Постанова № 40544685, 09.09.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 вересня 2014 р. № 820/12399/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Звягіна Я.І.,

за участю представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Буд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Буд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Спец-Буд") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 140 т.2), просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.06.2014 року № 0002102201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 134511, 00 грн., в тому числі 89674, 00 грн. за основним платежем та 44837, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесене на підставі акта від 16.06.2014 року №2376/20-30-22-01/32674673 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Буд", код за ЄДРПОУ 32676473 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Еккоплюс» (код ЄДРПОУ 38876264) за період листопад, грудень 2013 та з ТОВ «ИМ-ЕКС», код ЄДРПОУ 38158530», висновки якого про неможливість реального здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Еккоплюс» і ТОВ «ИМ-ЕКС» є незаконними, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів.

Зазначає, що єдиною підставою для висновків про відсутність реальності вчинення господарських операцій з контрагентами стали акти перевірок зазначених контрагентів іншими податковими органами і зазначає, що такі акти перевірок не є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 70 КАС України.

Відповідач до суду надав письмові заперечення в яких зазначив, що до перевірки позивачем товарно-транспортні накладні не надавались, тобто вони відсутні.

Крім того, зазначив відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з Індустріальної ОДПІ м. Харкова для врахування в роботі отримано акт перевірки від 23.09.2013 №702/20-36-22-03/37191011 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Им-Екс» (код ЄДРПОУ 38158530) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Рекламно-Виробничий дім «Апхіл» (код ЗДРПОУ 36588639), ПП «Тропік» (код ЄДРПОУ 32548833) ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2) за травень 2013 року», а також акт перевірки від 25.03.2014 року №165/20-36-22-03-07/38876264 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Еккоплюс», код ЄДРПОУ 38876264 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2013 року - лютий 2014 року», згідно яких було встановлено ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області заперечує проти адміністративного позову ТОВ "Спец-Буд" та вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справи без його участі на підставі наявних у матеріалах справи документів.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом ТОВ "Спец-Буд" зареєстроване як юридична особа та діє на підставі статуту зареєстрованого виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.11.2003 року (а.с. 11 -16а т. 1), свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 506958 від 03.11.2003 року (а.с. 17 т. 1), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про що свідчить копія виписки з ЄДР ЮО та ФОП серії АБ № 968046 від 03.09.2013 року (а.с. 19-20 т.1) є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.11.2003 р. № 28312545, виданого ДПІ у Дзержинському районі (а.с. 18 т.1).

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, згідно наказу на проведення перевірки 28.05.2014 №1089 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Спец-Буд" за результатами якої був складений акт від 16.06.2014 року №2376/20-30-22-01/32674673 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Буд", код за ЄДРПОУ 32676473 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Еккоплюс» (код ЄДРПОУ 38876264) за період листопад, грудень 2013 та з ТОВ «ИМ-ЕКС», код ЄДРПОУ 38158530» (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 5-36 т.3).

Відповідно до висновку акта перевірки перевіркою ТОВ «Спец-буд» наступні порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198. 3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ, підприємством ТОВ «Спец-буд» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 114155 грн., в тому числі у травні 2013 на суму ПДВ 77682 грн., у листопаді 2013 року на суму ПДВ 6366 грн. та у грудні 2013 року на суму ПДВ 30107 грн., крім того завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24481 грн., в тому числі у червні 2013 року на суму ПДВ 9028 грн., у липні 2013 року на суму ПДВ 8641 грн., у січні 2014 року на суму ПДВ 3020 грн., у лютому 2014р. па суму ПДВ 3792 грн.

На підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 27.06.2014 року № 0002102201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 134511, 00 грн., в тому числі 89674, 00 грн. за основним платежем та 44837, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 5 т. 1).

При судовому розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ «Еккоплюс», яке зареєстроване 23.08.2013 року в ЄДР ЮО та ФОП № запису 1 480 102 0000 056576, про що свідчить копія виписки з ЄДР ЮО та ФОП від 01.04.2014 року (а.с. 49-50 т. 3).

Як встановлено судом 05.11.2013 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Еккоплюс» (постачальник) був укладений договір поставки № 9п, предметом якого було те, що постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар згідно податкових накладних до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за них визначену договором грошову суму (а.с. 81 т. 1).

Факт здійснення господарської операції між сторонами договору поставки № 9п від 05.11.2013 р. підтверджується копіями: рахунків - фактур (а.с. 83-89, 98 - 103 т. 1), видаткових накладних (а.с. 104 - 110, 119 - 124 т. 1), податкових накладних (а.с. 127 - 133, 142 - 147 т. 1), протоколу про залік взаємних вимог від 24.12.2013 року (а.с. 126 т.1), товарно-транспортних накладних (а.с. 91-102 т. 2, а.с. 62 - 74 т. 3) журналу - ордеру і відомістю по рахунку 631 (а.с. 149 т. 1), оборотно - сальдовими відомостями по рахунку : 281 (а.с. 163 - 206 т. 1), керівництва по експлуатації, паспортів на продукцію (а.с. 150 - 162 т.1).

Перевіркою було встановлено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Еккоплюс» включені ТОВ «Спец-Буд» до податкового кредиту відповідних звітних періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень, листопад, грудень 2013 року, що також підтверджується копіями реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 47 - 80 т.1), податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5 до них (а.с. 75-101 т.3).

Крім того, як встановлено при судовому розгляді справи, позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ «ИМ - ЕКС», яке зареєстроване 06.04.2012 року в ЄДР ЮО та ФОП, запис № 1 480 102 0000 052759, про що свідчить копія виписки з ЄДР ЮО та ФОП від 13.03.2014 року (а.с. 51-52 т. 3).

Як встановлено судом 14.05.2013 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «ИМ - ЕКС» (постачальник) був укладений договір поставки № 7п, предметом якого було те, що постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар згідно податкових накладних до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за них визначену договором грошову суму (а.с. 82 т. 1).

Факт здійснення господарської операції між сторонами договору поставки № 7п від 14.05.2013 р. підтверджується копіями: рахунків - фактур (а.с. 90-97 т. 1), видаткових накладних (а.с. 111 - 118 т. 1), податкових накладних (а.с. 134 - 141 т. 1), протоколу про залік взаємних вимог від 26.06.2013 року (а.с. 125 т.1), товарно-транспортних накладних (а.с. 54-62 т. 3) журналу - ордеру і відомістю по рахунку 631 (а.с. 148 т. 1), оборотно - сальдовими відомостями по рахунку : 281 (а.с. 163 - 206 т. 1), керівництва по експлуатації, паспортів на продукцію (а.с. 150 - 162 т.1).

Перевіркою було встановлено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «ИМ - ЕКС» включені ТОВ «Спец-Буд» до податкового кредиту відповідних звітних періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень, листопад, грудень 2013 року, що також підтверджується копіями реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 47 - 80 т.1), податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5 до них (а.с. 75-101 т.3).

Подальше використання придбаного у ТОВ «Еккоплюс» і ТОВ «ИМ - ЕКС» товару підтверджується копіями: видаткових накладних (а.с. 208 - 250 т.1, а.с.1 - 24 т. 2), податкових накладних (а.с. 25 - 87 т. 2), товарно-транспортних накладних (а.с. 88 - 90 т. 2), довіреностей (а.с. 103 - 193 т. 2), платіжних доручень (а.с. 194 - 237 т.2).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства суд дійшов до висновку, що договори були складені з метою їх реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ «Еккоплюс» та «ТОВ «ИМ - ЕКС» включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копіями виписок з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товарів (послуг), і саме продавець має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагентів позивача, на момент складання на адресу позивача податкових накладних та на час здійснення господарських операцій із позивачем, платниками податку на додану вартість відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акт перевірки іншого податкового органу, який не є первинним документом.

Дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок інших податкових органів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ «Еккоплюс» та «ТОВ «ИМ - ЕКС» у перевіряємих податковим органом періодах.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2014 року № 0002102201 як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Буд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.06.2014 року № 0002102201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Спец-Буд" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 134511, 00 грн. (сто тридцять чотири тисячі п'ятсот одинадцять гривень), в тому числі 89674, 00 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні) за основним платежем та 44837, 00 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот тридцять сім гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.