Ухвала суду № 40545228, 04.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/18780/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 2а/0270/3058/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання дій протиправними та визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Енергоінвест») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про визнання дій протиправними та визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2011 №0001782330.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2011 позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2011 №0001782330. В решті задоволення позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань перевірки достовірності нарахування суми податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 12.04.2011 №1480/23-24895253.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 53000,00 грн. за грудень 2010 року. Суть цих порушень зводиться до того, що в ході проведеної перевірки не підтверджено реальності господарської операції між позивачем та ТОВ « 1-ША КОМПАНІЯ» та, як наслідок, нікчемності договору від 04.11.2010 №041110/01 на виконання консультаційних (аудиторських) послуг з питань обліку, укладеного між ними.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у ТОВ «Енергоінвест» трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, відсутність будь-яких основних засобів виробництва, а також відсутність у ТОВ « 1-ША КОМПАНІЯ» транспортних засобів, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 №0001782330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66250,00 грн., в тому числі за основним платежем - 53000,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 13250,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції погодився із висновками відповідача та визнав правомірним податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 №0001782330.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанцій виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ « 1-ША КОМПАНІЯ» було укладено договори від 04.11.2010 №041110/01 на виконання консультаційних (аудиторських) послуг з питань обліку, від 06.12.2010 №061210/01 про надання інформаційних (консультаційних) послуг.

Фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт від 23.12.2010 та від 28.12.2010, з яких вбачається, що виконавець надав послуги та виконав роботу згідно договорів - розробка порівняльної таблиці змін по новому Податковому кодексі України та виконав Програму замовника за період з 01.09.2009 по 01.10.2010. Замовником оплачено всі послуги та претензій не має.

Судом вірно зазначено, що предметом договорів укладеними між позивачем та його контрагентом є не поставка того чи іншого товару, а надання аудиторських та інформаційних послуг, що не потребує ніяких потужностей, складських приміщень, місцезнаходження майна, тощо, що відповідачем не було прийнято до уваги.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ « 1-ША КОМПАНІЯ» правочину є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2011 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2011.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 скасувати та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров