено договір № 76800 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб організацій та установ, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів та для потреб суб'єктів господарювання, згідно п. 1.1. якого ПАТ «Чернівцігаз» зобов'язується передати у власність Державному комунальному підприємству Управління «Тепловодоканал» природний газ, а останній зобов'язаний прийняти і оплатити поставлений газ.

Згідно п. 3.2. та п. 3.3. зазначеного договору приймання-передача газу поданого у відповідному місяці, оформляється актом приймання-передачі, такий акт приймання-передачі повинен бути підписаний обома сторонами та скріплені печаткою замовника.

Даний договір передбачає можливість внесення змін і доповнень до нього, які, однак, повинні бути зроблені у письмовій формі, скріплені печаткою і підписані сторонами (п. 10.2. Договору).

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 30.09.2011р. до договору на постачання природного газу № 76800, ціна за 1 000 м куб. природного газу становить 3854,40 грн., в тому числі ПДВ - 67,46 грн.

Положенням п. 6.1. договору № 76800 від 30.09.2011р. визначено, що оплата за газ проводиться замовником виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок виконавця оплати в розмірі 100% від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше ніж за 10 банківських днів до початку кожного місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за використаний газ здійснюється Замовником не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, але поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.10.2011р., діє до 31.12.2011р., а в частині проведення Замовником розрахунків за газ до їх повного здійснення. Якщо на день закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не направила іншій стороні заяви про його розірвання, цей Договір вважається щорічно продовженим до 31 грудня кожного наступного року на тих самих умовах (п. 11.1. Договору).

Крім того, сторонами у п. 10.5. зазначеного договору визначено, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за газ, пені, штрафу, річних та інфляційних встановлюється тривалістю у десять років.

Згідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що виконавцем - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» умови договору № 76800 від 30.09.2011р. по постачанню природного газу виконано повністю.

Позивачем додано до матеріалів справи відповідно до умов договору та вимог закону акти прийому-передачі природного газу: від 31.10.2011р. про поставку 46, 972 тис. м куб. газу на суму 181048, 88 грн.; від 30.11.2011р. про поставку 92, 979 тис. м куб. газу на суму 358378, 26 грн.; від 31.12.2011р. про поставку 97, 190 тис. м куб. газу на суму 374609, 14 грн.; від 31.01.2012р. про поставку 120, 858 тис. м куб. газу на суму 481969, 62 грн.; від 29.02.2012р. про поставку 153, 822 тис. м куб. газу на суму 613426, 75 грн.; від 31.03.2012р. про поставку 83, 464 тис. м куб. газу на суму 332846, 09 грн. та від 30.04.2012р. 24, 783 тис. м куб. газу на суму 98832, 13 грн.. Зазначені акти прийому-передачі є підтвердженням передачі виконавцем та прийняття замовником товару (620, 068 тис. м. куб. природного газу) на визначену у цих накладних суму (2441110,87 грн.), тобто підтвердженням поставки товару згідно Договору.

З платіжних доручень: №1559 від 04.11.2011 року на суму 100000 грн.; №1729 від 23.11.2011 року на суму 81048, 88 грн.; №1761 від 28.11.2011 року на суму 50000 грн.; №1927 від 21.12.2011 року на суму 100000 грн.; №1989 від 26.12.2011 року на суму 208378, 26 грн.; №2 від 28.12.2011 року на суму 100000 грн.; №81 від 20.01.2012 року на суму 50000 грн.; №92 від 23.01.2012 року на суму 1000000 грн.; №223 від 08.02.2012 року на суму 124809, 14 грн.; №234 від 10.02.2012 року на суму 100000 грн.; №347 від 23.02.2012 року на суму 100000 грн.; №428 від 03.03.2012 року на суму 31969, 62 грн.; №481 від 14.03.2012 року на суму 50000 грн.; №565 від 23.03.2012 року на суму 150000 грн.; №568 від 26.03.2012 року на суму 50000 грн.; №573 від 27.03.2012 року на суму 113426, 75 грн. вбачається що Державне комунальне підприємство Управління «Тепловодоканал» оплатило Публічному акціонерному товариству «Чернівцігаз» 1509432, 65 грн. за поставлений йому природний газ.

Таким чином, заборгованість Державного комунального підприємства Управління «Тепловодоканал» перед Публічним акціонерним товариством «Чернівцігаз», за поставлений природній газ, яка підлягає стягненню становить 931678,22 грн. (це підтверджується також і підписаним обома сторонами договору та скріпленими їх печатками актом звірки взаємних розрахунків від 12.10.2012р.).

23 жовтня 2012року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (первісний кредитор) та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (новий кредитор) укладено договір №14/5940/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ДКП Управління «Тепловодоканал» за договором на постачання природного газу №76800 від 30.09.2011р. у сумі 931678,22 грн.

Згідно п.1.2 договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеного в п.1.1. договору, до нового кредитора перейшло право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Такі обставини дали змогу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» заявити позов до ДКМ Управління «Тепловодоканал» про стягнення наявної основної заборгованості в сумі 931678, 22 грн., пені, 3 % річних, інфляційних та штрафу, визначених відповідно до розміру основного боргу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Платіжні операції по оплаті природного газу проводились відповідачем з порушенням строку їх здійснення, у зв'язку із чим, на підставі норм чинного законодавства та відповідно до умов договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 83501, 73 грн., штраф 7 % у розмірі 91440, 12 грн., інфляційні на суму 28679,54 грн. та 3 % річних на суму 60383, 73. Загальна сума позову, з врахуванням основного боргу, за підрахунком позивача, становить 1195683, 34 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору № 76800 від 30.09.2011р. про постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів та потреб суб'єктів господарювання, в разі несплати або несвоєчасної оплати замовником за спожитий газ у строки, зазначені в п. 6.1. договору, виконавець має право стягнути із замовника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також нанесені замовником збитки. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування пені позивачем та місцевим господарським судом, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується із висновками Господарського суду Чернівецької області про те, що Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України» допущено помилки при проведенні розрахунків для нарахування пені та 3% річних, в частині нарахування штрафу та інфляційних втрат пораховано вірно.

Сума, яка підлягає стягненню з відповідача, з вірно проведених місцевим господарським судом розрахунків, дорівнює 1194621,06 грн. (82494,34 грн. (пеня) + 91440,12 грн. (штраф) +28679,54 грн. (інфляційні втрати) + 60328, 84 грн. (3% річних) = 262942,84+931678,22 (основна заборгованість))

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України зазначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Із тексту апеляційної скарги вбачається, що в апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням суду в частині зменшення пені та штрафу, враховуючи положення ст.83 ГПК України. При цьому апелянт вказує на те, що судами безпідставно використано свої права на зменшення фінансової санкції, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища лише боржника, апелянт зазначає, що суд повинен був взяти до уваги і матеріальне становище ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У заявах про зменшення розміру пені та штрафу відповідач вказує на те, що важкий фінансовий ДКПУ «Тепловодоканал» зумовлений тим, зокрема, що послуги з теплопостачання, для виробництва яких і здійснюється закупівля природного газу у позивача, здійснюються виключно бюджетним установам міста (школам, дитячим дошкільним установам, лікарням, позашкільному навчальному закладу освіти, територіальному центру соціального обслуговування населення, центру зайнятості) комерційним установам такі послуги не надаються. Інші види доходів, які б надали можливість ДКПУ «Тепловодоканал» вчасно сплачувати кошти за поставлений природний газ, у відповідача відсутні.

Також відповідач зазначає, що оплата послуг з постачання природного газу закладена в тариф оплати послуг теплопостачання, що надаються Державним комунальним підприємством Управління «Тепловодоканал» установам, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а обсяг заборгованості держави перед підприємством Управління «Тепловодоканал» по різниці в тарифах, затверджених на послуги, що виробляються та транспортуються підприємством станом на 01.04.2014р. складає 4 330 840 грн. 48 коп., що також є причиною, яка ускладнює вчасність оплати за поставку газу позивачу.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції, зменшуючи заявлені до стягнення пеню та штраф, правомірно взяв до уваги наведене вище та те, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач з позивачем розрахувався повністю за спожитий газ в 2013-2014 роках, а для погашення боргу за період 2012-2013 років складено відповідний графік.

Щодо тверджень апелянта про те, що Господарським судом Львівської області не взято до уваги майновий стан ПАТ «НАК «Нафтогаз України» і того факту, що відповідно до звіту про фінансові результати за 2013р. за невиконання зобов'язань контрагентами, збиток компанії складає більше 12, 5 мільярдів гривень, такі судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими та зазначає наступне. Оскільки збитки у зазначеному позивачем розмірі, завдані не виключно відповідачем, а великою кількістю контрагентів за різними договорами (а не лише договором на постачання природного газу № 76800 від 30.09.2011р.), не можна вважати винним у виникненні заборгованості на суму понад більше 12, 5 млрд. грн. безпосередньо ДКПУ «Тепловодоканал».

Також в апеляційній скарзі скаржник наводить ряд витягів із постанов Вищого господарського суду України, за якими, на його думку, доводиться неналежне дослідження місцевим судом обставин справи, однак щодо перелічених судових актів, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що такі лише підтверджують правильність правової позиції суду першої інстанції, оскільки у цих витягах визначені положення, які: заперечують можливість повного звільнення боржника від сплати пені; не допускають зменшення розміру пені за умови тяжкого фінансового становища, якщо це фінансове становище не підтверджено належними доказами; зобов'язує суд при зменшенні розміру пені встановити співвідношення розміру пені та розміру основної заборгованості і об'єктивно оцінити винятковість підстав для зменшення її розміру, тощо.

Таким чином, із наведеного випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення штрафу та неустойки, місцевим судом взято до уваги майновий стан обох сторін по справі та оцінено співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Підтвердженням цього також є і той факт, що у клопотаннях про зменшення розміру штрафу та пені відповідач просив суд зменшити її розмір на 100 % та, натомість господарським судом Чернівецької області клопотання про зменшення розміру пені та штрафу задоволено частково (пеню та штраф зменшено на 50% від нарахованої суми). Відтак, в даному випадку судом дотриманий баланс інтересів сторін по справі та правомірно зменшено розмір штрафу та неустойки.

Крім того, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що норми чинного законодавства, зокрема, ст. 259 ЦК України та ст. 232 ГК України надають можливість сторонам правочину, за їх взаємною згодою, збільшувати позовну давність, яка визначена законом при укладенні ними договору, а оскільки п. 10.5 Договору № 76800 від 30.11.2011р. визначено домовленість сторін про те, що строк позовної давності по даному договору щодо стягнення заборгованості за газ, пені, штрафу, річних та інфляційних встановлюються тривалістю у десять років, то заява відповідача про застосування позовної давності щодо стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягає.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст. ст. 49 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.06.2014р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на Публічне акціонерне товариство «Національна компанія «Нафтогаз України».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.09.2014р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.