Рішення № 40551617, 16.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11874/14 16.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіша Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна"

про стягнення 46 089,99 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Санжарівська Т.Г. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіша Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" про стягнення 46 089,99 грн.

Ухвалою від 17.06.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.08.2014 р.

04.08.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

05.08.14р. відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечує.

В судовому засіданні 05.08.2014 р. оголошено перерву до 14.08.2014 р.

13.08.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

14.08.14р. через відділ діловодства суду відповідачем подано додаткові матеріали.

В судовому засіданні 14.08.2014 р. було оголошено перерву до 26.08.2014 р.

18.08.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Розпорядженням В. о. Голови господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. у відпустці, справу передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 26.08.14р. суддя Літвінова М.Є. прийняла справу до свого провадження та призначила до слухання на 16.09.14р.

Розпорядженням В.о Голови господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. у зв'язку з виходом з відпустки справу передано для розгляду судді Домнічевій І.О.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.14 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 16.09.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" (надалі - позивач) виготовило та поставило поліграфічну продукцію Товариству з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (надалі - відповідач), що підтверджується, видатковою накладною № РН-15/01-02 від 15.01.14р., довіреність № 261 від 15.01.14р. та видатковою накладною № РН-05/02-11 від 05.02.14р.

Відповідачу було виставлено рахунки - фактури № СФ-26/12-038 від 26.12.13 р. на суму 15 709,99 грн. та № СФ-05/02-033 від 05.02.14р. на суму 30 380,00 грн.

Відповідач поставлений товар не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка на час прийняття рішення не змінилася та становить 46 089,99 грн.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

26.03.14 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою №43/3, у якій просив протягом 7 днів з моменту отримання вимоги сплатити суму заборгованості за отриману поліграфічну продукцію, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються та спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.4 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України N 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Таким чином, передача товару за накладними та на підставі доручень може кваліфікуватись як вчинення сторонами угоди виготовлення поліграфічної продукції, оскільки в накладних чітко визначено найменування товару, одиниці виміру, кількість та їх вартість, тобто, погоджено всі необхідні для цієї угоди умови.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 8-б; код ЄДРПОУ 33938302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" (02094, м. Київ, провул. Карельський, 8-б; код ЄДРПОУ 37203435) 46 089 (сорок шість тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 99 коп. заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3.Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.09.14 р.

Суддя І.О. Домнічева