Постанова № 40548377, 16.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3972/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Домусчі С.Д. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Тропанець О.В.,

за участю: представника Південної митниці Міндоходів і зборів України - Мальцева Данила Васильовича, представника ДП "Укрлашінг" - Луцкера Олександра Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Південної митниці Міндоходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Укрлашінг" до Південної митниці Міндоходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання повернути фінансову гарантію,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року дочірнє підприємство (далі - ДП) "Укрлашінг" звернулося до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів і зборів України (далі - Південна митниця), Головного управління Державної казначейської служби (далі ГУ ДКС) України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 500040001/2013/410002/2 від 05.02.2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № 500040001/2013/00066 від 05.02.2013 року та зобов'язання повернути фінансову гарантію в розмірі 25909,06 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року позовні вимоги ДП "Укрлашінг" задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду, начальником Південної митниці та представником ГУ ДКУ України в Одеській області подані апеляційні скарги, в яких зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг Південної митниці Міндоходів і зборів України, та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, колегія суддів приходить до висновку про їх часткове задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов контракту UL-04/01/04 від 04.01.2004, укладеного позивачем з компанією "Malf Ressources Limited Inc." (Панама), остання зобов'язалась поставляти у власність ДП "Укрлашінг" товар - кріпильну стрічку, в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у рахунках-фактурах (інвойсах) до контракту.

Згідно з інвойсом № 1 від 29.01.2013 на адресу позивача поставлялись товари - стрічка сталева кріпильна, у кількості 73971 м., за ціною 44382,60 дол. США; титан-фіксатори у кількості 10000 шт. за ціною 1900,00 доларів США.

Згідно договору UL-04/01/04 від 04.01.2004 ДП "Укрлашінг" отримало 06.02.2013 від постачальника - компанії "Malf Ressources Limited Inc." (Панама) наступний товар - стрічку сталеву кріпильну у кількості 73971 м. по 0,60 дол. США; титан-фіксатори у кількості 10000 шт. по 0,19 дол. США.

При митному оформленні вказаного товару позивачем було подано Декларацію митної вартості № 500040001/2013/002746 від 04.02.2013р., у якій було визначено митну вартість товару основним методом у сумі 369785,94 грн.

Однак, у Південної митниці виникли сумніві у достовірності задекларованої митної вартості товару, які обґрунтувані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме печатка на наданому до митного оформлення інвойсі від 29.01.13р. № 1 не відповідає печатці, якою завірено контракт від 04.01.2004р. № UL-04/01/04, також печатка якою завірено додаткове узгодження від 01.06.11р. № 7 не відповідає ані печатці якою завірено контракт, ані печатці якою завірено інвойс".

У зв'язку з чим декларанта було повідомлено про необхідність надання додаткових документів згідно з ч.3 ст. 53 МК України (про що зроблено відмітку на Декларації митної вартості № 500040001/2013/002746 від 04.02.2013р.), а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно листа вих. № 10 від 05.02.2013р., Південної митниці було надано:

- каталог компанії Signode System GmbH на стрічку сталеву - 8 арк.,

- копія Paking list SIGNODE від 29.01.2013 p. - 1 арк.,

- копія Сертифіката якості SIGNODE від 29.01.2013 p.- 2 арк.,

- копія Сертифіката походження L 803898 - 1 арк.,

- копія Специфікації № 1 від 29.01.2013 р. - 1 арк. (додавались до декларації),

- переклад Специфікації № 1 від 29.01.2013 р. - 1 арк. (додавались до декларації),

- копія експортної декларації № MRN 13DE265670924191E5 - 5 арк.,

- копія Сертифіката ТПП Німеччини з перекладом - 2 арк.

При чому у копії експортної декларації № MRN 13DE265670924191E5 країни-відправника товару зазначена вартість товару за інвойсом та статистична вартість такого товару згідно даних митниці Німеччини, які повністю співпадають із визначеною декларантом митною вартістю товару.

Вважаючи, що надані документи не підтверджують заяленої митної вартості, після проведених усних консультацій Південою митницею було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний.

Південна митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2013/410002/2 від 05.02.2013р., згідно якого була встановлена митна вартість у сумі 54450,87 доларів США, розрахована декларантом митна вартість товару складала 46263,72 долари США.

На підставі зазначеного Рішення була прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2013/00066 від 05.02.2013р.

Відповідно до Картки відмови ДП "Укрлашінг" було запропоновано подати нову митну декларацію з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості №500040001/2013/410002/2 від 05.02.2013р., надати гарантію (сплатити грошові кошти), після чого товари будуть випущені у вільний обіг.

З метою вивільнення товарів позивачем була надана митна декларація за № 5040001/2013/002886 від 06.02.2013р., в якій було зазначено визначену митну вартість (2,15 доларів США за 1 кг стрічки) та митну вартість, визначену митним органом (2,65 доларів США за 1 кг стрічки). Згідно визначеної ДП "Укрлашінг" митної вартості товару було нарахований ПДВ у сумі 73957,15 грн, а відповідно до митної вартості, визначеної відповідачем, ПДВ склав 87045,17 грн. Сплачена позивачем гарантія склала 13087,98 грн, про що зазначено у митній декларації.

Відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України листом вих. № 071 від 26.03.2013р. позивачем на адресу Південної митниці було направлено документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: копію митної декларації країни-відправника, копію прайс-листа виробника товару від 03.01.2013р. з перекладом, копію виписки з бухгалтерської документації (калькуляція собівартості) виробника товару від 03.01.2013р. з перекладом, висновок виробника товару та ТПП Німеччини від 01.02.2013р. з перекладом, лист з перекладом від постачальника товару від 06.01.2013р. про розбіжності у документах.

У березні 2013 року ДП "Укрлашінг" було отримано другу партію товару - стрічка сталева кріпильна MAGNUS USLM підвищеної міцності у кількості 72367,2 м.

Подавши декларацію на цей товар із митною вартістю, визначеною основним методом, позивачем було отримано відмову Південої митниці в усній формі у прийомі декларації з такою ціною, та декларанту було запропоновано подати нову декларацію на цей товар з урахуванням вимог Рішення про коригування митної вартості товарів № 500040001/2013/410002/2 від 05.02.2013р., яке було прийнято відповідачем з приводу попередньої поставки аналогічного товару.

27 березня 2013 року позивачем була подана декларація № 500040001/2013/007932, в якій було зазначено визначену митну вартість (2,15 доларів США за 1 кг стрічки, 361684,12 грн. загалом) та митну вартість, визначену митним органом (2,65 доларів США за 1 кг стрічки, 425789,51 грн. загальна вартість). Згідно визначеної митної вартості товару було нарахований ПДВ у сумі 72336,82 грн, а відповідно до митної вартості, визначеної відповідачем, ПДВ склав 85157,90 грн. Сплачена гарантія склала 12821,08 грн.

На підтвердження митної вартості товарів, задекларованих митною декларацією № 500040001/2013/002886 від 06.02.2013 р. та митною декларацією № 500040001/2013/007932 від 27.03.2013 р. позивачем було направлено на адресу Південної митниці листа вих. № 24 від 10.04.2013р. з додаванням документів, які повністю підтверджують заявлену нами митну вартість товару. Цим же листом висловалося прохання розглянути додаткові документи і визнати заявлену декларантом митну вартість та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості, а надану фінансову гарантію вивільнити.

22 квітня 2013 року позивачем отримано листа від Південної митниці, згідно якого ДП "Укрлашінг" відмовлено у визнанні заявлено митної вартості, що стало підставою звернення до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом без обґрунтування неможливості їх застосування та виданої на підставі цього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства. Суд вважав, що Митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності заявленої позивачем митної вартості товару, що позивачем надавався перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини, які склалися між дочірнім підприємством "Укрлашінг" та Південною митницею Міндоходів і зборів України регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, відповідно до статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл. 9 цього Кодексу.

Згідно статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем надавалися відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 статті 53 МК України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 статті 58 МК України.

Разом з тим, ч.3 статті 53 Кодексу передбачений перелік документів, які митний орган може вимагати у декларанта у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Це, зокрема, транспортні (перевізні) документи, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

На вимогу митного органу та на виконання ч.3 ст. 53 МК України декларант також подав наявні у нього додаткові документи з належним обґрунтуванням неможливості надати бухгалтерські документи.

Підставами для прийняття спірного рішення про визначення митної вартості товару митниця обґрунтувала тим, що печатки від компанії "Malf Ressources Limited Inc." в наданому до митного оформлення інвойсі від 29.01.13р. № 1 не відповідає печатці, якою завірено контракт від 04.01.2004р. № UL-04/01/04, також печатка якою завірено додаткове узгодження від 01.06.11р. № 7 не відповідає ані печатці якою завірено контракт, ані печатці якою завірено інвойс.

Однак, судом першої інстанції дстовірно було встновлено, що Митному органу позивачем надавалися документи копія митної декларації країни-відправника, копія прайс-листа виробника товару від 03.01.2013р. з перекладом, копія виписки з бухгалтерської документації (калькуляція собівартості) виробника товару від 03.01.2013р. з перекладом, висновок виробника товару та ТПП Німеччини від 01.02.2013р. з перекладом, лист з перекладом від постачальника товару від 06.01.2013р. про розбіжності у документах.

Враховуючи наведене, колегія суддів також вважає обгрунтованим висновки суду першої інстанції, що викладені інспектором митниці підстави для витребування у позивача в порядку п.2 ч.5 ст.54 МК додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необгрунтованими, оскільки відмінності у печатках компанії "Malf Ressources Limited Inc.", які одночасно використовуються цією фірмою на всіх видах документів, і якими завірені контракт, додаток до контракту та інвойс, не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості задекларованих позивачем товарів, чи відомостей про ціну цих товарів.

З матеріалів справи також вбачається, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару, у тому числі і додаткові документи, не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за наданими документами.

З оскаржуваного рішення, зокрема, зі змісту графи 33 вбачається, що подані позивачем документи не містять обставин, зазначених ст.53 Митного кодексу України, а саме: документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тому, враховуючи все наведене, колегія суддів вважає, що Південної митниці були відсутні обґрунтовані сумніви щодо невідповідності визначення митної вартості товару заявленій позивачем при митному оформленні.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у Митного органу не було обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, які не спростовували заявлені до митного оформлення документи позивача.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині зобов'язання повернення ГУ ДКС України в Одеській області на користь позивача суму фінансової гарантії, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він також регулюється Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618. Згідно Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведених підстав, колегія суддів вважає, що позивачем не був дотриманий встановлений Порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ДКС України в Одеській області повернути дочірньому підприємству "Укрлашінг" фінансову гарантію у розмірі 25909,06 грн. та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову в цій частині. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Південної митниці Міндоходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року в частині зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути дочірньому підприємству "Укрлашінг" фінансову гарантію в розмірі 25909,06 грн. - скасувати.

Винести у вказаній частині нову постанову, якою у задоволені позову дочірнього підприємства "Укрлашінг" до Південної митниці Міндоходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про зобов'язання повернути фінансову гарантію - відмовити.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 вересня 2014 року.

Головуючий:

Судді: