Постанова № 40545671, 28.08.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Житомир справа № 806/2811/14

категорія 11.5

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про скасування постанов,-

встановив:

У червні 2014 року Комунальна установа по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради звернулася до адміністративного суду з позовом, у якому просить скасувати постанови Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591693 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій; про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591707 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій; про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591682 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради виконавчого збору в сумі 173,00 грн.; про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591734 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради виконавчого збору в сумі 21701,80 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що при вчиненні виконавчих дій щодо виконання рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 01.07.2010 року відповідачем були порушені вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, оскільки рішення було виконано самостійно в добровільному порядку.

Представник позивача просив справу розглянути в письмовому провадженні, надав відповідну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки до суду не повідомив. На попередньому судовому засіданні надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу", завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Нормами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

У відповідності із вимогами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, згідно із ст. 45 Закону є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження, зокрема складаються з стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

За змістом даних норм, виконавчий збір стягується з боржника у разі, якщо рішення було виконано (повністю чи частково) у примусовому порядку, і залежно від суми, яка була фактично стягнута, витрати ж на проведення виконавчих дій стягуються, також, після фактичного виконання рішення у примусовому порядку.

Таким чином, витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 28, 41 Закону стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк або рішення було виконано примусово.

У п.6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" звернуто увагу судів на те, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Згідно статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у разі звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Судом встановлено, що 01.07.2010 року Овруцьким районним судом Житомирської області прийнято рішення по справі № 2-43/10 про стягнення з Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради коштів на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль".

10 січня 2011 року Овруцьким районним судом Житомирської області було видано виконавчий лист № 2-43/10.

20.07.2012 року Корольовським відділом державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-43/10 від 10.01.2011 року, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області про стягнення Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради коштів у сумі 217017,98 грн. та у сумі 1700,00 грн. на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль".

29 серпня 2012 року Корольовським відділом державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було видано дві постанови про заміну виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-43/10 від 10.01.2011 року, якими замінено сторону виконавчого провадження із Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинкві Житомирської обласної ради на Комунальну установу по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.

16 травня 2013 року Овруцьким районним судом Житомирської області було винесено ухвалу по справі № 286/2049/13-ц, якою було скасовано постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 29.08.2012 року.

27 серпня 2013 року Овруцьким районним судом Житомирської області було винесено ухвалу по справі № 286/2843/13-ц про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-43/10, виданого 10.01.2011 року Овруцьким районним судом Житомирської області, якою було визначено сторонами виконавчого провадження Комунальну установу по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради та Комунальне підприємство "Готельний комплекс "Україна"" Житомирської обласної ради.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 10.10.2013 року по справі № 286/2843/13-ц скасовано ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 27.08.2013 року в частині заміни сторони виконавчого провадження з Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради на Комунальне підприємство "Готельний комплекс "Україна"" Житомирської обласної ради.

14 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Крайніком М.С. було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-43/10 з Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради на Комунальну установу по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради та постанову про арешт коштів Комунальної установи по експлуатації адмінібудинків Житомирської обласної ради.

11 листопада 2013 року ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області по справі № 286/6884/13-ц було скасовано постанову про арешт коштів Комунальної установи по експлуатації адмінібудинків Житомирської обласної ради від 14.10.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-43/10.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області по справі № 286/6880/13-ц від 03.12.2013 року відстрочено виконання рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 01.07.2010 року по справі № 2-43/10 за позовом ПАТ "Райффайзен банк Аваль" до Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради про стягнення заборгованості до 01 травня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося представниками сторін, що рішення Оврувцького районного суду Житомирської області по справі № 2-43/10 від 01.07.2010 року було виконано Комунальною установою по експлуатації адмінібудинків Житомирської обласної ради добровільно, в межах терміну встановленого судом, що підтверджується листом ПАТ "Райффайзен банк Аваль" № 140-10-1-00/2107 від 05.05.2014 року.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем не вчинялися будь-які дії примусового характеру направлені на виконання рішення суду та не було проведено фактичного стягнення заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам представником відповідача не надано суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується їх позиція, і не доведено правомірності прийняття вищевказаних рішень.

Враховуючи вище наведе, суд дійшов висновку, що постанови Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591693 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій; про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591707 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій; про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591682 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради виконавчого збору в сумі 173,00 грн.; про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591734 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради виконавчого збору в сумі 21701,80 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", статтями 86, 128, 128-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради задовольнити.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591693 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591707 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591682 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради виконавчого збору в сумі 173,00 грн.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591734 про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради виконавчого збору в сумі 21701,80 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа