Вирок № 40549164, 09.07.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2014 Справа №607/10330/14-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Клюхи І.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження № 12014210000000073 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Скалат, Підволочиського району Тернопільської області, громадянина України, з вищою освітою, приватного підприємця, проживаючого за адресою АДРЕСА_2, раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 222-VІІ (22-18) від 18.04.2013 року), за участю сторін кримінального провадження: прокурора Оскоріпа В.В., захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Впродовж 2013-2014 років, ОСОБА_4 з метою зняття арешту із нежитлового приміщення - магазину по торгівлі з офісними приміщеннями, що знаходиться по АДРЕСА_3, Підволочиського району Тернопільської області (далі - нежитлове приміщення), накладеного у зведеному виконавчому провадженні, згідно Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за №25498343, маючи рішення апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2013 року про передачу даного майна у власність ОСОБА_5, яка є її матір'ю, неодноразово зверталась до працівників відділу державної виконавчої служби Підволочиського районного управління юстиції, у провадженні яких знаходилось виконавче провадження, однак у знятті арешту їй було відмовлено.

В кінці лютого - на початку березня 2014 року, у обвинуваченого ОСОБА_1, який в силу своєї підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням юридичних послуг, знав про те, що ОСОБА_4 безрезультативно намагається зняти арешт із нежитлового приміщення, виник злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_4 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття позитивного рішення в її інтересах особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Реалізуючи свій злочинний намір, в перших числах березня 2014 року, обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 та повідомив, що він може завдяки своїм знайомствам вирішити питання, пов'язане із зняттям арешту з вищезазначеного нежитлового приміщення, шляхом впливу на прийняття позитивного рішення уповноваженими особами, а саме начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_6 та головою Підволочиського районного суду ОСОБА_7, запропонувавши при цьому передати йому особисто неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, розмір якої буде в подальшому узгоджений, за вчинення ним вищевказаних дій в її інтересах.

Надалі, 16 квітня 2014 року, ОСОБА_4 в черговий раз звернулась до працівників відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Тернопільській області, які їй повідомили, що на підставі наявних у неї документів арешт із даного майна не може бути знятим та порадили звертатись до адвокатів для правового вирішення даного питання.

23 квітня 2014 року, обвинувачений ОСОБА_1 повторно, в барі «Сапсан», що по вул. Білецька, 49-а в м. Тернополі, зустрівся з ОСОБА_4 та запевнив її, що він перебуває у добрих відносинах із начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_8, у підлеглих виконавців якого знаходиться виконавче провадження, щодо накладення арешту на майно ОСОБА_4 та він зможе безпосередньо на нього вплинути для подальшого прийняття позитивного рішення, щодо знаття арешту із нежитлового приміщення. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що він зможе вплинути на голову суду Підволочиського районного суду ОСОБА_7 з метою прийняття позитивного рішення суддею цього ж райсуду ОСОБА_14 у цивільній справі про визнання права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_5, яка являється матір'ю ОСОБА_4, та зняття арешту із даного майна.

24 квітня 2014 року обвинувачений ОСОБА_1, під час чергової зустрічі у власному автомобілі «Мазда СХ-7» д.н.з. НОМЕР_3, під час руху вулицями м. Тернополя, повідомив ОСОБА_4, що для його впливу на позитивне вирішення питання із начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_8 та головою Підволочиського районного суду ОСОБА_7, їй необхідно передати йому особисто неправомірну вигоду - грошові кошти в сумі орієнтовно 1500 доларів США., а також зазначив, що остаточну суму грошових коштів, яку необхідно буде йому передати за його вплив на позитивне вирішення питання в її інтересах із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 він уточнить додатково.

25 квітня 2014 року, обвинувачений ОСОБА_1 домовився про зустріч із ОСОБА_4 на 26 квітня 2014 року для того, щоб вона передала йому раніше обумовлену суму коштів.

26 квітня 2014 року близько 13:00 години, обвинувачений ОСОБА_1 за попередньою домовленістю, зустрівся із ОСОБА_4 в ресторані «Європа», що на вул. Сагайдачного, 4 в м. Тернополі, де одержав для себе від ОСОБА_4 неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на день вчинення злочину становило 17 491, 23 гривень, за вплив на начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_8 та голову Підволочиського районного суду ОСОБА_7 з приводу прийняття позитивного рішення, щодо зняття арешту із нежитлового приміщення - магазину по торгівлі з офісними приміщеннями по АДРЕСА_3, Підволочиського району та визнання права власності на це приміщення за ОСОБА_5, яка являється матір'ю ОСОБА_4

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 222-VІІ (22-18) від 18.04.2013 року), тобто - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття позитивного рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

16 червня 2014 року між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Тернопільської області Оскоріп В.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні № 12014210000000073 та обвинуваченим ОСОБА_1, з участю захисника ОСОБА_3, в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди, прокурор та обвинувачений дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 222-VІІ (22-18) від 18.04.2013 року). Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри, беззастережно визнав свою винуватість у вчинені даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення у виді штрафу в розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (12 тисяч 750 гривень).

Спеціальна конфіскація не застосовується, у зв'язку із тим, що кошти в сумі 1500 доларів США, які були предметом злочину, відповідно до ст. 96-2 КК України, підлягають поверненню власнику.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважає, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги і правила КПК України та КК України, просить дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просить укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 222-VІІ (22-18) від 18.04.2013 року), в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_11 та ОСОБА_3 просять затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_1 обумовлену міру покарання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Тернопільської області Оскоріп В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1, з участю захисника ОСОБА_3, відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 222-VІІ (22-18) від 18.04.2013 року), тобто - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття позитивного рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а тому його дії кваліфіковано вірно за якими належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 474 та 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити у кримінальному провадженні № 12014210000000073 угоду про визнання винуватості від 16 червня 2014 року укладену між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Тернопільської області Оскоріп В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1, з участю захисника ОСОБА_3

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 222-VІІ (22-18) від 18.04.2013 року), та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 16 червня 2014 року покарання у виді штрафу в розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12 тисяч 750 гривень без спеціальної конфіскації.

Запобіжний захід у виді застави в розмірі 40 000 гривень, яка згідно квитанції № 96 від 29 квітня 2014 року внесена ОСОБА_12 - повернути заставодавцю ОСОБА_12, після набрання вироком законної сили.

Речові докази:

- грошові кошти в сумі 1500 доларів США купюри номіналом по 100 доларів США серії та номеру: LB5763574НВ2, HG98263878BG7, КВ35075169МВ2, КН44297914АК11, HF28298093BF6, КВ22324187ІВ2, KD19228789BD4, КВ38104186DB2, HL47753738FL12, KB49484411LB2, FH29817663AH8, KB52661157db2, KL84086317DL12, HL47753737FL12, LF92344751BF6 - повернути УДСБЕЗ УМВС України в Тернопільській області, після набрання вироком законної сили.

- марлеві тампони (марлевий тампон (взірець) яким проводились змиви з рук ОСОБА_1, марлевий тампон, яким проводились змиви з правої руки ОСОБА_1, марлевий тампон, яким проводились змиви з лівої руки ОСОБА_1 - знищити, після набрання вироком законної сили.

- копію ухвали апеляційного суду Тернопілсьької області від 25 квітня 2013 року № 604/206/13-ц на 1 арк., копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2013 року на 1 арк., позовну заяву ОСОБА_5 до Підволочиського районного суду від 12 березня 2014 року на 3 арк., платіжні реквізити для перерахування судового збору на 1 арк., копію супровідного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-29269св13 на 1 арк., чорновики позовної заяви ОСОБА_5 до Підволочиського районного суду на 3 арк. - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12014210000000073.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз № 1-441/14 від 20 травня 2014 року в розмірі 491 грн. 92 коп. (чотириста дев'яносто одна гривня 92 коп.); № 1-404/14 від 06 червня 2014 року в розмірі 393 грн. 12 коп. (триста дев'яносто три гривні 12 коп.) та № 2-291/14 від 05 червня 2014 року в розмірі 786 грн. 24 коп. (сімсот вісімдесят шість гривень 24 коп.) на загальну суму 1671 грн. 28 коп. (одна тисяча шістсот сімдесят одна гривня 28 коп.) стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Заходи забезпечення кримінального провадження, у виді арешту на майно, накладеного згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 квітня 2014 року на транспортний засіб марки «TOYOTA CARINA» 1991 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4; житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_4 Тернопільського району Тернопільської області; нежиле приміщення продуктового магазину, що за адресою: АДРЕСА_5 Тернопільської області, квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 та згідно ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 13 травня 2014 року на грошові кошти в сумі 1611 грн., мобільний телефон «НТС» чорного кольору із сім карткою абонентського номера НОМЕР_5 шляхом заборони на відчуження, розпорядження та використання та накладено арешт на автомобіль марки «Mazda CX-7» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, техпаспорт серії НОМЕР_6 на автомобіль НОМЕР_2, ключ від автомобіля «Mazda CX-7» д.н.з. НОМЕР_1, шляхом встановлення заборони та їх відчуження та розпорядження - скасувати, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна