Ухвала суду № 40550321, 10.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0915/1752/12

Провадження № 22-ц/779/1342/2014

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.

секретаря Капущак С.В.

з участю представників апелянта - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, з апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тисменицького районного суду від 25 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2012 року позивач звернулася з вказаним позовом, щоб визнати заповіт від 06 грудня 2011 року, укладений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 недійсним.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що є спадкоємцем третьої черги після смерті свого племінника ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_1 раптово помер. Їй стало відомо, що за три дні до смерті він склав заповіт на належну частину домоволодіння на користь відповідачки.

Вважає, що заповіт від його імені був складений після його смерті та підписаний іншою особою, тому його слід визнати недійсним.

Рішенням Тисменицького районного суду від 25 березня 2014 року позов задоволено.

На дане рішення ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт у скарзі зазначає, що суд всупереч вимог закону в основу рішення поклав необ'єктивні та неналежні докази, надав перевагу одним доказам над іншими, повно не відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є невичерпними, не відповідають дійсності і не підтверджені достовірними доказами.

Судом під час розгляду справи не взято до уваги ряд доказів, які вказують на безпідставність позовних вимог, не надано оцінку всім доказам в їх сукупності. При ухваленні рішення суд фактично взяв до уваги тільки висновок судового експерта, який не можна вважати повним, оскільки не досліджені всі наявні в справі документи, які містили зразок почерку ОСОБА_6 Експерт не взяв на дослідження форму «А» з дійсним підписом заповідача, за якою померлий отримував паспорт, а суд не зазначив даний документ в ухвалі про призначення експертизи.

Не надано належної оцінки показам свідків, з яких вбачається, що ОСОБА_6 не мав постійного місця роботи, потребував догляду і родина ОСОБА_5 доглядала його та надавала матеріальне забезпечення, а після смерті здійснила його поховання. Показаннями свідків підтверджено факт правовідносин між спадкодавцем та відповідачем з приводу переходу належного ОСОБА_6 майна, наявність домовленостей між ними щодо відчуження ним спірного майна на користь ОСОБА_5

Не є належними доказами недійсності заповіту сплата державного мита за його складання та внесення до відповідного реєстру після смерті заповідача, оскільки це не є доказом недійсності заповіту, відсутності волевиявлення заповідача, а факт смерті вказує на наявність важкого захворювання ОСОБА_6, яке спонукало його до складання заповіту на користь близьких осіб.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, які вимоги скарги підтримали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Апелянт у засідання апеляційного суду з'являтися не бажає, судові повістки за зазначеною нею у скарзі адресою не отримує, вони повертаються за закінченням терміну зберігання. Не з'явились для розгляду справи і обидва її представники, які повідомлені про розгляд справи у встановленому порядку, що підтверджується розписками, тому колегія суддів вважає, що справу необхідно розглянути у відсутності апелянта та її представників.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції правильно на підставі наявних доказів встановив, що оспорюваний заповіт від 06 грудня 2011 року підписаний не ОСОБА_6, державне мито за посвідчення заповіту сплачено та його реєстрація у спадковому реєстрі вчинено після його смерті, що є підставою для визнання його недійсним.

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Згідно із частинами 1,2 ст.1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Судом встановлено, що 06 грудня 2011 року ОСОБА_6 склав заповіт на користь ОСОБА_5, якій заповів все свої майно, а саме належні ? частки домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 34).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

21 лютого 2012 року із заявою про прийняття після смерті ОСОБА_6 спадщини, яка складається з ? частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 звернулася ОСОБА_4, яка є рідною тіткою померлого ОСОБА_6 та спадкоємцем за законом третьої черги.

Згідно повідомлення Тисменицької районної державної нотаріальної контори від 29 листопада 2013 року, після смерті ОСОБА_6 заведено спадкову справу №85/2012.

Відповідно до ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Посилання ОСОБА_4 в позові на те, що рукописні записи в заповіті могли бути виконані не заповідачем, а іншою особою, підтверджуються висновком судово-почеркознавчої експертизи від 29 серпня 2013 року, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_6, розташовані в лінійках після слів «підпис заповідача» та «Підпис» двох примірників його заповіту, складеного та посвідченого секретарем Загвіздянської сільської ради тисменицького району 06 грудня 2011 року під реєстровим №144, а також рукописні тексти «Я ОСОБА_6 заповіт прочитав вголос і самовручно підписав» - виконані не ОСОБА_6, а іншою особою. Ознак, які б вказували на незвичний стан особи під час підписування цього заповіту, немає.

Колегія суддів вважає, що висновок експерта є повним, обґрунтованим, без сумніву очевидним, категорично підтверджує, що не тільки не вчинено заповідачем підпис, а й не виконаний ним рукописний текст, який порівнювався із текстом у поясненні ОСОБА_6 при вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності 21 серпня та 12 вересня 2009 року (а.с. 100 та 112) « З моїх слів записано вірно і мною прочитано».

Апелянт зовсім безпідставно зазначає, що експертом не досліджувалася довідка форми № 1 від 29 січня 1997 року про видачу паспорта ОСОБА_6 з його особистим підписом. Навпаки, довідка на а.с. 100 була предметом дослідження, що підтверджується штампом експертної установи, що зразок підлягав дослідженню.

Суд першої інстанції також дав правильну оцінку поясненням свідків, і апелянт необґрунтовано зазначає, що суд першої інстанції надав перевагу одним доказам над іншими.

Суд повно дослідив обставини що обґрунтовують позовні вимоги і подані заперечення, з'ясував усі обставини справи і при таких належних і допустимих доказах обґрунтовано задоволив позов.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Закону України «Про нотаріат» про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.

Згідно з ст. 56 зазначеного Закону нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі» від 11 травня 2011 року № 492 державній реєстрації у Спадковому реєстрі підлягають заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України, ст. 37 та ч. 1 ст. 40 Закону України «Про нотаріат», а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів

У п. 14 цієї Постанови зазначено, що реєстратор здійснює державну реєстрацію посвідчених заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів у Спадковому реєстрі у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Як вбачається з інформаційної довідки зі спадкового реєстру на а.с. 156, реєстрація заповіту відбулася 16 грудня 2011 року, тобто вже після смерті ОСОБА_6, як правильно встановив суд першої інстанції, що є порушенням порядку реєстрації заповітів, що також додатково підтверджує доводи позивача, що заповіт складався фактично після смерті заповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 25 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Г.І. Шалаута

Згідно з оригіналом