Постанова № 40544720, 26.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 серпня 2014 року 09:50 № 826/9021/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів Келеберди В.І., Шулежко В.П., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Альянс "Максимум"доМіністерства доходів і зборів України проскасування рішення про застосування фінансових санкцій від 30.05.2014 року № 000164,

за участю представників сторін:

від позивача - Качаленко Є.В. (представник)

від відповідача - Запорожець С.О. (представник)

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Альянс "Максимум" (надалі також - позивач) з позовом до Міністерства доходів і зборів України (надалі також - відповідач), в якому позивач просив суд скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 30.05.2014 року № 000164.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуване рішення винесено не за формою, встановленою для податкових повідомлень-рішень, а тому є незаконним. Крім того, виявлена перевіряючими продукція насправді підлягала утилізації виробником, оскільки була пошкодженою та зберігалась в окремому місці.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. Звертав увагу суду на те, що позивачем було допущено зберігання немаркованої алкогольної продукції марками акцизного податку. На доводи позивача щодо неналежної форми оскаржуваного рішення зазначав, що згідно практики Вищого адміністративного суду України, якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду колегією у складі трьох суддів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Посадовими особами Головного управління Міндоходів у Волинській області на підставі наказу від 11.03.2014 року №224 та направлень від 11.03.2014 року №000083 та від 11.03.2014 року №000084 було проведено фактичну перевірку місця зберігання позивачем гуртових партій алкогольних напоїв з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв, про що складено акт перевірки від 12.03.2014 року №03/34/21-02/38323103.

В ході проведення перевірки встановлено факт зберігання позивачем восьми упаковок вина, розлитого у тару типу "Тетра-Пак", (вино виноградне ординарне столове напівсолодке "Тамянка", вино виноградне ординарне десертне солодке біле "Сонце в бокалі" та вино ординарне десертне солодке рожеве "Лідія") без марок акцизного податку встановленого зразка. Так, частина марок акцизного податку була пошкоджена, а частина знаходилась окремо від упаковок, в які було розлите вино.

Виходячи з наведеного, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та виніс рішення про застосування фінансових санкцій від 30.05.2014 року №000164, яким застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, сиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України встановлені Законом України від 19.12.1995 року № 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481).

Частиною першою статті 16 Закону №481 передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону № 481 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 226.1 статті 226 ПК України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Пунктом 226.2 статті 226 ПК України та пунктом 19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251 (далі - Положення №1251) встановлено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до пункту 22 Положення № 1251 марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину.

Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України та абзацом п'ятим пункту 20 Положення № 1251 передбачено, що вважаються такими, що немарковані алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів та алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари

Під час проведення відповідачем перевірки було виявлено вісім упаковок вина, яке не було марковане відповідно до вищевказаних норм законодавства.

В підтвердження своїх доводів позивач посилався на те, що одна пачка вина "Лідія" була з маркою акцизного збору, що відклеїлась та лежала поруч з пачкою; інші сім пачок вина знаходились у спеціальному місці для зберігання пошкодженої продукції і яка має бути утилізована за участі виробника.

У той же час, вказані доводи суд оцінює критично, оскільки: (1) позивачем не було надано доказів належності марки акцизного податку до пачки вина "Лідія", яка з пояснень позивача відклеїлась від пляшки; (2) позивачем не було надано доказів існування спеціального місця у позивача для зберігання пошкоджених товарів; (3) наданий акт від 30.12.2013 року не затверджений керівником підприємства, головою комісії, членом комісії від постачальника; в самому акті не зазначається факту відсутності або пошкодження марок акцизного податку та причин їх відсутності.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було допущено порушень прав позивача під час проведення перевірки, а викладені в акті висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Позивачем в обґрунтування позову зазначалось також те, що оскаржуване рішення прийнято не за формою, встановленою для податкових повідомлень-рішень, а тому воно на думку позивача підлягає скасуванню.

Суд не може погодитись з доводами позивача з огляду на наступне.

Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 28.03.2014 року №375/11/14-14 зазначав, що з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Водночас у разі прийняття цими органами рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке рішення за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню, судам варто виходити з такого.

Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його скасування з мотивів невідповідності його форми податковому повідомленню-рішенню.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, позивач в силу вищенаведених положень закону не довів обґрунтованість своїх позовних вимог; відповідач, свою чергу, довів правомірність винесеного ним рішення про застосування фінансових санкцій.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160- 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Альянс "Максимум" відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Іщук

Судді В.І. Келеберда

В.П. Шулежко

Повний текст постанови складено 01.09.2014 р.