Рішення № 40551582, 18.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.14р. Справа № 904/6090/14

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 7", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 66 961,97 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 2656 від 11.07.14р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 7" (далі-відповідач) про стягнення 66 961,97 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 66 000,00 грн. - основний борг, 858,90 грн. - пеня, 103,07 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з організації вантажних автомобільних перевезень № 01042014 від 01.04.14р., в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання, яким долучає до матеріалів справи документи витребувані судом, а саме: копію витягу з Держреєстру на відповідача.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 19234802 станом 03.09.14 року місце проживання відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 7) - 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Березинська, б. 7, - куди і направлялись ухвали суду.

Відповідач двічі у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що також підтверджується реєстрами № 143 від 19.08.14р. та № 63 від 08.09.14р. господарського суду Дніпропетровської області про відправку ухвал замовленою поштою з повідомленням стороні.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом 03.09.2014 року за № 19234802, згідно якого товариство відповідача знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, на яку і були надіслані два рази ухвали суду як про порушення провадження у справі, так і про відкладення, отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2014 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 7", як замовник, було укладено договір № 01042014.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року. Кожна зі сторін має право розірвати цей договір, письмово сповістивши про це іншу сторону за 30 календарних днів. У тому випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати цей договір. Договір вважається пролонгований на тих же умовах на наступний рік. Всі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані сторонами (п.п. 9.1. - 9.3. договору).

Згідно п. 1.1. договору, предметом цього договору є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією перевезень вантажів відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій, угод та інших нормативних документів в галузі транспортно - експедиторської діяльності.

Замовник, діючи від свого імені, направляє експедитору-перевізнику заявку на перевезення вантажу із зазначенням таких даних по кожному рейсу: адреси вантаження і розвантаження; контактні телефони відповідальних осіб при навантаженні, розвантаженні; пункт призначення; дата подачі автомобіля під навантаження: найменування вантажу; вагу і об'єм вантажу; умови транспортування; порядок і форма оплати; сума фрахту автомобіля; додаткові умови (п. 2.1. договору).

Експедитор-перевізник, діючи від свого імені, підтверджує заявку на перевезення вантажу, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.2. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розмір і порядок оплати за перевезення вантажу визначається сторонами в заявці, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.2. замовник здійснює оплату рахунків перевізника, що виставляються згідно цього договору та заявки в порядку, обумовленому в заявці і не пізніше термінів обумовлених у п. 3.1.2. цього договору. Усі витрати по переказу коштів перевізнику оплачує замовник.

В рамках даного договору взаємна відповідальність сторін регулюється положеннями ГК та ЦК України; Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів СМR (КДПГ); Конвенцією МДП та цим договором.

На умовах вищевказаного договору, а саме відповідно п. 2.1., за заявкою замовника № 0104/Р від 01.04.14р. було організовано та здійснено перевезення вантажу - сільськогосподарської техніки з Дніпропетровської області (с. Ювілейне) до с. Красна Поляна Красноярського краю Російської Федерації двома вантажними автомобілями, які були зафраховані позивачкою (ФОП ОСОБА_3.).

З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником було Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз".

Перевезення здійснено згідно міжнародних вантажних накладних № 030540 (автомобіль РЕНО, державний номер НОМЕР_1, причіп НОМЕР_4) та № 030541 (автомобіль ДАФ, державний номер НОМЕР_2, причіп НОМЕР_5).

Матеріалами справи встановлено, що загальна сума фрахту за погодженням сторін склала 106 000,00 грн., з яких 40 000,00 грн. відповідно до умов заявки замовником було сплачено готівкою шляхом перерахування на картку виконавця.

Позивач вказує на те, що перевезення було виконано належним чином, ніяких претензій заявлено не було.

За умовами заявки, залишок заборгованості у сумі 66 000,00 грн. замовник повинен був сплатити на ту ж саму кредитну картку протягом 10 банківських днів після отримання документів на перевезення.

Повний пакет документів позивачем відправлено на вказану у договорі адресу (абонентська скринька) і відповідачем отримано їх 19 травня 2014 року. Відповідно граничний строк сплати настав 02 червня 2014 року. Однак відповідачем так і не було здійснено оплату у сумі 66 000,00 грн. за надані транспортно-експедиторські послуги з організації вантажних автомобільних перевезень.

13 червня 2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію та документи стосовно перевезення. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим, 01 липня 2014 року цінним листом з описом вкладення позивачем було повторно направлено претензію та повний пакет документів, які відповідач отримав 07 липня 2014 року, що підтверджено повідомленням пошти.

Таким чином за будь-яких обставин граничний строк сплати за умовами заявки - протягом 10 банківських днів після отримання документів - настав не пізніше 21 липня 2014 року.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги щодо перевезення згідно договору у сумі 66 000,00 грн.

Доказів виконання по оплаті за надані послуги за договором № 01042014 від 01.04.14р. у сумі 66 000,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, відзив на позов не надіслав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Правовідносини сторін даного спору є правовідносинами експедитора (позивач) та клієнта (відповідач).

Частиною 4 статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу.

У відповідності до ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України, договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У спірних правовідносинах позивач надавав відповідачу транспортно-експедиційні послуги, залучаючи до виконання перевезень іншу фізичну особу - підприємця на підставі укладеного з цим підприємцем разового договору перевезення (ст. 932 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів регулюються цими Кодексами і виданими відповідно до них транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за їхньою домовленістю, якщо інше не встановлено Цивільним Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначене в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 66 000,00 грн.

Пунктом 3.1.3. договору встановлено, що в разі затримки в оплаті рахунків за виконані перевезення, замовник виплачує експедитору-перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості перевезення.

На підставі п. 3.1.3. договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 22 липня 2014 року по 09 серпня 2014 року у сумі 858,90 грн., згідно розрахунку, який зазначений у позовній заяві.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені за період з 22 липня 2014 року по 09 серпня 2014 року у сумі 858,90 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 22 липня 2014 року по 09 серпня 2014 року у сумі 103,07 грн., згідно розрахунку, який зазначений у позовній заяві.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, вимогу позивача щодо стягнення 3% річних за період з 22 липня 2014 року по 09 серпня 2014 року у сумі 103,07 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 7" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Березенська, буд. 7; р/р 26004060734735 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 37538526) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_6 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ НОМЕР_7) - 66 000 (шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 90 коп. пені, 103 (сто три) грн. 07 коп. 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.09.14р.

Суддя І.Ю. Дубінін