Ухвала суду № 40545746, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2144/14 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Богуславський завод залізобетонних конструкцій» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та залишку сум від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з липня 2011 року по листопад 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.03.2013 № 201/15-01/37555960, яким встановлено порушення позивачем положень п.п. 188.1 ст. 188, ст.. 190, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Окрім того, перевіряючими зазначено, що позивач не мав правових підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 5864,00 грн., сплачених при імпорті товарів, отриманих від нерезидента на безоплатній основі.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2014 року № 0000681500, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 5903,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 2951,50 грн.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства у частині зменшення позивачеві бюджетного відшкодування по податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, суд першої інстанції посилався на те, що враховуючи наявність належним чином оформленої вантажної митної декларацій, що підтверджує факт сплати податку на додану вартість при імпорті в Україну товару, призначеного для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, позиція податкового органу щодо виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого позивачем при імпорті, є неправомірною, а висновок про порушення платником податку вимог Податкового кодексу України - безпідставним.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, в силу положень Податкового кодексу України та Митного кодексу України, митні органи, що входять до системи органів доходів і зборів, є контролюючими органами щодо сплати мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

В силу вимог п. 206.1 ст. 206 Податкового кодексу України при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відтак, операція з імпорту товарів підлягає оплаті податком на додану вартість, який визначається з договірної вартості товару, але не нижче митної вартості цих товарів та сплачується на дату подання вантажної митної декларації до відповідного контролюючого органу.

Відповідно до положень абз. 2 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У відповідності до вимог пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем у червні 2013 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 5864,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки (бетонний завод, комплектуючі та запчастини) з метою її використання у господарській діяльності. Вказану техніку ввезено з-за меж митного кордону України на підставі контракту купівлі-продажу № 08/12UA від 08.08.2012 про поставку техніки на безоплатній основі, укладеного між ТОВ «Богуславський завод залізобетонних конструкцій» та Scandinavia & UK Machines FB Malmo (Sweden).

В рамках виконання вищевказаного контракту у червні 2013 року Scandinavia & UK Machines FB Malmo (Sweden) здійснено імпорт техніки на суму 2783,00 ЕUR, що підтверджується вантажно-митною декларацією № 100290003/2013/337794.

Як вбачається із товаросупровідних документів до вантажу, зокрема, інвойсів загальна сума поставки становить 2783,00 ЕUR і встановлюється лише для митних цілей, оплата вартості поставлених матеріалів не здійснюється.

При розмитненні даного імпортованого товару позивачем сплачено, зокрема, податок на додану вартість у загальній сумі 5864,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.06.2013 № 169 та не заперечується відповідачем.

Разом з тим, колегія судів вважає за необхідне наголосити на тому, що техніка та обладнання, отримані позивачем на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 08/12UA від 08.08.2012 згідно з ВМД, у подальшому використовувалися в межах господарської діяльності підприємства.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.