Ухвала суду № 40550356, 18.09.2014, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 18.09.2014

ЄУ № 420/872/14-ц

Провадження №2/420/365/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Проньки В.В.

при секретарі Рожковій Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить винести рішення, яким розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 26.11.2011 року відділом РАЦС Новопсковського районного управління юстиції, актовий запис № 86. Прізвище після розірвання шлюбу залишити «ОСОБА_1». Стягнути з ОСОБА_2, 1982 року народження, аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, 2012 року народження, у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня реєстрації позову та до повноліття дитини. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що від спільного шлюбу з відповідачем вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. В даний час з відповідачем вона сумісно не проживає, подружніх відносин не підтримує. Причиною розірвання шлюбу стало те, що з відповідачем в психологічному плані вони не сумісні, останнім часом між ними немає порозуміння, в сім'ї часто виникають сварки, які привели до того, що вони втратили один до одного почуття любові та поваги. Подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, в зв'язку з чим вона звертається до суду з цим позовом. Спору про майно подружжя не має. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини в добровільному порядку не надає, вона не працює, знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, тому їй одній важко утримувати дитину. Відповідач фізично здоровий, на утриманні інших неповнолітніх дітей не має, офіційно працює та отримує пенсію, він взмозі надавати матеріальну допомогу на утримання сина.

Позивач у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає, просить задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення по справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим 26.11.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану районного управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 86.

Від шлюбу є неповнолітня дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2, виданим 13.12.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новопсковського районного управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 124, де в графі "батько" вказаний відповідач - ОСОБА_2.

Статтею 105 СК України визначено, що однією з підстав для припинення шлюбу є його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 СК України.

Причиною розірвання шлюбу є фактичні взаємовідносини подружжя, які складися через різні погляди на сімейне життя та побут, що привело до припинення сімейно-шлюбних відносин та свідчить про неможливість подальшого збереження шлюбу, а спільне життя суперечило б інтересам подружжя.

З урахуванням тих обставин, що сторони не бажають зберігати шлюб, тривалий час не підтримують сімейно-шлюбних відносин та враховуючи принцип добровільності шлюбу, моральні засади правового інституту сім'ї та інтереси дитини, суд вважає позовні вимоги про розірвання шлюбу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У чинність ч. 2 ст. 115 Сімейного Кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

У чинність п. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного Кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу бажає залишити за нею прізвище отримане після реєстрації шлюбу " ОСОБА_1".

Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Судом встановлено, що після припиненням сімейно-шлюбних відносин сторони проживають окремо, неповнолітня дитина проживає з позивачкою, що підтверджується довідкою виданою 11.08.2014 року виконкомом Новопсковської селищної ради Новопсковського району Луганської області за вих. №1081, позивачка не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, при цьому відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини позивачці не надає, а домовленості щодо утримання спільних дітей між сторонами не досягнуто.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька (матері), або у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З урахуванням вимог позивача, яка просить стягнути аліменти у частці від доходу відповідача, позиції відповідача, який визнав позовні вимоги, суд, керуючись ст.ст. 182, 183 СК України, вважає, що заявлені вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони законні, обґрунтовані, доказово підтверджені матеріалами справи.

Визначаючи розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд врахував, що відповідач фізично здоровий, працездатний, інших дітей на утриманні не має.

Відповідно до ст. 191 Сімейного Кодексу України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів на користь неповнолітьої дитини у межах сплати платежу за один місяць.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, ч. 4 ст. 130, ч. 4 ст. 174, ст.ст. 212-215, 223, 367 ЦПК України, ст.ст. 7, 21, 24, 56, 105, 110, 112, 115, 180-184,191 Сімейного Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 26 листопада 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану районного управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 86.

Після розірвання шлюбу залишити за ОСОБА_1 прізвище отримане після реєстрації шлюбу " ОСОБА_1 ".

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 13.08.2014 року до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір у розмірі 487,20 грн. р/р № 31218206700223, МФО 804013, Код 37942461, одержувач: УДКСУ у Новопсковському районі, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: