Постанова № 40544729, 05.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2014 року 15:30 № 826/11344/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів: Катющенка В.П., Клочкової Н.В. розглянув порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до 1. Пенсійного фонду України, 2. Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києвіпровизнання незаконними постанов про стягнення з боржника виконавчого збору,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, просила: визнати протиправним та скасувати наказ ПФУ №169-0 від 26 червня 2013 року «Про припинення державної служби ОСОБА_1», наказ ГУ ПФУ в м. Києві від 3 липня 2013 №313/к; поновити позивача на посаді першого заступника начальника ГУ ПФУ в м. Києві з 2 липня 2013 року, тобто з дати припинення державної служби; стягнути з відповідача та третьої особи середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно було прийнято оскаржуваний наказ, оскільки у актах службового розслідування вказано, що вона вчинила корупційне правопорушення, а відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) передбачено порядок припинення державної служби у разі вчинення корупційного діяння у триденний строк з дня отримання органом, в якому працює державний службовець, копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили. Вважає, що ніхто не вправі звинувачувати її та звільняти з займаної посади за корупційне правопорушення до того часу, поки не вступить в силу відповідне рішення суду, яким буде встановлена її вина. Посилається на те, що в період з 17 червня 2013 року по 16 липня 2013 року вона перебувала на лікарняному, про даний факт листом від 17 червня 2013 року повідомила ГУ ПФУ в м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року справа К/800/3668/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Судом касаційної інстанції було встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою, тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Розгляд справи здійснено із врахуванням ч. 2 ст. 161, ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на те, що оскаржуваний наказ є передчасним, оскільки є недоведеним та винесеним з порушенням норм чинного законодавства.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що позивачем допущено порушення Присяги державного службовця.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позовних вимог також заперечив та просив відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що в ході службового розслідування було встановлено, що позивач перебуваючи на посаді першого заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинила дії, які призвели до викривлення звітності підприємства, внаслідок чого було автоматично анульовано можливість застосування фінансових санкцій відповідно до п. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платника «…АББОТТ…» в сумі біля 163 428,12 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.08.2014 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в органах Пенсійного фонду України працює на різних посадах з вересня 2001 року. На посаді першого заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 30.06.2011 року, має десятий ранг державного службовця.

Присягу державного службовця позивачем було прийнято 24.07.1994 року.

Відповідно до наказу Пенсійного Фонду України від 26.06.2013 р. №169-о, за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» припинено перебування на державній службі ОСОБА_1, першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України від 03.07.2013 року № 313/к наказано оголосити наказ Пенсійного фонду України від 26.06.2013 №169-0 "Про припинення державної служби ОСОБА_1" Датою припинення державної служби ОСОБА_1 згідно вказаного наказу є 02 липня 2013 року.

Службовим розслідуванням, проведеним згідно з наказом від 07.06.2013 № 63 стосовно першого заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1, встановлено, що ОСОБА_1 використала можливості, пов'язані з її службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди іншою юридичною особою у вигляді не застосованих фінансових санкцій на суму 163 428,12 грн.

Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 50 від 23.05.2013 року «Про проведення службового розслідування щодо службової записки начальника управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва ОСОБА_2 по факту незаконного внесення змін в інформаційну базу даних відділу доходів АРМОССВ 2 ввіреного йому управління» комісією Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві проведено службове розслідування, результати якого оформлено актом службового розслідування від 31.05.2013 року.

Згідно акту службового розслідування від 31.05.2013 року, 21.05.2013 року до заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_3 зі службовою запискою звернувся начальник управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва ОСОБА_2 в якій повідомив, що 21 травня 2013 року в робочому порядку до останнього звернулась його перший заступник - ОСОБА_4 та повідомила про те, що в період перебування її у відпустці (з 10.05.2013 по 19.05.2013 року) при нез'ясованих обставинах, без її погодження, невідомою посадовою особою були внесені зміни в інформаційну базу доходів АРМ ОССВ 2 відносно приватного підприємства "Представництво АББОТТ Лабораторіз С.А." за січень 2011 року, внаслідок чого зникла можливість виставлення фінансових санкцій на суму 163 428,12 грн.

Під час проведення перевірки комісія дійшла висновку, що посадові особи - ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, нехтуючи обов'язками державного службовця, зловживаючи наданою їм владою перевищили свої службові повноваження, що призвело до корупційного правопорушення, яке в подальшому призвело до неправомірного втручання в інформаційну базу даних відділу доходів управління ПФУ в Шевченківському районі м. Києва АРМ ОССВ 2 з метою службового підроблення.

Комісією запропоновано начальнику Головного управління ПФУ в м. Києві ОСОБА_8, вирішити питання в ПФУ щодо доцільності перебування на керівній посаді першого заступника начальника Головного управління ОСОБА_1

Відповідно до п. 2 Порядку у проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950, на підставі наказу Пенсійного фонду України від 07.06.2013 № 63 з 10.06.2013 по 14.06.2013 проведено службове розслідування стосовно першого заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1 з метою перевірки фактів, викладених у листі начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_8 від 04.06.2013 № 13639/07.

За результатами перевірки складено акт службового розслідування від 14.06.2013, згідно якого 21.02.2011 приватним підприємством «Представництво АББОТТ Лабораторіз С.А.» (далі - платник), що перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, було подано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2011 року. Звіт був поданий на паперових носіях, завірений підписом керівника та скріплений печаткою, разом з електронною формою на електронному носії інформації. Звіт було оброблено та завантажено до центральної бази даних системи персоніфікованого обліку та системи обліку сплати страхових внесків.

У рядку 3.1.1 «Нараховано єдиного внеску на суми заробітної плати, нарахованої роботодавцями, відповідно до класу професійного ризику виробництва» вищевказаного звіту та у рядку 8.1 таблиці 1 додатку 4 зобов'язання і сплати єдиного внеску відсутнє. Дані звіту у паперовій та електронній формі співпадають.

15.05.2013 платником було повторно надіслано звіт за січень 2011 року в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису. Звіт не був прийнятий, оскільки в системі був завантажений чинний звіт.

17.05.2013 в електронній системі обліку сплати страхових внесків в зазначеній звіт платника невідомою особою незаконно були внесені зміни в таблицю 1 додатку 4, а саме у рядку 3.1.1 відображено нарахування єдиного внеску у сумі 326 856,24 грн., та збільшено на зазначену суму відповідні зобов'язання у рядках 3.1, 3. 8.1 та 8. Вказані зміни не відповідають показникам звіту платника на паперових носіях.

Згідно з усними та письмовими поясненнями ОСОБА_2, начальника правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, 21.05.2013 йому особисто зателефонувала ОСОБА_1 та зажадала, щоб він доручив відділу звітності прийняти від приватного підприємства "Представництво АББОТТ Лабораторіз С.А." новий звіт за січень 2011 р. в паперовій формі. Свою вимогу вона аргументувала тим, що в електронну базу оновлений звіт вже введений, залишилося замінити паперовий варіант. Необхідність заміни звіту ОСОБА_1 пояснила допущенням помилки управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва при прийнятті звіту платника у тому 2011 року. ОСОБА_2 відповів, що давати таке доручення відділу звітності він не буде.

ОСОБА_4, перший заступник начальника управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, пояснила, що 17.05.2013 їй дзвонили ОСОБА_9, начальник відділу аудиту ефективності управління внутрішнього аудиту головного управління, та ОСОБА_7, головний спеціаліст цього ж відділу, з проханням дати вказівку працівнику відділу звітності управління Фонду в районі ОСОБА_4 замінити паперовий звіт приватного підприємства "Представництво АББОТТ Лабораторіз С.А." за січень 2011 р. на новий. ОСОБА_4 відповіла відмовою. В свою чергу ОСОБА_9 та ОСОБА_7 особисто принесли та залишили вищевказаний паперовий звіт у головного спеціаліста відділу надходження доходів управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва ОСОБА_10 для ОСОБА_4, яка перебувала у цей день у відпустці, з метою подальшої його заміни.

ОСОБА_9 в своєму поясненні від 22.05.2013 на ім'я начальника Головного управління зазначила, що вона та ОСОБА_7 вчиняли дії щодо заміни звіту приватного підприємства "Представництво АББОТТ Лабораторіз А." за січень 2011 року на виконання усної вказівки ОСОБА_1

ОСОБА_1 в своїх поясненнях від 05.06.2013 на ім'я в. о. Голови правління Фонду ОСОБА_12 та від 11.06.2013 на ім'я голови комісії з проведення службового розслідування Пенсійного фонду України визнала факт її звернення до ОСОБА_13 щодо вирішення питання зі звітністю приватного підприємства "Представництво АББОТТ Лабораторіз С.А." за січень 2011 p., a також до ОСОБА_2, який, за її поясненням, це питання вирішив.

В зв'язку з викладеним, комісія Пенсійного фонду України з проведення службового розслідування дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається використання наданих їй можливостей з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою у вигляді не застосованих фінансових санкцій на суму 163 428,12 грн., та запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади, невідкладно направити матеріали службового розслідування стосовно першого заступника начальника головного управління в м. Києві ОСОБА_1 до спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правовий статус Пенсійного фонду України, його структура та повноваження посадових осіб встановлені Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постановами КМУ та іншими нормативно правовими документами.

Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011, № 384/2011, Пенсійний фонд входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 № 11-2 Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України (далі - Фонд), який є центральним органом виконавчої влади.

Основними завданнями Управління, крім іншого є: забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення; забезпечення функціонування Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), інформаційних систем та телекомунікаційних мереж Фонду.

Управління відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; організовує роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах щодо: повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; проведення перевірок правильності нарахування та сплати єдиного внеску, страхових внесків та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Управління з метою організації своєї діяльності забезпечує здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в Управлінні, його підвідомчих органах.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про державну службу України» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 3723-ХІІ), державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни.

Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця (ст. 5 Закону № 3723-ХІІ).

Основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу (ст. 10 Закону № 3723-ХІІ).

Відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309, у разі виявлення помилки у звіті страхувальник має право до закінчення терміну подання цього звіту повторно сформувати та подати звіт до органу Пенсійного фонду за місцем взяття на облік. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком.

У разі виявлення страхувальником самостійно недостовірних відомостей, які подані після закінчення звітного періоду та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу та одночасно початкові документи із зазначеними вірними відомостями на одну застраховану особу разом з пояснювальною запискою щодо зміни відомостей.

У разі виявлення органом Пенсійного фонду недостовірних відомостей про застрахованих осіб, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, Пенсійний фонд протягом двох робочих днів повідомляє страхувальника про виявлення недостовірних даних. Страхувальник подає до відповідного органу Пенсійного фонду протягом наступних десяти робочих днів необхідні скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних даних про застраховану особу та одночасно початкові документи із зазначеними правильними відомостями на одну застраховану особу.

Отже, з метою усунення помилок за попередні періоди ПП «Представництво АББОТТ Лабораторіз С. А.» необхідно було у звіті за наступний звітний період в розділі 6 (Донарахування та\або доутримання єдиного внеску в зв'язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх періодах) виправити зазначену помилку, а тому заміна раніше поданих звітів є грубим порушенням законодавства в галузі адміністрування єдиного внеску.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням від 05.08.2013 року ПП "Представництво АББОТТ Лабораторіз С. А." на рахунки УПФУ у Шевченківському районі м. Києва сплачено суму штрафних санкцій 163 428,12 грн. згідно рішення № 4050 від 30.07.2013 року.

У судовому засіданні представником позивача заперечувалися висновки службового розслідування щодо надання ОСОБА_1 усної вказівки своїм підлеглим замінити документи звітності юридичної особи ПП «Представництво АББОТТ Лабораторіз С. А.».

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний 2й або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З огляду на вказане, а також висновки службового розслідування суд погоджується із доводами відповідача та третьої особи, що позивач усвідомлюючи, що заміна раніше поданих звітів ПП "Представництво АББОТТ Лабораторіз С. А." на нові, та розуміючи, що такими діями надає необґрунтовану перевагу перед іншими платниками у вигляді не застосованих штрафних санкцій, спрямувала свої дії на настання вказаних наслідків, чим вчинила грубе порушення законодавства в галузі адміністрування єдиного внеску; бажала настання наслідків, які суперечать інтересам держави та застрахованих осіб.

Значені обставини підтверджуються поясненнями начальника відділу аудиту ефективності управління внутрішнього аудиту головного управління Пенсійного України в м. Києві ОСОБА_9 та працівників управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва: начальника управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва ОСОБА_2; першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва ОСОБА_4; заступника начальника відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва ОСОБА_13 та поясненнями інших осіб, що містяться у матеріалах справи.

Разом, з тим Верховний Суд України у постанові від 01.10.2013 року у справі N 21-259а13 висловив наступну думку.

Відповідно до ст. 30 Закону N 3723-XII передбачено, що підставами припинення державної служби є ті, що визначені у КЗпП. Окрім цих підстав, державна служба також може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону N 3723-XII; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону N 3723-XII; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону N 3723-XII.

При цьому в пункті 6 частини першої статті 30 цього Закону визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Слід зазначити, що припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

У частині другій статті 14 Закону N 3723-XII законодавець визначив ще два додаткові заходи дисциплінарного впливу для державних службовців, вказавши, що крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (стаття 147 КЗпП), можуть застосовуватися попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Таким чином, законодавець навів вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців, а також підстави припинення державної служби.

Разом з тим порядок застосування таких заходів впливу у Законі N 3723-XII не передбачено. Натомість порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення, врегульовано у КЗпП (стаття 149).

У частині другій статті 17 Закону N 3723-XII наведено текст присяги державного службовця такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 травня та 4 червня 2013 року (NN 21-403а12, 21-167а13 відповідно).

Верховний Суд України також звернув увагу на те, що за змістом пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Отже, вирішуючи питання щодо звільнення позивача в порядку, передбаченому трудовим законодавством, суд повинен встановити: чи дотриманий порядок звільнення, передбачений трудовим законодавством, а саме: чи від позивача відбиралися письмові пояснення; чи досліджено обставини (причини) неналежного виконання службових обов'язків; чи обрання звільнення як виду дисциплінарного стягнення є мотивованим; чи позивача не звільнено під час перебування на лікарняному.

Вирішуючи дану справу, суд вважає, що позивач як працівник державного органу, в службові обов'язки якого входить забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства, допустила порушення Присяги державних службовців в частині суворого дотримання Законів України.

Однак, положеннями ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 17.06.2013 р. по 07.07.2013 р. перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серія АВО № 729624, та продовжувала хворіти, що підтверджується листками непрацездатності серія АВЯ № 411593 (з 01.08.2013 р. по 14.08.2013 р.), серія АГЕ № 967410 (з 20.08.2013 р. по 10.09.2013 р.), серія АВЮ № 902115 (з 11.09.2013 р. по 29.10.2013 р.), серія АГА № 903381 (з 30.10.2013 р. по 08.11.2013 р.).

Отже, в період видання спірних наказів позивач перебувала на лікарняному, що є доведеним в судовому засіданні.

Аналіз фактичних обставин справи та норм чинного законодавства дає суду підстави дійти висновку, що відповідачами 1 ,2 порушено вимоги ст. ст. 40, 43 Кодексу законів про працю України щодо недопущення звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Отже, обравши крайній захід дисциплінарного впливу, відповідачі не дотрималися встановленої трудовим законодавством процедури звільнення, що є протиправним.

В судовому засіданні 04 липня 2014 року судом встановлено, що у провадженні слідчого відділу Шевченківського РУ ГУМВС України перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1213110080008370 від 29.06.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Однак, суд не приймає до уваги факт наявності досудового розслідування відносно позивача в якості належного доказу, який свідчить про вчинення кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України, оскільки доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі відповідачами не надано, при цьому, слід зазначити, що наявність вироку може слугувати звільненню за іншою підставою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ Пенсійного фонду України № 169-0 від 26.06.2013 року «Про припинення державної служби ОСОБА_1», наказ Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.07.2013 №313/к видано відповідачами всупереч положенням чинного законодавства та з перевищенням своїх повноважень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, оскільки в наказі № 313/к від 03.07.2013 р. зазначено, що 02.07.2013 р є датою припинення державної служби позивача, то остання підлягає поновленню на посаді першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з 03.07.2013 р.

При цьому, враховуючи, що суд поновив ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, враховуючи, що довідка про середню заробітну плату також надана Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві, суд приходить до висновку, що виплата середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 повинна бути здійснена саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд має керуватися критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не доведена правомірність їх дій, водночас позивачем доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 69 - 71, 94, 160- 163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Пенсійного фонду України № 169-о від 26 червня 2013 року «Про припинення державної служби ОСОБА_1».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03 липня 2013 року № 313/к.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з 03 липня 2013 року.

5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 липня 2013 року по 05 вересня 2014 року.

6. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві та присудження виплати їй середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді В.П. Катющенко

Н.В. Клочкова