Рішення № 40551621, 12.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16069/14 12.09.14

За позовомПриватного підприємства "А і Є""доТовариства з обмеженою відповідальністю "БРИДЖ ПЛЮС"проВизнання недійсним договору Суддя: Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Васильченко Л.І., за дов. б/н від 03.03.2014 року до 31.12.2014 року.

Від відповідача - Сильченко О.І., за дов. 01/08-14 від 04.08.2014 року до 31.12.2014 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "А і Є" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИДЖ ПЛЮС" про визнання недійсним договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/16069/14 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2014 року о 16:50 год.

Однак, судом встановлено, що в п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 року було допущено описку в даті призначення справи до розгляду в судовому засіданні, а саме: замість "08.09.14" помилково зазначено - "15.09.14".

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України, суддя за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне виправити допущену в п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р. у справі № 910/16069/14 описку в даті призначення справи до розгляду в судовому ззасіданні, замінивши дату відкладення розгляду справи, а саме: з "відкласти розгляд справи на 18.04.2014 року о 14:45" на "відкласти розгляд справи на 18.08.2014 року о 14:45 год.".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року у справі № 910/16069/14 виправлено допущену в п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р. у справі № 910/16069/14 описку. В п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р. у справі № 910/16069/14 вважати вірним: "Розгляд справи призначити на 08.09.14 о 16:50 год."

08.09.2014 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явилися.

Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті позову, проти позову заперечив у повному обсязі.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 12.09.2014 року.

12.09.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи

12.09.2014 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явилися.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті позову, проти позову заперечив у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судовому засіданні складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та заслухавши пояснення сторін присутніх в судовому засіданні, суд -

встановив:

Між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014 року (далі - договір) , за умовами якого представник продавця - позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, та відповідно до чинного законодавства України передати у власність покупцю - відповідач нерухоме майно, що є предметом Договору, а покупець зобов'язується прийняти нерухоме майно та сплатити за нього обговорену грошову суму (пункт 1.1 Договору);

Відповідно до п. 1.2 Договору за договором відчужується нежитлове приміщення загальною площею 119,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, б. 22 (далі - нерухоме майно).

Нерухоме майно належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.12.2002 року Муляр Н.О., державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори, за реєстровим № 1-2746 та зареєстрованого 20.04.2003 року Хмельницьким бюро технічної інвентаризації за реєстраційним № 786678 (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинено за 105429,58 грн.

Відповідно до довідки, наданої 31.01.2014 року приватною фірмою "А і Є", балансова вартість Нерухомого майна складає 105429,58 грн. (п. 1.7 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору розрахунок за нерухоме майно здійснюється покупцем протягом 20 банківських днів шляхом безготівкового перерахування ціни нерухомого майна на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 2.4. Договору, представник продавця стверджує, що зазначену в Договорі ціну нерухомого майна продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для нього обставин і повністю його задовольняє.

Згідно п. 3.1 договору передача Нерухомого майна здійснюється в день укладення цього договору. Продавець зобов'язаний звільнити Нерухоме майно для його вільного використання покупцем і передати покупцю Нерухоме майно за актом приймання-передачі.

Факт підписання акту приймання передачі є доказом того, що нерухоме майно передано покупцю, недоліків або дефектів Нерухомого майна не виявлено, стан Нерухомого майна повністю відповідає вимогам покупця, претензій до продавця щодо якісних характеристик Нерухомого майна покупець не має і приймає його у технічному стані відповідно до результатів його огляду (п. 3.2 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 119,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, б. 22, про що сторонами складений та підписаний в двосторонньому порядку Акт прийому-передачі нерухомого майна від 03.02.2014 року.

Позивач просить суд визнати зазначений Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014 року недійсним в порядку ст. 215 Цивільного кодексу України, посилаючись на відсутність дозволу власника на відчуження нерухомого майна та продаж цього майна за балансовою вартістю, а не за ринковою.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною першою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.2 статуту ПФ "А і Є" (далі - Статут) засновником фірми є громадянин України ОСОБА_4 (паспорт серія НОМЕР_1, виданий Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області 04.09.1999).

Пунктом 5.2 Статуту встановлено, що до виняткової компетенції власника належить надання дозволу виконавчому органу на відчуження майна фірми, надання нерухомого майна в оренду, а також укладання інших угод, сума яких перевищує суму, еквівалентну десяти тисячам доларів США.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

17.11.2007 ОСОБА_4 прийняв рішення № 3, згідно якого вирішив надати згоду на відчуження майна ПФ "А і Є" (рухомого, нерухомого), що належить ПФ "А і Є" на праві власності, або майна, що буде належати ПФ "А і Є" на момент його відчуження, шляхом укладення цивільно-правових договорів; надати згоду на уповноваження директора ПФ "А і Є" на укладання та підписання від імені ПФ "А і Є" договорів відчуження майна (рухомого, нерухомого), що належить ПФ "А і Є" на праві власності, або майна, що буде належати ПФ "А і Є" на момент його відчуження. Рішення щодо відчуження майна ПФ "А і Є" приймає директор ПФ "А і Є"; надати дозвіл директору ПФ "А і Є" на відчуження майна ПФ "А і Є" (рухомого, нерухомого), що належить ПФ "А і Є" на праві власності, або майна, що буде належати ПФ "А і Є" на момент його відчуження, надання нерухомого майна в оренду, а також укладення інших угод, сума яких перевищує суму, еквіваленту десяти тисячам доларів США. Копія зазначеного рішення долучена до матеріалів справи.

Доказів, які б свідчили про зміну власником рішення № 3 від 17.11.2007 року щодо надання дозволу на відчуження нерухомого майна станом на 03.02.2014 року сторонами у справі не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, оскаржуваний Договір було укладено за наявності дозволу власника на відчуження нерухомого майна.

Щодо тверджень позивача про те, що чинним законодавство України не надано право юридичній особі реалізовувати власне нерухоме майно за балансовою вартістю, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу приписів чинного законодавства України, у тому числі статей 655, 656, 691 ЦК України, вбачається, що відповідне законодавство не містить заборони визначення у договорі його ціни як балансової вартості нерухомого майна.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Доказів в підтвердження наявності підстав для визнання Договору недійсним позивачем суду не надано.

З огляду на зазначене, позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 17.09.2014 року.

Суддя О.Є. Блажівська