Постанова № 40550114, 11.09.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 вересня 2014 р. м. Чернівці справа № 824/2639/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Спіжавки Г.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Червоняк У.С.,

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Ірініч М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу Державної виконавчої служби Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області про визнання протиправною та скасування постанови.

В обгрутування позовних вимог повідомлені наступні обставини.

В провадженні державного виконавця відділу ДВС Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області Ірініч М.В. знаходиться виконавчий лист №4/53, виданий 26.05.2008р. на виконання рішення господарського суду Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Сторожинецького РЦЗ грошових коштів у сумі 3076,80грн.

11.07.2014 року позивач отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2013р. серія ВП №36422712.

З даною постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною так, як вона прийнята у порушення вимог ст.ст. 22, 24 ЗУ "Про виконавче провадження". А саме, в вступній частині постанови вказано, що документ вступив в силу 04.06.2008р., а відповідно ст. 22 до ЗУ "Про виконавче провадження", виконавчий лист може бути пред'явлений до виконання протягом року з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Крім того, пояснює позивач, постанова була прийнята 07.02.2013р., але надіслана позивачу 11.07.2014р., що є порушенням п. 5 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження", відповідно до якого копія постанови надсилається стягувачу та боржникові не пізніше наступного дня.

Також, позивач зазначає, що постанова відправлена позивачу не рекомендованим листом, чим порушено пункт 1 статті 31 ЗУ "Про виконавче провадження".

У пункті 2 статті 30 ЗУ "Про виконавче провадження" зазначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, стверджує позивач, відповідно до зазначеної постанови, строк для примусового виконання постанови закінчився 07 серпня 2013 р.

Відповідач позов не визнав, в письмових запереченнях зазначив, що факти, викладені в позовній заяві не відповідають дійсним обставинам та не доведені жодними доказами.

Так, відповідач повідомляє, що виконавчий лист №4/53 виданий 04.06.2008 року Господарським судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Сторожинецького районного центру зайнятості 3076,80 грн. вперше надійшов на виконання 03 липня 2008 року. В ході примусового виконання вказаного виконавчого документа, було встановлено, що боржник за адресою вказаною у документі не проживає, майна підлягаю чого опису та арешту не виявлено, тому державним виконавцем на підставі ст. 40 п.2 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року) було повернуто без виконання стягувачу. Повторно виконавчий документ пред'являвся до виконання у лютому місяці 2009 року, потім у липні 2010 року, після цього у вересні 2011 року, потім у травні 2012 року, і на сам кінець у лютому 2013 року, що підтверджується відповідними постановами державного виконавця.

Виконавчий лист було видано у 2008 році на момент дії Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року. Згідно ст. 21 вказаного закону було встановлено трьохрічний строк для пред'явлення виконавчих листів, виданих на підставі судових рішень. Згідно ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Отже, заявником не було пропущено визначений законодавством строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Протягом трьох робочих днів з дня надходження виконавчого документа виноситься постанова про відкриття виконавчого провадження. Тому, на підставі вказаної статті та ст. ст. 17, 19, 20 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 03 лютого 2013 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадженя з виконання вказаного виконавчого документа.

Щодо твердження позивача про отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження тільки 11.07.2014 року, відповіжач зазначив, що 04.07.2014 року на адресу боржника було надіслано не постанову про відкриття в/п, а виклик за вихідним номером 4351, згідно якого ОСОБА_2 було зобов'язано з'явитися до відділу в зв'язку з виконанням виконавчого лист №4/53.

В судове засідання позивач не з'явилася, так, як 22.08.2014 року направила до суду заяву про розгляд даної справи без її участі.

Представник відповідача в засіданні позов не визнав, посилаючись на повідомлені в письмових запереченнях обставини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи виконавчий лист №4/53 виданий 04.06.2008 року Господарським судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Сторожинецького районного центру зайнятості 3076,80 грн. вперше надійшов на виконання 03 липня 2008 року. В ході примусового виконання вказаного виконавчого документа було встановлено, що боржник за адресою вказаною у документі не проживає, майна підлягаю чого опису та арешту не виявлено, тому державним виконавцем на підставі ст. 40 п.2 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року) було повернуто без виконання стягувачу. Повторно виконавчий документ пред'являвся до виконання у лютому місяці 2009 року, потім у липні 2010 року, після цього у вересні 2011 року, потім у травні 2012 року та у лютому 2013 року, що підтверджується відповідними постановами державного виконавця.

Виконавчий лист видано Господарським судом Чернівецької області 26.05.2008 року. На момент його видачі та пред'явлення до виконання вперше, а саме 03.07.2008р. спірні правові відносини регулювалися Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-XIV в редакції від 14.03.2007р.

Так, у відповідності до ст. 21 Закону № 606-XIV в редакції від 14.03.2007р., виконавчі листи та інші судові документи - можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Разом з тим, статтею 22 Закону № 606-XIV в редакції від 14.03.2007р., а саме в пункті а) частини першої визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Згідно частин 2, 3 вказаної статті, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Тобто, заявником не було пропущено визначений законодавством строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Згідно ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний викона вець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно пункту 2 частини 1 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, виконавчі провадження з виконання виконавчого листа №4/53, виданого 04.06.2008 року Господарським судом Чернівецької області були завершені на підставі ст.47 п.2 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно частини 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого докумен та стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Підстави відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені ст. 26 Зако ну України "Про виконавче провадження". Так згідно вказаної статті державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбаче них цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким по становлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Отже, з аналізу норм чинного законодавства суд робить висновок про відсутність у державного виконавця законних підстав для не прийняття до виконання виконавчого листа.

Таким чином, державний виконавець, діючи в межах повноважень та керуючись ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", прийняв до виконання виконавчий документ і відкрив виконавче провадження, так, як строк пред'явлення такого документа до виконання не закінчився.

З огляду на викладене вище, суд не знайшов документального підтвердження обставинам, що повідомлені позивачем в обгрунтування позовних вимог.

Відповідно до статтей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до підпунктів 1, 3 частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

При розгляді справи встановлено, що відповідач приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження діяв на підставі, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, ним доведено правомірність вчинених ним дій, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі 15 вересня 2014 року.

Суддя Г.Г. Спіжавка