Ухвала суду № 40549020, 17.09.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/3732/14р. Головуючий у 1-й інстанції Ліхтанська Н.П.

Суддя-доповідач Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Книш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди від злочину,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди від злочину.

В позові зазначав, що вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 квітня 2013 року ОСОБА_4 була визнана винною за ч.1 ст.384 КК України. Вважає, що вказаним злочином йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 15 000 грн., у зв'язку з тим, що він зазнав душевних страждань під час неправдивих свідчень в суді ОСОБА_4 внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_4 йому завдано моральну шкоду, оскільки він був ображений та принижений у присутності інших осіб у судовому засіданні, неправда ОСОБА_4 порочить і принижує його честь та репутацію. Незаконні дії ОСОБА_4 змусили його звертатися до правоохоронних органів та посадових осіб за захистом своїх прав та інтересів, але це вимагало багато часу та зусиль. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду в сумі 15 000 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справ, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачкою надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить залишити рішення без змін.

В засідання апеляційного суду сторони, будучи належно та своєчасно повідомленими про час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в справі рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення судових повісток про виклик, не з'явилися. З клопотаннями про відкладення судового засідання з повідомленням про поважність причин неявки до апеляційного суду не звернулися. Судова колегія ухвалила про можливість розглядати справу за відсутності сторін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Відповідач ОСОБА_4 вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03.04.2013р. засуджена за ч. 1 ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих свідчень на користь гр.ОСОБА_5, який, у свою чергу засуджений Приморським районним судом Запорізької області 25.03.2008р. за ст.ст. 125 ч.1, 126 ч. 1 КК України у зв'язку із побиттям потерпілого ОСОБА_3

Вирішуючи справу суд першої інстанції правильно застосував ст.ст. 1167, 1167, 1177 ЦК України, якими передбачено підстави та умови відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також визначені підстави для відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.

Суд правильно вказав на визначені законом підстави відшкодування моральної шкоди, встановлені ст. 23 ЦК України.

Є правильним висновок рішення суду, що позивач не є потерпілою особою від злочину, вчиненого відповідачкою, позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди відповідачкою.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції у складі судді, який розглянув справу, мав взяти самовідвід, оскільки у позивача є сумніви безсторонності цього судді, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження цих доводів.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність судової повістки, що направлена позивачу, ст. 75 ЦПК України мають своє підтвердження. Проте, ця обставина не спростовує висновки рішення суду, а тому не дає підстав для його скасування. Крім того, зі справи видно, що ОСОБА_3 16.04.2014р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області направлено віх.№310/13878/13-ц, яким останнього повідомлено про час і місце розгляду даної справи, зроблене нагадування про необхідність подати суду докази на підтвердження позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції правильно взяв до уваги заяву позивача, якою він просив слухати справу у його відсутність.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не направив йому заперечення відповідачки проти позову не спростовують висновки судового рішення, оскільки ст. 128 ЦПК України не передбачає надіслання позивачу заперечень відповідача проти позову.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого рішення практиці Європейського суду з прав людини не можуть спростувати рішення суду, оскільки не конкретизовані, що саме у рішенні суду не відповідає цій практиці.

Доводи апеляційної скарги про неправильне посилання у оскарженому рішенні на невідповідність позовної заяви ст. 119 ЦПК України не спростовують висновки рішення, оскільки суд навів її у системному аналізі зі ст. 60 ЦПК України, яка зобов'язує, зокрема позивача довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. При цьому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, у тому числі, з підстав його недоведеності.

Апелянт цих висновків суду не спростував.

Доводи апеляційної скарги про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про невідповідність рішення суду ст. 213 ЦПК України мають характер загальних висловлювань, без зазначення, що саме і як не дотримав або порушив суд першої інстанції, як це вплинуло на ухвалення рішення. Зі справи та за результатами апеляційного розгляду видно, що ці доводи не підтверджуються, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначеного судового рішення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: