Постанова № 40546386, 01.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 вересня 2014 року 11 год. 11 хв. № 826/5098/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів місті Києві про скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 01 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року задоволено повністю позов публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 17 грудня 2012 року № 0006742202 (далі - оскаржуване рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 11 липня 2014 року та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення 14 липня 2014 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 17 липня 2014 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно зі ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 24 липня 2014 року.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2014 року вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані у зв'язку з тим, що ними не досліджено питання прийняття наказу про проведення перевірки, оскільки в акті перевірки вказано про проведення перевірки на підставі службового посвідчення та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність необхідності дослідження доводів відповідача щодо порушень позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) є передчасними, оскільки розглядаючи спір про правомірність донарахування податку на прибуток, суди повинні встановити по суті підстави прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, необхідним є встановлення того, чи скористався позивач правом, передбаченим п. 86.7 ст. 86 ПК України, щодо подання заперечень на акт перевірки у разі незгоди з обставинами, викладеними у ньому.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 17 червня 2014 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовано наступі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідачем у період із 12 по 23 листопада 2012 року проведено перевірку, за результатами якої 27 листопада 2012 року складено акт № 8216/22-2/14277604 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із колективним підприємством "Альянс" (далі - КП "Альянс"), приватним підприємством "Севелістрой" (далі - ПП "Севелістрой") за період із 01 січня по 31 грудня 2010 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у загальному розмірі 815135,00 грн., у тому числі за: І квартал 2010 року - 172495,00 грн.; ІІ квартал 2010 року - 170085,00 грн.; ІІІ квартал 2010 року - 472555,00 грн., чим порушено п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону.

Будь-які докази, як б свідчили про оскарження висновків акту перевірки в адміністративному (досудовому) порядку, у матеріалах справи відсутні.

На підставі акту перевірки, 17 грудня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 815135,00 грн.

За результатами розгляду скарги в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення залишено без змін.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції від 17 червня 2014 року, перевірку позивача проведено до моменту спливу десяти робочих днів із дня отримання позивачем письмового запиту від 25 жовтня 2012 року № 22795/10/22-210 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження.

Зокрема, письмовий запит позивач отримав 07 листопада 2012 року, а тому почати проведення перевірки відповідач, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, мав право не раніше 18 листопада 2012 року, тобто після спливу десятиденного строку із дня отримання позивачем письмового запиту за умови ненадання ним у зазначений термін пояснень та їх документального підтвердження.

У ході нового розгляду справи представниками відповідача, на вимогу суду, надано копію наказу від 12 листопада 2012 року № 1824 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", відповідно до якого, на виконання пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача строком 10 днів починаючи із 12 листопада 2012 року.

Поряд з цим, як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку. Інформації про те, на підставі якого наказу проведено перевірку, в акті перевірки не міститься.

Згідно з доводами представників позивача, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, як і повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, позивач не отримував.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято у зв'язку з порушенням позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону.

За переконанням відповідача, господарські операції за участю позивача не підтверджені відповідними первинними документами.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на обставинах, виявлених у ході вчинення дій, направлених на проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - КП "Альянс" та ПП "Севелістрой".

Будь-якої інформації про допущення позивачем порушень законодавства у взаємовідносинах із вказаними суб'єктами господарювання в акті перевірки не міститься.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не включаються до складу валових витрат витрати на: Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що у матеріалах справи містяться копії первинних документів, складених за результатами фінансово-господарських відносин позивача із КП "Альянс" та ПП "Севелістрой", якими підтверджується факт реальності здійснення господарських операцій за їх участю.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку про протиправність та, як наслідок, необхідність скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов приватного акціонерного товариства "Укргазбуд" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів місті Києві про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, згідно з нормами постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17 грудня 2012 року № 0006742202, яким публічному акціонерному товариству "Укргазбуд" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 815135,00 грн. (Вісімсот п'ятнадцять тисяч сто тридцять п'ять гривень 00 копійок).

3. Присудити на користь публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" (ідентифікаційний код 14277604) здійснений ним судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 08 вересня 2014 року