Ухвала суду № 40545183, 04.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 року м. Київ К/9991/30420/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012

у справі № 0670/11591/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Бердичівський м'ясокомбінат»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Бердичівський м'ясокомбінат» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат») звернулось до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі по тексту - відповідач, Бердичівська ОДПІ Житомирської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 №0001422301.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат» з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Альфатек» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт від 07.11.2011 №4206/23-01/00443430.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 №0001422301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) у загальній сумі 378425,33 грн. (за основним платежем - 252283,33 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 126142,00 грн.).

Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2011 року на загальну суму 252283,33 грн., у зв'язку з придбанням позивачем у ПП «Альфатек» яловичини. При цьому, податковий орган виходив з того, що у контрагента позивача - ПП «Альфатек» відсутнє виробниче обладнання, складські, торгівельні приміщення, транспорт для здійснення фінансово-господарської діяльності, а укладений договір між ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат» та ПП «Альфатек» є нікчемним, оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків до того ж суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та спрямований на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Альфатек» від 01.04.2011 №2 укладений договір купівлі - продажу, згідно з умовами договору продавець - ПП «Альфатек» зобов'язано продати ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат» м'ясо яловичини в кількості, асортименті та по ціні, відповідно до видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору, а останній - зобов'язаний прийняти та оплатити вказаний товар.

Про реальність господарських операцій свідчать первинні документи: видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості продукції, отвєс-накладні, які підтверджують факт передачі продукції в холодильник, тощо.

Доводи відповідача про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Альфатек», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи не укладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ПП «Альфатек», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладених правочинів з господарською діяльністю позивача.

Слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров