Постанова № 40551320, 05.08.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

05 серпня 2014 року Справа № 814/2031/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., в порядку письмового провадження за

за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марївське» (вул. Дружби народів, 27, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000)

про: стягнення заборгованості в сумі 7 533,85 грн.,

в с т а н о в и в:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач, МОВ ФСЗІ) звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марївське» (далі – відповідач, ТОВ «Марївське») адміністративно-господарських санкцій в сумі 7 533,85 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що незважаючи на потребу у інвалідах для працевлаштування в рахунок виконання нормативу, згідно звіту за 2013 рік, відповідач у період з 01.05.2013 року по 31.12.2013 року про вакантні робочі місця для інвалідів органи зайнятості не інформував. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів товариство повинно було сплатити 7 533,85 грн. з яких: адміністративно-господарська санкція в сумі 7 344,65 грн. та пеня в сумі 189,20 грн.

Позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 20).

Відповідач у судове засідання не з'явився. Ухвала суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 14.07.2014 року, направлена за адресою відповідача, вказаною позивачем у позовній заяві, та без вречення адресату до суду повернулась (арк. спр. 15 - 18).

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» № 875-XII від 21.03.1991 року (далі – Закон України № 875) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

При цьому, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 року (далі - Закон України № 5067) роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Формою подання зазначених адміністративних даних є форма звіту № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.05р. № 420, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.12.05 року за № 1534/11814., а з 17 червня 2013 року форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. № 316, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17.06.2013р. за № 988/23520.

За даними Миколаївського обласного центру зайнятості ТОВ «Марївське» у 2013 році надало службі зайнятості тільки один звіт за формою № 3-ПН із вакансією для осіб з інвалідністю, а саме: робітник на низько кваліфікованих ручних роботах у сільському господарстві (арк. спр. 7). Дата реєстрації вакансії – 04.04.2013 року, знята роботодавцем 30.04.2013 року (арк. спр. 8).

Відповідно до статті 20 Закону України (в редакції від 06.10.2005 року Закон № 2960-IV) «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону №875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами у 2013 році, відповідач до 16.04.2014 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 7 344,65 грн. Розмір нарахованої пені становить 189,20 грн.

Отже, загальна заборгованість відповідача становить 7 533,85 грн., що підтверджується наявним у справі матеріалами та наданим позивачем розрахунком суми позову (арк. спр. 6).

Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 875 Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 94, 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марївське» (код ЄДРПОУ 36713951) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 37992781) 7 533,85 грн. (сім тисяч п’ятсот тридцять три гривні 85 копійок) заборгованості з яких: адміністративно-господарські санкції у розмірі 7 344,65 грн.; пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 189,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих