Вирок № 40549120, 03.07.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2014 Справа №607/7661/14-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Клюхи І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12014210010001007 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернополя, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Юськів О.В., потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2014 року о 22 год. 00 хв. в обвинуваченого ОСОБА_1, який перебував у дворі будинку АДРЕСА_1 м. Тернополі, виник злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_1 11 квітня 2014 року о 22 год. 00 хв., підійшов до автомобіля НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, та не маючи дозволу на його керування, всупереч волі власника, скориставшись тим, що двері автомобіля були не зачинені на замок, сів в його салон. Надалі, обвинувачений ОСОБА_1 шляхом з'єднання проводів замка запалювання запустив двигун та розпочав рух, тим самим заволодів вказаним автомобілем.

З місця вчинення кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_1 на викраденому автомобілі втік, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 12620 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 11 квітня 2014 року о 22 год. 00 хв., він вийшов із під'їзду свого будинку та побачив автомобіль марки «ВАЗ 21011», який належить його сусіду ОСОБА_2, і тоді у нього виник намір покататись на ньому по м. Тернополі. Підійшовши до вказаного автомобіля він попробував чи відчинені в ньому двері. Переконавшись, що двері автомобіля відчинені, він сів в середину автомобіля та намагався завести його шляхом з'єднання проводів, однак коли він запустив двигун автомобіля він відразу заглох, а тому він увімкнув нейтральну передачу та почав скочуватись назад. В цей час, у дворі будинку проходив невідомий йому чоловік, віком приблизно 60-70 років, якого він попросив попхати автомобіль та допомогти його завести, що він і зробив. В подальшому, вказаним автомобілем він поїхав по особистих справах в с. В. Бірки, Тернопільського району. В'їхавши в с. В. Бірки, Тернопільського району, він не справився з керуванням, так як дорога була мокрою від дощу, і врізався в паркан пошкодивши даний автомобіль. Далі, він залишив автомобіль приблизно через 5-10 м. від того місця, де врізався в паркан, оскільки закінчився бензин в автомобілі та пішов по особистих справах.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 обвинувачений ОСОБА_1 визнав частково, пояснивши, що згоден відшкодувати завдану шкоду, але її сума занадто завищена.

У вчиненому обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаюється та просить суд, суворо його не карати та не позбавляти волі, обіцяє в подальшому кримінальних правопорушень не вчиняти.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 11 квітня 2014 року о 23 год. 00 хв. до нього зателефонував сусід і повідомив, що на його автомобілі хтось поїхав. Вийшовши із під'їзду свого будинку він помітив, що автомобіля не має, а тому вирішив відразу зателефонувати в ОВС і повідомити про крадіжку. Дозволу на керування автомобілем він не надавав нікому. Через декілька днів до нього зателефонували працівники міліції та повідомили, що до них звернувся ОСОБА_1, який зізнався, що він викрав автомобіль, та залишив його в с. В. Бірки, Тернопільського району. Далі, разом із працівниками міліції, він поїхав на те місце, де ОСОБА_1 залишив його автомобіль, та при огляді автомобіля виявив, що в нього був пошкоджений замок запалювання, розбита фара та погнуте крило.

Заявлений в судовому засіданні цивільний позов потерпілий ОСОБА_2 підтримав повністю та пояснив, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_1 йому завдано матеріальну шкоду на суму 12620 гривень, яку просить стягнути з обвинуваченого.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, позитивну характеристику за місцем проживання, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, розкаявшись у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, позитивну характеристику за місцем проживання. Вказані обставини дають підстави суду вважати, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування ним покарання, з встановленням йому іспитового строку, що буде достатнім для його виправлення та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в сумі 12620 грн. підлягає до часткового задоволення виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається із висновку авто товарознавчої експертизи № 4-60/14 від 22 квітня 2014 року, матеріальна шкода заподіяна потерпілому ОСОБА_2, внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_2, може становити 1 451 грн.81 коп.

По справі є процесуальні витрати за проведення авто товарознавчої експертизи № 4-60/14 від 22 квітня 2014 року в розмірі 491грн. 92 коп. (чотириста дев'яносто одна гривня 92 копійок), які суд вважає, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), оскільки вони виникли у зв'язку із витратами органами досудового розслідування при провадженні у даній справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 1 451 грн. 81 коп. (одну тисячу чотириста п'ятдесят одну гривню 81 коп.) завданої майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), процесуальні витрати за проведення авто товарознавчої експертизи № 4-60/14 від 22 квітня 2014 року в розмірі 491грн. 92 коп. (чотириста дев'яносто одна гривня 92 копійок).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна