Ухвала суду № 40544737, 17.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Київ

17 вересня 2014 року № 826/12553/14

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Іщук І.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали у справі

за позовом

Міністерства освіти і науки України

до

Державної виконавчої служби України

про

скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство освіти і науки України звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про скасування постанови.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2014 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 09.09.2014 р. шляхом подання до суду:

- позовної заяви, приведеної у відповідність статтям 104-106, 181 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням інформації про представника позивача;

- копії позовної заяви, приведеної у відповідність законодавству, для надіслання відповідачу;

- доказу доплати судового збору у розмірі 109,62 грн.

Згідно відмітки служби діловодства, Окружний адміністративний суд м. Києва 12.09.2014 р. одержав супровідний лист від 09.09.2014 р. №9/3-11-72-14, до якого додано копія довіреності від 03.03.2014 р., позовну заяву від 09.09.2014 р. з додатками, фіскальний чек № 7241 від 09.09.2014 р.

Разом з тим, дослідивши надані документи, є наявним висновок про те, що станом на 17.09.2014 р. Міністерством освіти і науки України недоліки, визначені ухвалою суду від 28.08.2014 р. у зазначеному позові, у повному обсязі не усунуто, оскільки не надано доказів, які б свідчили про доплату судового збору у розмірі 109,62 грн. за подання даного позову або про наявність пільг щодо його сплати.

Як вже зазначалось в ухвалі суду від 28.08.2014 р. відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається, зокрема, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Підстави звільнення осіб від сплати судових витрат або зменшення їх розміру передбачені у статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, позовний матеріал не містить відповідного клопотання та доказів про неспроможність сплатити судовий збір за подання даної заяви.

Натомість, позивачем зазначено про те, що оскаржувана постанова Державної виконавчої служби України не може призвести до зміни майнового стану чи впливати на склад майна Міністерства освіти і науки України, адже останнє як суб’єкт владних повноважень, центральний орган виконавчої влади не є власником будь-якого майна, а все майно, яким воно користується, є державним. Звертає увагу суду на те, що Міністерство не є юридичною особою приватного права, в розумінні якої необхідно враховувати роз’яснення Вищого адміністративного суду України № 165/11/13-12 від 18.01.2014 р., як і не можна застосовувати до даних правовідносин, що виникли між двома суб’єктами владних повноважень, рішення Європейського суду з прав людини. Враховуючи вищезазначене, позивач вказує на те, що в Міністерства відсутні правові підстави для доплати судового збору.

Як зазначалось в ухвалі суду від 28.08.2014 р., враховуючи предмет спірних правовідносин за вищевказаним позовом Міністерства є наявним висновок, що в даному випадку суб’єктом владних повноважень у зазначеному публічно-правовому спорі є Державна виконавча служба України.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року №3674-VI, який набрав чинності 01 листопада 2011 року (з відповідними змінами на момент звернення до суду (останні зміни чинні з 23 жовтня 2013 року); далі - Закон України №3674), а також - статті 10 Прикінцевих та перехідних положень, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено ставки сплати судового збору за подання адміністративних позовів майнового та немайнового характеру.

Зі змісту позовної заяви можна зробити висновок та вже зазначалось в ухвалі суду від 28.08.2014 р., що в даному випадку Міністерство виступає не у якості суб'єкта владних повноважень у справі, пов'язаній з питаннями, що стосуються, зокрема, його повноважень, а у якості учасника виконавчого провадження.

Позивач звернувся до суду як боржник у виконавчому провадженні про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 31.07.2014 р. ВП №343741623 про накладення на Міністерство штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення у розмірі 680,00 грн.

Статтею 5 Закону України “Про судовий збір” не передбачено підстав для звільнення Міністерства освіти і науки України від сплати судового збору.

Є необхідно зазначити те, що майно, яким користується Міністерство, є державною, а не приватною власністю останнього, не вказує на відсутність можливості сплатити судовий збір згідно з вимогами чинного законодавства чи на відсутність відповідного бюджетного фінансування або його обмеженість.

Враховуючи вищевикладене, позивач зобов’язаний був сплатити судовий збір у розмірі, встановленому Законом України “Про судовий збір”, чого ним, у встановлений судом строк, зроблено не було.

Крім того, суд зазначає, що у разі незгоди з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення позовної заяви без руху від 28.08.2014 р., Міністерство мало право оскаржити її в апеляційному порядку. Вказана судова ухвала суду позивачем не оскаржена, а отже, є наявним висновок, що останнє погодилось з вимогами вказаного судового рішення.

Пунктом 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачу, якщо він не усунув недоліки заяви, яку залишено без руху.

Отже, позовна заява Міністерства освіти і науки України до Державної виконавчої служби України про скасування постанови - підлягає поверненню позивачу.

Водночас, зазначені обставини не позбавляють Міністерство освіти і науки України права на повторне звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, після усунення обставин, які зумовили ухвалення даного судового рішення.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, –

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Міністерства освіти і науки України повернути.

2. Ухвалу про повернення позовної заяви надіслати позивачам негайно.

3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть їй повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про повернення позовної заяви.

4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук